Економічний зміст та складові елементи системи оподаткування

Сам по собі податок є одним з найдавніших фінансових інструментів будь-якої економічної системи. Ще за часів існування общинної системи господарювання її члени віддавали частину свого врожаю або виробленого продукту чи здобичі своєму вождю за виконання ним своїх обов'язків, пов'язаних із керівництвом общиною, вирішенням проблеми підтримання добрих стосунків із сусідами та всередині общини, захистом її від зовнішніх ворогів.

З другого боку, податки є частиною існування людини й мають філософський зміст. Ще перші філософи Стародавньої Греції, Риму характеризували податки як суспільно необхідне та корисне явище [6, с 118]. Форми податків упродовж існування людства постійно змінювались, але їхня сутність залишалася незмінною. Спочатку податком була частина здобичі члена общини, потім — частини військової здобичі, праці . та інтелекту рабів, жертвування, відпрацювання якогось часу на користь землевласника, і врешті-решт — грошових платежів, які мають місце і в сучасних умовах. Але незважаючи на різні форми податків, економічний зміст їх залишався незмінним — суспільне оподаткування частини особистого доходу платника на користь керівництва суспільством (вождя чи апарату управління державою).

З філософського погляду, податок є життєвою необхідністю об'єднання частини майна, доходів, прибутків громадян країни для існування суспільства в цілому, виконання громадських робіт окремими працівниками, здійснення охорони держави, соціальної підтримки незахищених верств населення, протистояння зовнішнім ворогам, стихійним лихам тощо [6, с. 119]. Крім того, податок є, по суті, необхідним елементом розширеного відтворення та чинником зростання суспільної продуктивності праці, економічного потенціалу держави.

Але філософське значення податку має й конкретне вираження у формі речових або вартісних відрахувань. Перехід від філософських значень до економічних здійснюється завдяки системі оподаткування.

Сучасна система оподаткування являє собою поєднання податкової теорії, створення податкової системи, різних форм податків, методів їх стягнення, контролю за їх використанням тощо. Оподаткування має свою методологію, тобто теоретичне, науково-практичне та правове обґрунтування суті, поняття податку та одночасно дослідження його як економічної категорії та конкретної форми взаємовідносин між суб'єктом та об'єктом оподаткування [3, с 74].

Базою методології оподаткування є дії загальних економічних законів суспільства, а також чинна в державі законодавча база. Головна мета оподаткування — розробка економічного змісту, складу, форм і відповідного механізму їх обчислення й оплати, встановлення відповідних прав та обов'язків платників і відповідальності за порушення цих обов'язків [4, с 11].

Як економічна категорія, податок повинен відповідати тій системі розширеного відтворення, що існує в конкретній державі, тій фазі економічного розвитку, яка характерна для певного часу. Особливо це стосується процесів розподілу та перерозподілу створеної в державі власності — валового та національного продукту. Податок як економічна категорія має різні форми. Він виступає як примусове вилучення частини доходу суб'єкта до державної казни на підставі чинної законодавчої бази. Тому в податку знаходять відображення усі позитивні та негативні риси економічної політики держави, конкретної системи державного будівництва та керівництва. Від цього залежить також розвиток держави прогресивним або регресивним шляхом. При цьому велике значення мають взаємовідносини між державою та платниками податків, тією податковою базою, яка існує, та змістом і ступенем відповідальності платників податків за виконання чинного законодавства [7, с 38].

Так, у Німеччині податок має значення підтримки, яку громадяни надають державі; у Великобританії він означає обов'язок перед державою, у Сполучених Штатах Америки податок визначається як такса, у Франції — як обов'язкова плата, в Україні — як примусовий платіж [2, с 11].

Теорія науки про оподаткування у ХІХ-ХХ ст. розвивалася у двох напрямах — марксистському і неокласичному (базою останнього були розробки економістів А. Сміта і Д. Рікардо). Відповідно до цих напрямів і будувалась загальна податкова політика держав адміністративно-командної та ринкової спрямованості. Для перших характерна жорстка система, спрямована переважно на адміністративно-централізовані методи стягнення податків і розподілу бюджету. У деяких випадках при цій системі були спроби взагалі відмовитись від окремих податків або зменшити їх тягар.

У державах з ринковою економічною системою оподаткування будується на науково розроблених принципах. Податок виступає, з одного боку, як економічна категорія, а з другого — як реальний грошовий платіж у державну скарбницю, який визначається в конкретному розмірі [5, с 15].

Податкова система є важливою частиною загальної політики оподаткування. Вона являє собою систему відрахувань, обов'язкових платежів, методологію їх розрахунку згідно з чинним податковим законодавством держави, конкретними методами розрахунку податкових платежів, а також податкових пільг. Уперше вимоги до системи оподаткування були визначені ще А. Смітом 1776 року у праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» [8, с 62]:

1. Усі піддані держави повинні по можливості брати участь в утриманні уряду держави, причому за розміром ці сплати мають бути адекватними тим послугам, які вони отримують від держави.

2. Податок, який сплачує будь-яка особа, повинен бути точно визначений за розміром. Крім того, мають бути чітко встановлені строки сплати, способи платежу для всіх платників податків.

3. Особливо наголошується, що кожен податок повинен стягуватись у такий час і спосіб, які є найсприятливішими для платника.

4. Кожен податок має бути мінімізований, тобто задуманий та розроблений таким чином, щоб він забирав з кишені народу якомога менше ніж необхідно державній скарбниці.

Ці вимоги характерні для будь-якої системи. Система оподаткування в будь-якій державі базується на дії тих економічних засобів, які характерні для даного часу та даної економічної системи.

Будь-який закон визначає основні принципи функціонування економічних відносин, тобто він не пристосовується до поточних потреб держави та суспільства. Він залежить від тієї політичної ситуації, яка склалась, та політичних сил, які діють у суспільстві. Недотримання вимог дії економічних законів призводить до негативних наслідків для суспільства й гальмує його розвиток.

Система оподаткування повинна будуватись на підставі певних правил і положень, які називаються принципами. Усі принципи можна класифікувати за двома напрямами [1, с 17]:

-економіко-функціональні;

-організаційно-правові, які, в свою чергу, поділяються на принципи єдності та децентралізації.

До економіко-функціональних принципів належать:

1. Створення стабільної системи оподаткування (що залежить від законодавчої бази держави), відносно стійкої до всіх чинників (у тому числі і зовнішніх), які впливають на розвиток економічної та фінансової системи держави; неможливість зворотної дії законодавчих актів, чинних у державі. Цей принцип особливо актуальний для України, яка характеризується нестабільністю законодавчої бази й зворотністю дії окремих законодавчих актів.

2. Універсалізація оподаткування. Систему оподаткування потрібно організувати таким чином, щоб можна було застосовувати її в будь-яких умовах розвитку економіки держави.

3.Система оподаткування повинна забезпечувати однократність стягнення податків. Тобто неприпустимо застосовувати подвійне оподаткування (в Україні, на жаль, зустрічається і кількаразове стягнення податків і зборів, наприклад, із заробітної плати працівника та ін.).

4. Прозорість системи оподаткування, її зрозумілість та однозначність трактування для будь-якого платника податку — чи то юридичної чи то фізичної особи. Порядок і методика визначення та сплати податків не може мати різне трактування як для платника податку, так і для тієї структури, яка збирає податки. Чим менше буде таких негараздів у чинному законодавстві, тим менше буде звертань до судових органів та оскаржень у різні інстанції. На жаль, здебільшого таке становище стає суттєвим важелем у руках податкових органів і негативно впливає як на платників податків, так і на систему оподаткування загалом.

5. Прагнення досягти відносної рівноваги в забезпеченні інтересів усіх учасників податкового процесу — держави, підприємства, юридичних і фізичних осіб. Цей принцип досягається тільки за допомогою створення ефективної податкової системи держави.

Система оподаткування" передбачає формування особливого податкового механізму, який в будь-якій економічній системі повинен відповідати на три запитання:

1.Хто повинен сплачувати податки? Основним тут є розподіл податкового
тягаря між платниками податку, тобто юридичними та фізичними особами.

2. Які показники повинні визначатися при сплаті податків? Тобто визначення об'єкта оподаткування.

3. Яким має бути розмір податку, що стягується з кожного об'єкта оподаткування? Тобто визначення ставки оподаткування.

Щоб відповісти на ці запитання, важливого значення набуває вибір податкової бази, який має особливі підходи..

Таким чином, виходячи з філософської та економічної суті податків, можна стверджувати, що вони є обов'язковими, примусовими платежами, які існують на економічному базисі та в економічних відносинах у державі. Податки охоплюють усі доходи як підприємств, так і громадян незалежно від виду діяльності, типу і галузі, регіонального розташування. Але головною метою податкової системи є її стимулююча спрямованість на розвиток суспільства в цілому і на підвищення добробуту громадян.

ЛІТЕРАТУРА

1.Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України. Навчально-
методичний посібник. К.: КНЕУ, 2000. - 192с.

2. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К., 2003. - 302 с.

3. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика. Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, ^0067468 с

4. Задорожний З.В., Гугул Г.І. Лещишин Л.Г. Податковий облік. Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2005.-328с.

5. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. - Київ: ЦУЛ, 2003. -260 с.

6. Литвиненко Я. В. Податкова політика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 224 с.

7. Сомоев Р. Г. Общая теория налогов и налогообложения: Учеб. пособие. — М.,2000.

8.Угроеецъкий О.П. Система оподаткування в Україні: становлення,
адміністрування, реформування: монографія / О.П. Угровецький. - X.:
Золота миля, 2009. - 326 с