Діденко С.С.

Харківський національний економічний університет

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

Фінансова діяльність підприємства пов'язана з багатьма ризиками, ступінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується у зв’язку з нестабільністю нинішньої економіки. Фінансові ризики, що супроводжують таку діяльність, відіграють найбільш значиму роль в загальному впливі ризиків на фінансову стійкість підприємства. У ринковій економіці фінансова стійкість є головною умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства. Тому, оскільки ступінь впливу фінансових ризиків на фінансову стійкість підприємства зростає під впливом швидкої зміни економіко-політичної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, то формування ефективного методичного інструментарію аналізу та оцінки фінансових ризиків є актуальним завданням в практичній діяльності будь-якого підприємства.

Питанням дослідження та удосконалення методичного інструментарію аналізу та оцінки фінансових ризиків присвячені праці таких вчених, як І.О. Бланк, В. В. Вітлінський, Л. І. Донець, Л. О. Коваленко, Г. А. Крамаренко та інші.

Метою дослідження є узагальнення методичних підходів до аналізу та оцінки фінансових ризиків і на основі їх порівняльного аналізу виявлення переваг і недоліків кожного методу для підвищення ефективності фінансової діяльності підприємств.

На сьогодні ні в закордонній, ні у вітчизняній фінансово-економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення поняття «фінансовий ризик підприємства», що значно ускладнює систему управління ним. При цьому одні фахівці розглядають фінансові ризики як окремий вид ризиків підприємства. Інші економісти вважають, що ці ризики входять до складу інших ризиків – ринкового, інвестиційного. Крім цього, фінансовий ризик є складною категорією, якій властиві такі характеристики: економічна природа, несприятливість наслідків, невизначеність наслідків, ймовірність реалізації, цілеспрямована дія, об’єктивність прояву, дія в умовах вибору, альтернативність вибору, суб’єктивність оцінки, варіабельність рівня. Отже, враховуючи відсутність єдиного підходу до трактування поняття «фінансовий ризик», а також узагальнюючи основні його сутнісні характеристики, представлені в роботах [1-5], доцільним є надання такого його визначення: фінансовий ризик – ймовірність повної чи часткової втрати запланованих фінансових результатів у зв’язку з настанням несприятливих подій для суб’єкта підприємницької діяльності в умовах невизначеності під час ведення внутрішньої і зовнішньої господарської діяльності.

Загальна схема дослідження фінансових ризиків на підприємстві припускає проведення двох видів аналізу: якісного та кількісного [2].

Якісний аналіз полягає в оцінці умов виникнення ризиків і визначенні їхнього впливу на діяльність підприємства. Він може бути порівняно простим. Головне завдання якісного аналізу — визначити фактори ризику, етапи роботи, при виконанні яких ризик виникає, тобто встановити потенційні сфери ризику, після чого ідентифікувати всі можливі ризики. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення [4].

Перевага якісного аналізу полягає в тому, що вже на початковому етапі аналізу керівник підприємства може наочно оцінити міру ризикованих за кількісним складом причин і вже на цьому етапі відмовитися від втілення в життя певного рішення. Підсумкові результати якісного аналізу ризиків, у свою чергу, служать вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу, тобто оцінюються лише ті ризики, які присутні при здійсненні конкретної операції алгоритму ухвалення рішення [1].

Задача кількісного аналізу полягає в чисельному вимірі впливу факторів ризику на ефективність функціонування підприємства. Оскільки невизначеність може бути задана різними видами, а прояви ризику надзвичайно різноманітні, то на практиці частіше використовують методи кількісного аналізу, в основі яких лежать статистичні критерії ризику [3].

Узагальнюючи представлені в економічній літературі методи оцінки фінансових ризиків, можна виділити такий методичний інструментарій оцінки фінансових ризиків підприємства: статистичний метод, експертні методи, аналогові методи, рейтинговий метод, нормативний метод, метод оцінки фінансової стійкості.

Статистичний метод оцінки ризику передбачає вивчення статистики втрат і прибутків на підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовуються такі інструменти [3]:

1) рівень фінансового ризику (математичне сподівання) виступає найважливішою характеристикою випадкової величини, тому що служить центром розподілу її ймовірностей. Математичне сподівання розраховується по формулі:

М(x)= Y * В(Y), (1)

де М(х) — ступінь ризику(математичне сподівання);

Y — очікувані втрати;

В(Y) — ймовірність втрат.

2) дисперсія показує коливання показника, який вивчається, по відношенню до його середньої величини і визначається за формулою:

3) середньоквадратичне відхилення результату приймається як ступінь ризику (міра можливої розбіжності з прогнозним значенням) і розраховується за формулою:

де D (x) — дисперсія відповідної випадкової величини.

4) коефіцієнт варіації ― показник, який дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Визначається як відношення середньоквадратичного відхилення до математичного сподівання.

Експертні методи оцінки ризику базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами. Даний метод застосовується у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Головна умова досконалої експертної оцінки ― виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура) [5].

Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді [4].

При рейтинговому методі формується система оціночних показників, кожному з яких надається певний ранг, формується шкала оцінки отриманих показників і визначається механізм розрахунку сукупного рейтингу показника [5].

Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат) орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику. Віднесення фактичного стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з виконанням розглянутих видів діяльності (проектів) [3]. При цьому існують певні співвідношення областей фінансової стійкості і областей ризику, які передбачають відповідні їм ступені ризику (табл.1).

Таблиця 1

Ризикові області діяльності підприємства [3]

Область фінансового стану	Область ризику	Ступінь ризику, %
Абсолютної стійкості	Безризикова	0
Нормальної стійкості	Мінімального ризику	0-25
Нестійкого стану	Підвищеного ризику	25-50
Критичного стану	Критичного ризику	50-75
Кризового стану	Недопустимого ризику	75-100

Нормативний метод оцінки заснований на використанні різних оціночних коефіцієнтів. Цей метод відносної оцінки ризику є досить зручним завдяки нескладності розрахунків й успішно застосовується в багатьох сферах. Нормативний метод аналізу передбачає наявність системи нормативів для оцінки значень одержаних показників. Проте, у сучасній економічній літературі, попри актуальність проблем, пов’язаних з ризиком, досі не сформовано єдину систему коефіцієнтів, за якими міг би бути однозначно оцінений фінансовий ризик, що обґрунтовується обмеженістю системи показників для прямого визначення ризику [2].

Отже, узагальнюючи виділені методичні підходи до оцінки фінансових ризиків, розглянемо їх основні переваги та недоліки (табл. 2).

Отже, на сьогодні відсутня універсальна методика визначення фінансового ризику. Тому кожний підприємець, виходячи з особливостей і характеру діяльності свого підприємства, від обставин, за яких приймається

Таблиця 2

Переваги та недоліки методів оцінки фінансового ризику

Назва методу	Перевага	Недолік
Статистичний	Низькі витрати на проведення оцінки ризику. При наявності інформації за значний проміжок часу є найбільш точним.	Трудомісткість робіт з оцінки ризику. При наявності інформації за короткий період часу може призвести до значних помилок.
Експертні методи	Можливість використання в умовах відсутності достовірних статистичних даних. Простота і доступність для більшості користувачів.	Низький рівень професіоналізму експертів. Отримані результати носять суб’єктивний характер.
Аналогові методи	Простота використання. Незначні витрати на проведення оцінки.	Обов’язковість наявності аналогів. Низька точність оцінки.
Рейтинговий метод	Можливість індивідуального підбору коефіцієнтів відповідно до цілей аналізу. Відсутність великого масиву даних.	Залежність результатів оцінки від кваліфікації експертів . Відсутність детального врахування факторів ризику.
Нормативний метод	Розробка системи нормативів відповідно до цілей аналізу. Легкість розрахунків.	Відсутність єдиної системи коефіцієнтів для оцінки ризиків.
Метод оцінки фінансової стійкості	Можливість більш точного визначення зони ризику. Незначні витрати на проведення оцінки.	Трудомісткість робіт з оцінки ризику. Відсутність врахування всіх факторів ризику.

управлінське рішення щодо певної події чи діяльності, самостійно обирає той чи інший підхід до аналізу фінансового ризику. На наш погляд, доцільним є використання підприємствами декількох методів оцінки фінансових ризиків в комплексі, що дозволить більш точно враховувати всі ризикові фактори. Але, при цьому слід звертати увагу на матеріальні витрати щодо проведення оцінки і на трудомісткість розрахунків, щоб при найменших витратах забезпечити максимальний результат.

Науковий керівник к.е.н., доц. Берест М.М.

Література:

1. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками: моногр. / И.А. Бланк. - К. : Ника-Центр, 2005. - 600 с

2. Вітлінський В.В. Ризикологія в зовнішньоекономічній діяльності / В.В. Вітлінський, Л.Л. Маханець — К. : КНЕУ, 2008. — 424 c.

3. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навчальний посібник / Донець Л.І. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 312 с.

4. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / Л.О. Коваленко, Л. М. Ремньова. - [3-тє вид., випр. і доп]. - К. : Знання, 2008. ― 483 с.

5. Крамаренко Г.А. Финансовый менеджмент: Слайд-конспект / Г.А. Крамаренко, О.Е. Чорная — Д.: Изд-во ДУЭП, 2008. — С. 164.