Студент Буряк Д.Є.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Методологічні основи оцінки ефективності управління промисловим підприємством

Розробка і впровадження організаційних форм і методів управління промисловим підприємством, які відповідають вимогам ринкової економіки, припускають аналіз економічних умов та визначення критеріїв, що дозволяють оцінювати їх ефективність. Це вимагає вироблення та обґрунтування методичного підходу до оцінки ефективності управління.

Для цього слід розглядати управління як складовий елемент виробничо-господарської діяльності підприємства, який активно впливає на його кінцеві результати. У зв'язку з цим під ефективністю управління слід розуміти результативність функціонування підприємства, що забезпечує йому досягнення поставленої мети при мінімізації витрат на управління.

Управління виконує функцiї об’єднання, заохочення, покарання , та безліч інших, що напряму сприяє зросту успіху підприємства, підвищенню його ринкової вартості, здоровому функціонуванню роботи колективу та зацікавленості і прагнення підлеглих досягати загальної мети. Звісно з цього, чим більше взаєморозуміння управління з персоналом, тим ефективніше працює підприємство, тим вищі його показники продуктивності праці і , звісно, зростає рентабельність виробленої продукції.

Для оцінки ефективності системи управління може бути в повній мірі використано ресурсний показник ефективності – модифікований показник ресурсовіддачі, який враховує поряд з іншими факторами ринкові фінансово-кредитні відношення та інфляційні процеси. До показників ефективності системи управління відносять і економію праці, яка полягає у скороченні трудомісткості виконання управлінських операцій, рівень виробничих зв'язків, діапазон управління, ступінь стабільності кадрів,тощо.

В даний час на промислових підприємствах для оцінки ефективності застосовують сукупність одиничних показників ефективності:

1) загальні результативні показники діяльності підприємства: валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність;

2) показники продуктивності управлінської праці: виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, витрачений в управлінні; вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління; сума прибутку на 1 людино-день, витрачений в управлінні;

3) показники економічності апарату управління: питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і питома вага фонду оплати праці управлінського персоналу в загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції та ін.

Не зважаючи на нерозривний зв’язок всіх компонентів системи управління, враховуючи постійні зміни в зовнішньому середовищі, підприємствам потрібно визначити, яким чином працює система управління, адекватна вона данним змінам, спроможна передбачати зміни. Саме з цією метою виникає необхідність розробки комплексного методу оцінки ефективності системи управління.

У комплексну оцінку ефективності системи управління пропонується включити два компоненти:

1. визначення коефіцієнта конкурентоспроможності організації;

2. визначення стійкості щодо обранної цілі.

Оскільки мова йде про управління, необхідно в першу чергу розглядати фінансові результати, як показники ефективності управління:

1. повернення на інвестиції;

2. грошовий потік;

3. леверідж;

4. ліквідність;

Виявлення ефекту від системи управління промисловим підприємством відрізняється підвищеною складністю, що обумовлено її подвійною роллю.

Існує два види ефекту організації управління:

1. такий, що проявляється в кінцевих результатах – ефективність в широкому розумінні. При цьому прямої відповідності рівней, динаміки і кінцевих результатів немає. Це обумовлено тим, що кінцеві результати залежать не тільки від організації управління, але й від інших факторів виробництва.

2. такий, що проявляється на рівні самої системи управління – ефективність у вузькому розумінні – залежить від ступеня відповідності об’єкта і суб’єкта управління.

При розробці якісних і структурних змін системи управління підприємство припускає використання показників, які всебічно характеризують діяльність підприємства основі інтегральної оцінки ефективності управління, розрахованої на даних показників, що характеризують фінансову та організаційну стійкість, ділову активність, рентабельність, дозволяють зробити висновок про можливості подальшого розвитку підприємства та напрямки вдосконалення його управління. При її визначенні результати виробництва співвідносяться до обсягів залучених у діяльність основних засобів і обігових коштів та витрат на виготовлення продукції. Це показник, який найбільше використовується підприємствами, що пояснюється легкістю розрахунків та аналізу результатів.

В цілому ефективна структура управління підприємством, на наш погляд, повинна відповідати таким вимогам:

1. володіти функціональної придатністю, гарантувати надійність і забезпечувати управління на всіх рівнях;

2. бути оперативною, не відставати від ходу виробничого процесу;

3. мати мінімальну кількість рівнів управління та раціональні зв'язки між органами управління;

Досвід передових підприємств переконливо свідчить про те, що успіхи в їх діяльності багато в чому залежать від рівня організації виробництва. Саме вона покликана знайти такі форми і методи організації і технічного обслуговування виробничих процесів, які забезпечують високу ефективність системи управління.

В складних умовах сучасної ринкової економіки на всіх підприємствах керівництво ставить особливі вимоги до технології прийняття рішень та їх якості, адже саме несвоєчасність в прийнятті рішень або їхня недостатня обґрунтованість заважає ефективно реагувати на певні події.

Проблеми управління підприємством обумовлені об'єктивними і суб'єктивними причинами, пов'язаними з постійною зміною економічної ситуації, значним ростом конкуренції між суб'єктами господарювання за ринки ресурсів і ринки готових товарів. Знання систематизованих основ управління підприємством дозволяють приймати найбільш адекватні і своєчасні управлінські рішення, які сприяють реалізації головної мети підприємства.