К.е.н., доцент Панкова М.М., Сахно В.П.

Донецький Національний Університет, Україна

Проблема відображення витрат у закладах громадського харчування

Специфіка господарської діяльності підприємств громадського харчування визначає особливості ведення бухгалтерського обліку. З одного боку, він покликаний відбивати процеси виробництва (приготування їжі), а з іншого – процеси торгівлі (реалізації).

Питання організації бухгалтерського обліку в сфері ресторанного господарства вирішуються власником або уповноваженим органом самостійно. Тому до певних проблем призвели окремі законодавчо-неврегульовані належним чином питання обліку.

Суттєва дискусія ведеться щодо того, які витрати потрібно відносити до складу собівартості страв. Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», за даними обліку фактична виробнича собівартість включає прямі витрати матеріалів, на оплату праці, соціальне страхування і розподілені виробничі витрати, склад яких також визначено стандартом.

Адміністративні та збутові витрати до складу собівартості не входять і відносяться (списуються) на фінансовий результат (на зменшення прибутку). Такий порядок не задовольняє багатьох економістів, які знаходять його економічно необґрунтованим. На їх думку він не відповідає реальному змісту витрат. Деякі з них мають традиційні погляди й упевнені, що необхідно обов’язково визначати повну собівартість. Інші економісти ратують за включення до собівартості реалізованої продукції безпосередньо виробничої собівартості і витрат на збут. Вони не враховують, що на сучасному етапі розвитку економічної науки собівартість може мати різні аспекти.

Існуючий порядок відображення на рахунку 23 «Виробництво» тільки вартості сировини (з націнкою), а витрат, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати працівників кухні, офіціантів, нарахування на неї, оренду виробничих приміщень, комунальні послуги тощо на рахунку 93 «Витрати на збут»; списання собівартості реалізованої власної продукції в продажних цінах на субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів»; списання націнки методом «сторно», називається «старорежимним» підходом.

Якщо визнавати процес приготування страв виробничою діяльністю, то треба використовувати «прогресивний» підхід, який передбачає чітке розмежування виробничої і торгової частини підприємства ресторанного господарства. Він полягає у введенні рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», на якому слід накопичувати заробітну плату працівників, безпосередньо зайнятих приготуванням страв, нарахуванням на неї, амортизацію кухонного обладнання, оренду та ін., на рахунку 93 «Витрати на збут» - зарплату офіціантів та інші витрати, пов’язані з реалізацією. Передбачені субрахунки до собівартості реалізованої власної продукції та товарів 901 й 902.

Дохід від реалізації теж фіксують на різних субрахунках 701, 702. Якщо на підприємстві є інші підрозділи, крім кухні, то до субрахунків вводять аналітичні рахунки – бар, лоток тощо.

На думку іншого фахівця, прямі матеріальні витрати протягом місяця доцільно відбивати за дебетом рахунка 23 «Виробництво», а готову продукцію списувати в реалізацію, використовуючи метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами. Суть цього методу полягає в тому, що в процесі реалізації готова продукція буде списуватись до собівартості за нормами витрат, установленими підприємством на підставі нормальних рівнів використання сировини, праці й інших елементів майбутньої виробничої собівартості.

Після закінчення звітного місяця й формування інших (крім вартості сировини) елементів виробничої собівартості готової продукції з обліком фактичних (а не нормативних) витрат на її виробництво і відповідно коригувати собівартість реалізованої продукції. Ці підходи відповідають П(С)БО 16 «Витрати». Проте існує думка, що підприємства громадського харчування «постраждають» від введення П(С)БО 16, бо облік ускладниться, а витрати з його ведення економічно не виправдані.

Отже, недосконалість законодавчого регулювання питань обліку на підприємствах громадського харчування призвела до деяких розбіжностей у поглядах на ведення бухгалтерського обліку, які потребують подальшого дослідження та вирішення.

Список використаної літератури

1. Лень В.С. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навч. посіб./ В.С. Лень, В.В. Гливенко. – К: Знання-Прес, 2005. – 491 с.

2. Максімова В.Ф., Кузіна З.В., Стиренко Л.М., Степова Т.Г. Облік у галузях економіки: Навч. посіб./ За ред.. Максимової В.Ф. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 496 с.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.