Экономические науки / 7. Учет и аудит

магістр Круглик О.В.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

Університет «Україна», м. Миколаїв

Податок на прибуток підприємств в податковому кодексі

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат.

Об'єкт оподаткування Відповідно до ст. 134 ПК об'єктом обкладення податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК.

Тобто порівняно з чинним на сьогодні Законом про прибуток при визначенні об'єкта оподаткування більше не застосовуватимуться терміни «валовий дохід» та «валові витрати», а просто «дохід» та «витрати», як у бухгалтерському обліку, а також «собівартість». Визначення цих термінів наведено у ст. 14 розд. І ПК.

Термін «господарська діяльність» у ПК, як і в чинному законодавстві, означає діяльність, спрямовану на отримання саме доходу, а не прибутку.

На відміну від норми п. 1.43 Закону про прибуток, у розд. І ПК зазначено, що інші терміни для цілей розд. III «Податок на прибуток підприємств» використовуються у значеннях, визначених не тільки національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, але й Законом від 16.07.99 р. № 99б-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності.

Слід зазначити, що відповідно до п. 44.1 розд. II ПК для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПК.

Таким чином, для розрахунку прибутку як об’єкта оподаткування можемо використовувати наступну формулу:

Прибуток = Доходи - Собівартість - Інші витрати,

де Прибуток - це прибуток звітного податкового періоду;

Доходи - доходи звітного податкового періоду;

Собівартість - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Інші витрати - інші витрати звітного податкового періоду.

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календар ні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 ПКУ), крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Розглянемо детальніше кожну з трьох складових, які впливають на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку.

Доходи. Згідно з визначенням ПКУ (п. 14.1.57), доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій , матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. До складу доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (прибутку), включаються:

1) доходи від операційної діяльності, які складаються, у першу чергу, з доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 135.4);

2) інші доходи, що включають доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, від операцій оренди/лізингу, за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, безповоротної фінансової допомоги, доходи від реалізації необоротних активів тощо (детальніше розкрито у п. 135.5 ПКУ).

Доходи, які не враховуються у розрахунку оподатковуваного прибутку, наведено в ст. 136. Загалом ці переліки не дуже відрізняються від аналогічних у старому Законі про прибуток.

Витрати. Визначення витрат наведено у п. 14.1.27: це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПКУ.

Собівартість. Згідно з п. 138.8 ПКУ, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), а саме:

- прямі матеріальні витрати - на сировину, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги) - п. 138.8.1 ПКУ;

- прямі витрати на оплату праці - на зарплату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг) - п. 138.8.2 ПКУ;

- амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг);

- вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг);

- інші прямі витрати - витрати з придбання електроенергії, внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв - п. 138.9 ПКУ.

Інші витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування Згідно з п. 138.10 ПКУ, до інших витрат включають:

- загальновиробничі витрати. (п. 138.10.1 ПКУ);

- адміністративні витрати - (п. 138.10.2 ПКУ);

- витрати на збут (п. 138.10.3 ПКУ);

- інші операційні витрати (п. 138.10.4 ПКУ);

- фінансові витрати (п. 138.10.5 ПКУ);

- інші витрати звичайної діяльності, не пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів (робіт, послуг) (п. 138.10.6 ПКУ).

До інших витрат також відносяться будь-які інші витрати господарської діяльності, стосовно яких ПКУ не встановив відповідних обмежень (п. 138.12.2 ПКУ). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 ПКУ).

Розрахунок податку на прибуток. Тепер, власне, про сам розрахунок податку. Стаття 29 ПКУ дає узагальнене розуміння порядку обчислення податку та процес його розрахунку. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення податкової бази на ставку податку (визначена статтею 151 ПКУ). Податковою базою для податку на прибуток згідно із ст. 149 ПКУ є грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування. Ставка податку на прибуток визначена статтею 151 ПКУ. З урахуванням п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень, ставка податку на прибуток становить:

- з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. - 23%;

- з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - 21%;

- з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 19%;

- з 01.01.2014 р. - 16%.

Податковий кодекс передбачає також інші спеціальні ставки податку на прибуток.