Романченко В.В.,

Науковий керівник асс. Чернікова Є.Г.

Донецький національний технічний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Одним з найголовніших питань сьогодення є проблема обліку власного капіталу, а саме врегулювання спірних моментів і неточностей в обліку власного капіталу. Значимість цього питання обумовлюється тим, що власний капітал забезпечує фінансову стабільність підприємства, є основою для початку та продовження його діяльності.

Проблеми обліку та аналізу власного капіталу досліджувалися багатьма економістами Україні, також закордонними вченими. Серед яких можна виділити таких як К. Маркс [1], Дж. М. Кейнс, А. Сміт, і інші, серед вітчизняних можна виділити таких як В.А. Гавриленко [2], І.А. Бланк [3], В.В. Сопко [4], С.Ф Голов, О.П. Войналовіч, і Л.Томашевська, Ф.Ф. Бутинець [5] та ін.

Капітал – одна з надзвичайно складних економічних категорій, сутність якої досліджується протягом багатьох років, але дати повне визначення, розкрити всю його сутність вдалося лише деяким вченим-економістам. Так у перших роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. З розвитком економічної думки це первісне поняття капіталу доповнилося більш конкретним змістом.

Найбільш точне, ємне, обґрунтоване поняття капіталу дав саме К. Маркс, у своїх працях він не тільки відповів на велику кількість питань сьогодення, а і вивів багато умовиводів, які через велику кількість років залишаються актуальними і сьогодні.

Так, К. Маркс вважав, що капітал – це саморухомі гроші, саморухома (самозростаюча) вартість [1, c.71]. Отже, Марксом капітал розглядувався як соціально-економічна категорія, складова частина трудової теорії вартості. Капітал – вартість, що самозростає, яка створюється найомними працівниками.

При порівнянні поняття капіталу, що надане економістами з поняттям в П(С)БО можна зазначити, що поняття капітал по Марксу, а яке вважається найбільш точним, ємним не суперечить поняттю, що приведено в П(С)БО, а навпаки, доповнює його і це на мою думку головне. Таким чином, згідно з П(С)БО 2 «Баланс», власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається у підприємства після вирахування зобов’язань. Це поняття як і більша частина понять, наданих у підручниках, вказує на «залишковий» принцип формування капіталу і не розкриває його справжньої сутності, при цьому не зрозуміло, за якими критеріями змінюється капітал та наскільки зміни в активі балансу відповідають змінам власного капіталу.

Сучасні вчені, а серед них В.В. Сопко дає таке визначення: «Власний капітал як об'єкт обліку – це власні джерела підприємства, які без визначення терміну повернення внесені засновниками – фізичними або юридичними особами або залишені ними (засновниками) на підприємстві з прибутку після оподаткування» [4]. Ф. Ф.Бутінець, О. П. Войналовіч та І. Л.Томашевська розуміють під власним капіталом загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і є джерелом формування активів [5].

Також було встановлено, що при дослідженні структур власного капіталу у фізичному і абстрактному аспектах, вони містять у собі такі елементи, які не відображають реальної його вартості, а с другого боку, такі частини, що не приймають участь у виробничому процесі і тому носять непродуктивний характер. Звідси виникають суми, які не забезпечені грошовими ресурсами. Таким чином частина власного капіталу просто осідає, як «мертвий капітал», який підприємство не може використати, при цьому сума власного капіталу завищена, через це дуже важко визначити реальний стан підприємства [6, с. 43-44].

До тих частин, які не приймають участі в процесі виробництва, на думку В.А. Гавриленко, відносять: непродуктивне збільшення основних засобів за рахунок використання «часткового» способу відтворення основних засобів, коли застарілу, зношену техніку замінюють на капітально відремонтовану, що приводить до збільшення техніки, яка не приймає участь в процесі виробництва, при цьому вартість техніки зростає, зростає і капітал, хоча і не відбулося ніякого збільшення активу підприємства; необґрунтоване накоплення незавершених капітальних інвестицій, із-за нестачі джерел фінансування; непродуктивне накоплення нематеріальних активів, на які понесені витрати, але які не приносять не яких економічних вигід, доходу; вкладення довгострокових капітальних інвестицій в неприбуткові організації; збільшення довгострокової дебіторської заборгованості; понаднормативне накоплення виробничих запасів; накоплення дебіторської заборгованості, не оплаченої в строк; необґрунтоване збільшення витрат майбутніх періодів [2, с.333]. Вищеперераховані причини призводять до невиробничого збільшення власного капіталу, а це означає, що його частина не буде використовуватися ефективно, а в деяких випадках і взагалі не буде використовуватися.

Отже, розглянемо детальніше найбільш значні причини, які призводять до утворення капіталу який не відображає його вартості.

Саме дія стандарту П(С)БО 7 «Основні засоби» та низки інших стандартів призводить до того, що реальна вартість капіталу приховується і дуже часто є завищеною. Так, розглянемо детально вплив уцінок та дооцінок основних засобів на власний капітал підприємства. Облік дооцінок та уцінок регулюється П(С)БО 7 «Основні засоби».

Щодо впливу дооцінок, то тут можна зазначити, що дооцінки теж впливають на величину і вартісне наповнення капіталу підприємств, призводять до штучного збільшення величини капіталу.

При цьому питанні існують теж деякі проблеми, це пов’язано з різницями між бухгалтерським та податковим обліком, які не врегулювалися з появою Податкового кодексу, а залишилися так і не вирішеними. Згідно з Податковим Кодексом України, платники податку усіх форм власності мають право проводити переоцінку і індексацію основних засобів [8].

При відображенні в обліку дооцінки збільшується капітал підприємства на суму дооцінки, хоча реально цього збільшення не було, таким чином, формується частина власного капіталу, яка не забезпечена грошовими ресурсами, що в свою чергу призводить до формування так би мовити «мертвого капіталу».

При вибутті основних засобів такі дооцінка і індексація списується на зростання нерозподіленого прибутку, що відображається наступним чином:

Дебет рахунку 423 «Дооцінка основних засобів»,

Кредит рахунку 441 «Нерозподілений прибуток».

При цьому виникають відстрочені податкові зобов’язання, які нараховані на суму дооцінки і записуються проведенням:

Дебет рах. 54 «Відстрочені податкові зобов’язання»,

Кредит рах. 641 «Розрахунки за податками».

При цьому, як зазначає В.А. Гавриленко, з одного боку, створюється безгрошовий прибуток, який неможливо потім використати. З другого боку – підприємство повинно заплатити реальний податок із цієї суми. І знову виникають протиріччя між доходами і витратами, які не можуть бути врегульовані взагалі [9, с.133-134].

Необхідність уцінки основних засобів свідчить про те, що підприємством в попередні періоди занизило витрати на амортизацію і тепер необхідно зменшити балансову вартість об’єкту шляхом списання її частини на витрати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що застосовувані низькі норми амортизації призводять до того, що обліковий знос значно нижче фактичного (різниця до 30-40%). Якщо довести балансову вартість основних засобів до їх справедливої вартості, це призводить до істотного завищення витрат звітного періоду і отримання збитків.

Таким чином, при уцінці суму уцінки відносимо на витрати, що призводить до збільшення витрат звітного періоду, а отже і до зменшення оподатковуваного прибутку. Таким чином, доцільним є коректировка на цю суму «Нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)» для того, щоб не перекручувати реальне становище підприємства [7, с.209].

Ще однією проблемою бухгалтерського обліку капіталу є облік безоплатно отриманих основних засобів. В Україні безоплатно отримані основні засоби признаються капіталом з наступним перенесенням його на доходи частинами по мірі нарахування амортизації. Такий підхід містить протиріччя і недоліки, які впливають на господарську діяльність підприємства. Але цей запис порушує концептуальні правила бухгалтерського обліку, бо ці активи не є заработаними підприємством , крім того не було витрачено ніяких витрат на отримання цього доходу, тому вважається не доцільним вживати в кореспонденції рахунок капіталу та доходу. Отже, доцільним є використання іншого рахунку у кореспонденції з рахунком капіталу, так рекомендується застосування рахунку 69 «Доход майбутніх періодів» [7, с. 8].

Таким чином, ми ще раз переконались у недосконалості, протиріччі нормативної бази. Отже, таким чином, штучно перекручується достовірність обліку капіталу, відбувається ситуація, коли відбуваються зміни по різним елементам власного капіталу.

Можна зазначити, що капітал містить ще багато проблем, невирішених питань, на які ще не повністю знайдено відповіді, це і поняття капіталу, визначення правильної структури, класифікації, проблеми обліку окремих елементів власного капіталу, крім того нормативна база обліку власного капіталу містить низку протиріч, недоліків, що призводить до перекручування звітності підприємства. Для вирішення всіх виявлених причин необхідно переглянути низку нормативних документів з бухгалтерського обліку, а саме П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати» , П(С)БО 17 «Податок на прибуток» та ін.

Література:

1. К. Маркс. Капітал т.1: - М..Политиздат, 1993 р.

2. Гавриленко В.А. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств. Монографія – Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2009.- 355.

3. Бланк І.О. Фінансовий менеджмент: Навч.посіб. –К.: Ельга, 2008. –724 с.

4. Сопко В. В. Бухгалтерський облік капіталу (пасивів) в управлінні підприємством// Вчені записки.-Випуск 8- К.:КНЕУ, 2006. - 310

5. Організація бухгалтерського обліку. Ф. Ф. Бутинець, О. П. Войналович, І. Л.Томашевська. Підручник, 4-те видання, доповнене, перероблене. Житомир, П. П. “Рута”, 2005 р., 528 стор., стор. 360-363, 370-371.

6. Гавриленко В.В. Про зміст і нормативні правові аспекти обліку власного капіталу. Всеукраїнська науково-практична конференція «Реформування системи бухгалтерського обліку та оподаткування в Україні». Матеріали конференції .- Донецьк: ДонНТУ, 2010. с.42-45

7. Гавриленко В.А., Леонова Л.А. Экономическое обоснование новых подходов в бухгалтерском учете основных средств/ Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 68.– Донецк, ДонНТУ, 2003. – С.5-11.

8. Податковий кодекс України . Аргументи неділі. Спецвипуск, 2010. – № 50 (993). – 194с.

9. Гавриленко В.А., Проблеми оподаткування прибутку підприємства в умовах нового податкового кодексу/ Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 39-1.– Донецк, ДонНТУ, 2011. – С. 128-134.