Економічні науки. Облік та аудит
Комар О.О.
Черникова Є.Г.,
ас.
ДВНЗ
Донецький національний технічний університет, Україна
ПРОБЛЕМИ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Формування повної й достовірної інформації про
діяльність підприємства і його майнового стану, необхідної для внутрішніх і
зовнішніх користувачів - це одне з головних вимог бухгалтерського обліку. Для
рішення цього питання необхідно мати чітке уявлення про стан і вартість активів
підприємства. Найбільшу питому вагу в структурі активів мають основні засоби,
тому їхня вартість прямо впливає на показники діяльності підприємства
На даний момент амортизаційні відрахування є
найважливішим елементом витрат на виробництво та э основним джерелом
капітальних вкладень [1, c.12].
Придбання (створення) основних засобів підприємством
передбачає капіталізацію оборотних коштів. Тобто грошові кошти, які могли б
бути використані в основній операційній діяльності підприємства для отримання
прибутку у межах одного операційного циклу, виводяться з обігу з тим, щоб
забезпечити підприємство засобами для поставки товарів, здійснення
адміністративних або соціально-культурних функцій. У міру корисного
використання придбаних (створених) основних засобів вони забезпечують отримання
підприємством економічних вигод: переносять частину своєї вартості у вартість
створюваного продукту і, відповідно, компенсуються покупцями. У той же час
відбувається зменшення їх вартості, і на суму зменшення вартості основних
засобів визнаються витрати підприємства.
Включення частини вартості основних засобів до складу
витрат на мові бухгалтерського обліку називається амортизацією [2, с.26].
Проблеми нарахування амортизації
в аспекті створення джерела коштів для оновлення зношених засобів праці,
формування ефективної амортизаційної політики підприємств входять до кола
наукових інтересів багатьох учених. Цій проблематиці, зокрема, присвячено праці
вітчизняних науковців А. Безуглого, Ю. Іванова, В. Мельника, М. Недашківського,
Т. Пішіісецького, В. Савчука, А. Соколовської, А. Фукса, В. Хмелевського та
інших.
Порядок нарахування амортизації
щодо основних засобів (основних фондів) регулюється двома нормативними
документами:
—
Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" (П(С)БО № 7) [3];
—
Податковий
кодекс України [4].
Економічний зміст амортизації,
яку нараховують у бухгалтерському обліку, полягає в поступовому перенесенні
(списанні) вартості об'єктів основних засобів на витрати підприємства. П(С)БО №
7 передбачає п'ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, виробничий, зменшення
залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості й кумулятивний.
Попри існування такої кількості
методів їх застосування не дає змоги вирішити головне питання — формування
реального джерела коштів для оновлення засобів (здійснення інвестицій). Це
пов'язано з тим, що сам механізм нарахування амортизації — це лише технічний
процес включення частки вартості основних засобів до витрат підприємства. Для
того щоб визначені в обліку суми амортизаційних відрахувань стали реальним джерелом
відшкодування вартості основних засобів, потрібно, щоб виручка від реалізації
продукції (робіт, послуг) покрила, принаймні, понесені підприємством витрати
[5, с.80].
В Податковому кодексі
кардинально змінено порядок нарахування амортизації активів, які визначені як
основні засоби та інші необоротні активи.
Згідно податкового кодексу
амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших
необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх
корисного використання (експлуатації).
Нарахування амортизації
здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта,
який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом
(при зарахуванні на баланс), але не менше мінімально допустимих строків
корисного використання, і призупиняється на період його виводу з експлуатації
(для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших
причин).
При визначенні строку корисного використання
(експлуатації) слід ураховувати:
– очікуване використання об'єкта підприємством з
урахуванням його потужності або продуктивності;
– фізичний та моральний знос, що передбачається;
– інші обмеження щодо строків використання об'єкта.
Класифікація груп основних
засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх
амортизації визначено пунктом 145.1 Податкового кодексу. Наприклад група 1 –
земельні ділянки, строки корисного використання 15 років. Група 5 – транспортні
засоби, 5 років. Група 16 - довгострокові
біологічні активи, 7 років тощо.
Згідно з Податковим кодексом
існують наступні методи нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення
залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний,
виробничий.
Одним з найбільш простих і
поширених методів амортизації в зарубіжній практиці є прямолінійний метод. Згідно
якому річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується
на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Даний метод можна
використовувати практично для всіх груп в бухгалтерському обліку. Також даний
метод рекомендовано використовувати і в податковому обліку для груп 9, 12, 14,
15 (інші основні засоби, тимчасові (нетитульні) споруди, інвентарна тара, предмети прокату). Так, швидше за
все, підприємства виберуть саме цей метод амортизації.
Однак навіть при використанні
однакових методів і в податковому та в бухгалтерському обліку не виключена
поява тимчасових різниць, це виникає в результаті
наступних причин. По-перше первісна вартість активу може формуватися по-різному
в бухгалтерському та податковому обліках. Також
витрати на ремонт відносяться по-різному. В бухгалтерському обліку вони
повністю відносяться на витрати звітного періоду, а в податковому обліку
відносять на будь-які витрати в сумі не перевищуючий 10% сукупної балансової
вартості.
Тимчасові різниці можуть
виникати через різні строки корисного використання. В податковому обліку
визначені лише мінімальні строки корисного використання, які можуть суттєво
різнитися від строків використання основних засобів в бухгалтерському обліку.
З економічного боку цікавими в
застосуванні є прискорені методи: кумулятивний, зменшення залишкової вартості,
прискореного зменшення залишкової вартості.
В податковому обліку ці методи
застосовуються до групи 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби) та
інших.
Пріоритетами цих методів в
порівнянні з рівномірним методом є нарахування більшої суми зносу першого року
експлуатації активу і рівномірне зменшення цієї суми протягом наступних звітних
періодів.
Недоліком методу є прискорена
норма нарахування зносу яка визначається суб'єктивно в облікових цілях. Та
проблемою і в цих методах є поява тимчасових різниць
Таким чином, не дивлячись на значне зближення з
правилами нарахування амортизації у бухгалтерському обліку, існує ряд
відмінностей. Якщо методи нарахування амортизації в бухгалтерському і
податковому обліку не будуть відповідати один одному, то неможливо уникнути
тимчасових різниць. Тому необхідно переглянути положення Податкового кодексу,
для зближення бухгалтерського та податкового обліку.
Перелік посилань:
1.
Городянська Л. Податковий і бухгалтерський
облік амортизації на підприємстві/ // Бухгалтерський облік і
аудит.-2003.-№2.-С.12-18.
2.
Миняйло В. Учет амортизации ОС и ОФ //Вестник
бухгалтера и аудитора Украини.-2004.-№13-14.-С.26-31.
3.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»,
затверджений Наказом Міністерства
фінансів України від 27.04.2000 р. №92, із змінами, внесеними згідно з наказом
Міністерства Фінансів від 14.10.2008 р. № 1238.
4.
Податковий кодекс України від
02.12.10 № 2755-VI
5.
Юшко
С.В. Амортизація основних фондів
у податковому обліку: критичний погляд на проблему// «Фінанси України». – 2008. - №10. – с. 80-88.