К.В. Ковтуненко

кандидат економічних наук,

доцент кафедри обліку, аналізу і аудиту,

Одеський національний політехнічний університет

В.Ю. Філіппов

асистент кафедри менеджменту

Одеський національний політехнічний університет

ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: ПОРІВНЯННЯ КАТЕГОРІЙ

Сучасні зміни в діяльності підприємства, що визначаються розвитком нематеріального сектору економіки, розширенням сфери застосування комунікаційних систем, зростанням витрат в собівартості більшості видів продукції на інформацію та знання, обумовлені інформатизацією та інтелектуалізацією суспільства. Все більшого значення, як фактор виробництва у порівнянні з землею, працею та фінансовими ресурсами, набуває інтелектуальний капітал підприємства.

На підставі проведених досліджень було визначено, що інтелектуальний капітал підприємства формується в результаті залучення інтелектуальних ресурсів до інноваційного процесу, однак не завжди саме інноваційний процес зі всіма притаманними йому етапами забезпечує формування інтелектуального капіталу. Найчастіше формування інтелектуального капіталу забезпечує інноваційна діяльність підприємства. Тому потребує уточнення за рахунок якого процесу формується інтелектуальний капітал підприємства.

Поняття "інноваційний процес" почало свій розвиток з 50 –х років, тоді переважали моделі інноваційного процесу, в яких наголошувалась значимість наукових досліджень, а ринок визначався як вторинний елемент. Останніми часом переважаючою стала "інтегрована модель" з мінімально можливим часом виконання науково-дослідних робіт, організації виробництва продукції та просування її на ринок.

Існує багато варіантів визначення сутності та змісту категорії «інноваційний процес», розроблених вітчизняними та зарубіжними авторами.

За визначенням американського дослідника Б. Твіста [1], інноваційний процес — це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, їх практичне застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

Інноваційний процес - це перетворення наукових знань в інновації – послідовний ланцюг етапів, в ході яких інновації утілюються починаючи від ідеї до конкретних продуктів, технологій або послуг і розповсюджуються при практичному використанні. 

На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес не закінчується впровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги, або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається, так як нововведення вдосконалюється, робиться більш ефективним, набуває невідомі раніше споживчі властивості. Це відкриває для нього нові області застосування і нових споживачів, які сприймають даний продукт або технологію як нові.

Інноваційний процес має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: науковий, технічний, технологічний, експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності [2]: фундаментальні дослідження; прикладні дослідження; дослідно-конструкторські розробки; дослідно-експериментальні розробки; дослідна база наук; організаційно-економічна робота; промислове виробництво нових товарів, масове виробництво.

Незважаючи на те, що в наукової літературі зустрічається багато різноманітних підходів до визначення інноваційного процесу, суть їх зводиться до одного висновку, а саме: інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій.

Наряду з поняттям інноваційний процес в наукової літературі з інноватики зустрічається поняття інноваційна діяльність.

Огляд наукових публікацій стосовно визначення поняття «інноваційна діяльність» не надав чіткого роз’яснення змісту цієї категорії. Як свідчить аналіз, термін "інноваційна діяльність" відрізняється надмірним різноманіттям формулювань. Наразі відсутня єдність поглядів науковців в тлумаченні інноваційної діяльності. З одного боку інноваційну діяльність розуміють як процес, спрямований на розробку і реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, який реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження [3,4,5], з іншого - інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок, що сприяє випуску на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [6,7]. Адже є ще публікації, в яких напряму ототожнюються поняття інноваційної діяльності та інноваційного процесу: «Процес створення, освоєння і поширення інновацій називається інноваційною діяльністю або інноваційним процесом».

З точки зору формування інтелектуального капіталу, ми поділяємо думку науковців які дають визначення інноваційному процесу як: «перетворення наукових знань в інновації – послідовний ланцюг етапів, в ході яких інновації утілюються починаючи від ідеї до конкретних продуктів, технологій або послуг і розповсюджуються при практичному використанні», але наголошуємо ще на одному етапі «Формування нових вимог до інновації», який забезпечує появу нових циклів інноваційного процесу, що у свою чергу сприяє інноваційному розвитку. З урахуванням авторської думки, інноваційний процес це перетворення наукових знань в інновації – послідовний ланцюг етапів, в ході яких інновації утілюються починаючи від ідеї до конкретних продуктів, технологій або послуг і розповсюджуючись при практичному використанні набувають нових вимог, реалізація яких забезпечує інноваційний розвиток. Дослідження різноманітних підходів щодо сутності інноваційної діяльності дозволили зробити висновок, що інноваційною діяльністю може бути як інноваційний процес так і його окремі етапи або їх певна комбінація. З цього виходить, що інноваційна діяльність є частиною інноваційного процесу, або включає усі його етапи.

Список використаних джерел

1. Твист Б. Управление научно-техническими нововведениями / Б. Твисс. – М. : Экономика, 1989. – 271 с.

2. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 49-57 с.

3. Инновационный менеджмент. Учебник / Под ред. С. Д. Ильенковой, – М.: Юнити, 1997 г.

4. Куликова Н.Н. Проблемы формирования единой концепции налогового стимулирования инновационной деятельности организаций // Экономика и эффективность организации производства. Сборник научных трудов – Выпуск 7. – Брянск: БГИТА, 2007. – С. 36-39.

5. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций). – К.: Фенікс, 2004. – 560 с.

6. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. – СПб.: Издательство "Питер", 2005. – 208 с.

7.Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р., № 40 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.