Економічні науки/7. Облік і аудит

Студентка Корпан О.В.

Донецький державний університет управління

Формування собівартості продукції в сільському господарстві

У ринкових відносинах собівартість має важливе значення. Вона пов’язана з іншими економічними категоріями. Управління витратами і собівартістю дає можливість робити обґрунтовані рішення про доцільність виробництва окремих видів продукції, визначення цін на вироби, обчислення рівня рентабельності, побудову внутрішньогосподарських відносин, необхідність застосування організаційно-технічних заходів тощо [1].

Успішне просування продукції на ринку можливе при зниженні собівартості на її виробництво, оскільки, собівартість - особлива економічна категорія, яка включає всі грошові витрати конкретного підприємства, необхідні для здійснення його відтворення, й різниця між доходом і нею визначає прибуток, величина якого збільшується при її зниженні. Отже, за величиною собівартості можна встановити якісні та кількісні зміни в технології виробництва продукції конкретного сільськогосподарського підприємства, тим самим характеризувати його діяльність як виробника товарів на аграрному ринку. Функціонування же споживачів доцільно аналізувати за обсягом реалізації відповідної продукції. Таким чином, важливо встановити взаємозв'язок між собівартістю й обсягом реалізації конкретної сільськогосподарської продукції, а саме за собівартістю визначати обсяг реалізації, цим і зумовлена актуальність даної проблеми [2].

Маркс К. наводить такі категорії як ринкова вартість, ринкова ціна, індивідуальна вартість. Він зазначає, що необхідно завжди відрізняти ринкову вартість від індивідуальної вартості окремих товарів, виготовлених різними виробниками. Ринкова вартість продукту визначається суспільно необхідними в ньому затратами праці. Формується вона на світовому ринку об’єктивно і не залежить від того, які витрати на виготовлення продукту несе та чи інша нація. Ринкова вартість визначає попит і пропозицію і реалізується через ринкову ціну. Ринкова ціна утворюється на основі попиту і пропозиції [3].

Необхідність обчислення «ринкової собівартості» постає в ринкових умовах з метою підрахунку витрат на виробництво продукції, визначених за ринковими цінами. В сільському господарстві України майже все сільське населення зайняте на своїх земельних ділянках. Вони виробляють біля 90 % сільськогосподарської продукції. Але при її обчисленні не враховується праця фермерів, членів їх сімей і селян – землевласників, що штучно занижує рівень собівартості продукції [1].

Собівартість аграрної продукції залежить від рівня витрат, урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, якості продукції, витрат на зберігання і та збут. Виходячи із собівартості формується ціна виробника, тобто ціна пропозиції. Ціна виробника включає повну собівартість продукції, прибуток, необхідний для відтворення капіталу. Ціна пропозиції - це ціна товарної продукції, яка включає ціну виробника і витрати на збут [2].

В сільському господарстві значна частина готової продукції використовується для внутрішнього виробничого споживання – насіння на посів, корми для годівлі тварин. Разом з цим є промислова переробка сільськогосподарської продукції – помел зерна на борошно, переробка насіння соняшнику на олію, переробка молока, сушіння, квашення, консервування овочів та фруктів тощо [1].

Якщо продукція, яку можна було б продати, використана для внутрішньогосподарських виробничих потреб, то логічно її оцінювати за цінами реалізації, а не на рівні собівартості. Аргументи можливо навести наступні:

1) готова продукція може бути продана і за неї одержана виручка, що відшкодує собівартість та принесе чистий прибуток підприємству;

2) якби не було власної готової продукції, то для здійснення виробництва потрібно було б купувати відповідну продукцію (сировину) і платити за неї справедливу ціну;

3) фактична собівартість продукції рослинництва визначається лише в кінці року, а використання її може бути відразу після збирання врожаю, а тому собівартість продуктів переробки (борошно, м’ясо та інша) також можна вирахувати лише в кінці року, що не дає можливості мати інформацію для своєчасного прийняття управлінських рішень.

У формуванні цін на сільськогосподарську продукцію собівартість розглядається як фактична і нормативна. Фактична собівартість складається в реальних умовах, а нормативна - виходячи з нормативних витрат, передбачених прогресивною для конкретних умов технологією виробництва продукції [2].

В сільському господарстві доцільно вираховувати окремий вид собівартості продукції, яку запропоновано назвати “ринкова собівартість”. Під час її визначення власну готову продукцію, використану у процесі виробництва, оцінюють за справедливою вартістю, а також враховують оплату праці господаря.убрать, нужно добавить абзац- обопщить информацию и предложить пути усовершенствования по формированию себестоимости

Литература:

1. Павлик В.П. Собівартість і реалізація продукції у формуванні аграрного ринку // Економіка АПК. - 2007. - №5. - C.147-152

2. Саблук П.Т. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях) / П.Т. Саблук. – К.: ІАЕ, 1999. – 532 с.

3. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.3. Кн. 3. Процес капиталистического производства, взятый в целом. Ч.1 / К. Маркс; издан под. ред. Ф. Энгельса. – М.: Политиздат, 1985. – IV, 508 с. 6