Старший викладач Ромашевська Н.О., Конотоп Ю. І.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Деякі аспекти обліку виробничих запасів

Однією з головних умов здійснення виробничої діяльності підприємствами є наявність виробничих запасів у необхідній кількості для виготовлення готової продукції. Актуальною проблемою на сьогодні є раціональне використання таких ресурсів, а також контроль за їх станом, рухом і збереженням.

Проблематикою організації обліку виробничих запасів, як основного інструменту отримання прибутку, присвячено багато наукових праць та досліджень. Однак, враховуючи плинність трансформаційних процесів, зазначене питання потребує подальшого вивчення і дослідження.

Організацію обліку запасів на виробничих підприємствах доцільно розглядати в розрізі окремих аспектів, наприклад: організація документального оформлення наявності та руху запасів на всіх стадіях їх просування; організація бухгалтерського, управлінського обліку запасів та механізму визначення бази оподаткування операцій з запасами (принципи обліку, форма обліку, документообіг стосовно руху запасів); організація роботи фахівців (як облікового апарату, так і матеріально-відповідальних осіб та ін.)

Для забезпечення ефективності організації обліку необхідно дотримуватися наступних принципів: системного підходу, цілісності, всебічності, випереджувального відображення, системо твірних відносин окремих частин та елементів, адаптивності, паралелізму, ритмічності, безперервності, пропорційності тощо. [2]

Зазначені принципи характерні не тільки для сфери виробництва, але і для сфери обігу (на наш погляд, за економічною сутністю сфера обігу та сфера виробництва відрізняються ступенем впливу робочої сили на матеріальні ресурси, до яких відносяться запаси).

На підприємствах виробничої сфери, на відміну від сфери обігу, більша частина запасів використовується в процесі виробництва. Результатом є готова продукція, яка спрямовується для продажу. В процесі виробництва також має місце використання окремих видів запасів на господарські (адміністративні) потреби.

Розглядати організацію роботи фахівців щодо обліку виробничих запасів на підприємствах доцільно з точки зору бухгалтерського обліку (управлінського обліку, механізму оподаткування) запасів та з точки зору обліку в місцях їх зберігання. При цьому важливе значення має використання (або не використання) запасів в господарській діяльності підприємства.

З метою дотримання вимог чинного законодавства України та основних принципів організації обліку, при розробці організаційної системи облікової роботи в бухгалтерії, доцільно використовувати посадові інструкції та графіки документообігу. Обов’язки щодо затвердження посадових інструкцій та графіків документообігу покладаються на власника (або уповноваженої ним особи) і реалізуються як складова частина облікової політики підприємства. [1]

Принципи бухгалтерського обліку господарської діяльності, в тому числі операцій із запасами, задекларовані в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який введений в дію з 01.01.2000 р. Необхідно зазначити, що в загальному вітчизняні принципи бухгалтерського обліку не суперечать міжнародним. У зв’язку з введенням в дію НП(С)БО вітчизняні підприємства отримали можливість самостійного вибору форми бухгалтерського обліку (якою є сукупність реєстрів бухгалтерського обліку, порядку та способів узагальнення та реєстрації інформації про господарські операції, в тому числі про операції з запасами).

В міжнародній практиці, як правило, відсутня законодавче встановлена форма бухгалтерського обліку, в окремих випадках мають місце рекомендовані форми обліку – кожне підприємство, з урахуванням власних господарських потреб, обирає або розробляє індивідуальну форму обліку.

До проблемних питань, зо виникають у зв’язку з введенням в дію НП(С)БО можна віднести також вибір методу оцінки списання запасів при вибуття (незалежно від мети списання), або в реалізацію, або для використання у власних господарських потребах. Необхідно зазначити, що вказане питання в більшій мірі відноситься до компетенції управлінського обліку і потребує ретельного оцінювання, оскільки в залежності від обраного методу оцінки списання запасів залежатиме фінансовий результат звітного періоду.

Важливість вибору найбільш раціонального методу оцінки списання запасів полягає в складності його зміни в подальшому, оскільки в даному випадку підприємству необхідно буде здійснити перерахунок та відкоригувати фінансові результати, отримані від реалізації продукції у минулих звітних періодах. Тому головною проблемою, з точки зору управлінського обліку, як і національній, так і в зарубіжній практиці, є вибір системи обліку запасів.

Облік руху запасів залежить від системи обліку, що застосовується підприємством, яка, в свою чергу, визначає вартість залишків запасів на кінець звітного періоду та собівартість реалізованої продукції.

В міжнародній практиці існують дві системи обліку запасів. Це – система постійного обліку та система періодичного обліку.

За системою постійного обліку надходження і вибуття запасів відображають протягом звітного періоду, наприклад, на рахунках «Матеріали», «Готова продукція», «Незавершене виробництво». При цьому собівартість реалізованих запасів визначають як добуток кількості реалізованих запасів і собівартості одиниці цих запасів. Тобто, система постійного обліку передбачає визначення собівартості реалізації після закінчення звітного періоду в системі бухгалтерських рахунків.

Система періодичного обліку передбачає, що надходження та вибуття запасів протягом звітного періоду на рахунках обліку запасів не відображається, вони залишаються незмінними, а обліковою політикою в робочий план бухгалтерських рахунків вводиться окремий рахунок «Закупки». При цьому, залишки запасів на кінець звітного періоду визначають та оцінюють за допомогою інвентаризації у місцях зберігання, які потім списують на рахунки за видами запасів з кредиту рахунків фінансових результатів. Собівартість реалізованих запасів (продукції) визначають в системі періодичного обліку шляхом сумування залишку запасів на початок звітного періоду та придбаних протягом звітного періоду, зменшеного на собівартість залишку запасів на кінець періоду. [3]

Отже, оцінка виробничих запасів в зарубіжних країнах дещо відрізняється від оцінки в національному обліку України і має свої певні особливості, зумовлені особливостями національного обліку та нормативно-правовою базою.

На наш погляд, необхідно зробити висновки щодо застосування системи обліку запасів на вітчизняних підприємствах вивчивши зарубіжний досвід, переваги та недоліки системи постійного та періодичного обліку запасів та обрати найбільш ефективний з них. Це буде сприяти оперативному контролю процесу придбання та реалізації запасів підприємства.

Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки:

- організація обліку запасів на підприємствах є складним та життєво важливим елементом господарської діяльності;

- з впровадженням у практику НП(С)БО значно зросла самостійність суб’єктів господарювання, в тому числі виробничих підприємств. Одночасно зросла відповідальність адміністративного апарату за наслідки господарської діяльності;

- на даному етапі розвитку вітчизняної економіки питання організації обліку запасів на підприємствах потребують подальшого дослідження та вдосконалення з метою більш повної адаптації обліку запасів до сучасних умов.

Таким чином, в умовах впровадження в облікову систему вітчизняних підприємств міжнародних стандартів обліку та звітності питання обліку виробничих запасів потребує подальшого дослідження та удосконалення.

Література:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Х« 996 -XIV ВР від 16.07.1999р

2. П(С)БО 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України

№ 246 від 20.10.1999р. зі змінами і доповненнями.

3. Жолнер І. В. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами: навч. посібник / І. В. Жолнер. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.