Экономические
науки/7.Учет и аудит
Діденко
О.О., Федорец М.С.
Донецький
національний університет економіки і торгівлі
імені
Михайла Туган-Барановського
Формування облікової політики бюджетної організації з
урахуванням національних стандартів в державному секторі
Одним з найважливіших
завдань внутрішньої та зовнішньої політики України є удосконалення економічної
та законодавчої сфери. Насамперед це стосується бухгалтерського обліку, адже
саме він є джерелом інформації з економічних питань функціонування підприємства
за міжнародними стандартами.
Згідно з умовами інтеграції
реформуванню підлягає бухгалтерській облік не тільки комерційних підприємств,
але й бюджетних організацій. Найважливішим моментом реформування та зближення
бухгалтерського обліку бюджетних і комерційних установ є удосконалення
облікової політики.
Питанням реформування
системи обліку, а також питанням формування облікової політики в бюджетних
установах присвячені дослідження таких вітчизняних вчених як Ф.Ф. Бутинець,
В.А. Дерій, Р.Т. Джога, С.В. Свірко, М.С. Пушкар.
Метою роботи є аналіз
специфіки облікової політики бюджетних установ та встановлення проблем,
пов’язаних із реформуванням її нормативно-правової бази.
По-перше треба дати
визначення поняттю “облікова політика”. Пушкар М.С. вказує на те, що облікову
політику не можна розглядати тільки як вибір форми ведення обліку, а треба
дивиться ширше та визначити її як один з методів управління діяльністю суб’єкта
господарювання. Але в свою чергу не
можна забути про те, що найнеобхіднішим є прийняття рішення з урахуванням
зовнішніх умов та цінностей, що є важливими в даний момент [1, c.181].
Отже, треба розрізняти
поняття “облікова політика” та “політика обліку”. Що стосується облікової
політики, то вона має обліковий напрям дій та своїх елементів, але всіх тих, що
сприяють повній організації діяльності підприємства. В свою чергу політика
обліку визначає правила ведення саме обліку, тобто окремої частини
функціонування підприємства [2, c.29].
В законі України “Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність” визначено, що облікова політика –
це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються для складання
та подання звітності установою[3].
Потрібно вказати, що облікова
політика підприємства спрямована на результативність – ефективність наданої
інформації для прийняття рішень, що пов’язані з підтримкою оперативних та
стратегічних інформаційних потреб користувачів.
Для визначення та
остаточного формування облікової політики установи потрібно враховувати
фактори, що мають вагомий вплів на її функціонування. Взагалі на облікову
політику як комерційного підприємства, так і бюджетної установи мають вплив:
− економічна-правова база діяльності;
− правовий і організаційний статус
підприємства;
− організаційна структура підприємства;
− стратегія фінансово-господарського
розвитку;
− кадрове та матеріально технічне
забезпечення.
Що стосується облікової
політики бюджетної установи, то вона має свою специфіку. С.В. Свірко звертає
увагу, що на структуру та елементи облікової політики в бюджетних установах
впливають[4, c.210]:
1) рівень бюджету з якого здійснюється фінансування;
2) рівень бюджетної установи, тобто 1-го чи 2-го ступеня розпорядник
коштів;
3) галузева належність;
4) обсяги та види позабюджетної діяльності.
Формування облікової
політики починається з визначення її мети та завдання. Основною метою є
ефективність прийняття рішень завдяки методам обліку, оптимальній системі
управління обліковим процесом, плануванню кошторису та складання звітності. Так
до завдань можна віднести: затвердження принципів організації і ведення
бухгалтерського обліку, виявлення можливих проблем у фінансовій діяльності;
виявлення резервів; контроль за надходженням та цільовим використанням коштів
загального та спеціального фондів.
Що стосується структури
облікової політики, то науковці розглядають її по-різному. Так, Гоголь Т.А.
пропонує застосовувати таку структуру “Наказу про облікову політику”[5, c.103]:
1) нормативи та принципи бухгалтерського обліку;
2) техніка ведення бухгалтерського обліку;
3) організація бухгалтерського обліку.
У першому розділі
відображається нормативно-правова інформація, що стосується техніки та
організації ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.
У другому розділі
затверджується робочий план рахунків, форми первинних документів, графік
документообігу, порядок проведення інвентаризації, нарахування амортизації
тощо. Інформація цього розділу орієнтована на внутрішніх користувачів.
Третій розділ визначає
структуру бухгалтерської служби підприємства, посадові інструкції, порядок
призначення та звільнення головного бухгалтера.
При проведенні заходів з
модернізації бухгалтерського обліку згідно з постановою кабінету Міністрів
України “Про затвердження стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку
в державному секторі на 2007-2015 роки” [6] було виявлено, що багато установ не
мають наказів про облікову політику. Насамперед це пов’язано з низьким рівнем
теоретичної підготовки спеціалістів. Для вирішення цієї проблеми, стратегія
модернізації передбачає удосконалення системи підготовки та перепідготовки
кадрів фінансово-бухгалтерських служб. Підвищення кваліфікації сприяє
покращенню якості ведення документації, в тому числі формуванню облікової
політики за стандартами та нормами ведення бухгалтерського обліку.
В обліковій політики, в
другому розділі Наказу про облікову політику треба визначити момент визнання
доходів і витрат. Стратегія модернізації зазначає перехід до методу
нарахування. Цей метод дозволяє визначати операції в момент їх виникнення або
зміни економічної вартості активів і зобов’язань, незалежно від того чи були
вони оплачені. Цей метод забезпечує отримання повної та достовірної інформації
про стан активів і їх зобов'язань, дає можливість для довгострокового
планування і прогнозування бюджетних програм. Також потрібно врахувати зміни,
пов’язані із набуття чінності з 2015 року Національних положень (стандартів)
стосовно основних засобів, нематеріальних активів, запасів, тощо, змін до
проведення інвенторізації.
Що стосується третього
розділу Наказу про облікову політику, то він підлягає нормам встановленим у
Постанові кабінету міністрів України “Про затвердження типового положення про
бухгалтерську службу бюджетної установи” [7]. Постанова встановлює завдання та
функціональні обов’язки головного бухгалтера, вимоги до його
професійно-кваліфікаційного рівня, введення посади спеціаліста в бухгалтерську
службу, що відповідає за виконання обов'язків, що встановлюються в залежності
від характеру та складності роботи бухгалтерської служби. А також, згідно з
цією постановою бухгалтерська структура бюджетної установи є самостійним
структурним підрозділом.
Отже, сьогоднішні зміни у
системи обліку бюджетних установ вплівають на формування облікової політики та сприяють
удосконаленню управління державними фінансами, системи бюджетного стратегічного
планування на різні періоди.
Список використаної
літератури:
1. Пушкар М.С. Вимоги до формування облікової політики //
Становлення облікової політики в Україні: тези доп. Всеукр. Наук. Конф. 18-19
травня 2007р. – Тернопіль: Економ. Думка, 2007. – с. 181-182.
2. Безродна Т. Облікова політика бюджетних установ: проблема
становлення // Бухгалтерський облік і аудит.
– 2007. - №8. – с. 27-29.
3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.99 №996-XIV.
4. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних
установах.: навч. Посібник. – К.:КНЕУ, 2003. – 380с.
5. Гоголь Т.А. Шляхи подолання проблем формування облікової
політики в бюджетних установах // Формування ринкових відносин в Україні. –
2012. – №3 с.103
6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Стратегії
модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015
роки” від 16.01.2007 №34.
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи” від 26.01.2011 №59.