География и геология/6. Природопользование и экологический мониторинг

Аспірант Пашенцева Г.В.

Національна академія природоохоронного і курортного будівництва

м. Сімферополь, Україна

Функціональне структурування рекреаційних територій Криму

На сучасному етапі розвитку рекреаційного природокористування екологічна безпека розглядається як невід’ємна умова їх збереження для майбутніх поколінь. Це чинить значний вплив на формування і розвиток процесу адаптації еколого-економічних відносин, що більшою мірою залежить від ідеології природокористування, що склалася в суспільстві. Безсумнівно, розвиток рекреаційних територій повинен знаходитися в залежності від паритетного обліку екологічного, економічного, соціального аспектів. Однак в реальності домінуючим є економічний, як на суб’єктному, так на адміністративному рівнях усіх рангів. Це приводить до недоосмислення важливості рішення екологічних проблем, що у подальшому приводить до погіршення стану всіх компонентів природних ландшафтів, порушення їх основних соціально-економічних функцій, активізації негативних природно-техногенних процесів, скорочення екологічної ємкості, в результаті чого оказується під загрозою екологічна безпека рекреаційних територій.

Курортно-рекреаційна сфера є однією з найбільших користувачів природних ресурсів, що сприяє розвитку процесу деградації рекреаційних територій, забрудненню морського узбережжя. Разом з тим, використання природних рекреаційних ресурсів не потребує значних капітальних вкладень в підготовку до використання в процесі оздоровлення, що значно підвищує рентабельність цієї діяльності. Саме тому економічна складова превалює над екологічною. Згідно Земельного кодексу України землі природно-оздоровчого призначення підрозділяються на: природоохоронні 2744,26 га (94,13%), рекреаційні 106,99 га (3,67%), історико-культурні 40,23 га (1,38%), оздоровчі 23,92 (0,82%). Особливий інтерес мають рекреаційні території, які у силу своїх особливостей, дозволяють отримати максимальний економічний ефект при здійсненні інвестицій. Вони характеризуються освоєністю, під якою доцільно розуміти «стан розвитку рекреаційної функції в межах визначеної території, що включає до себе насиченість території елементами рекреаційних природних об’єктів» [1, с. 129]. Тоді, якщо використовувати цей критерій, то можна здійснити функціональне структурування оздоровчо-рекреаційних територій з визначенням рангу значущості за кожним їх видом. Максимальний рейтинг мають три регіони України: Причорноморський (1,50), Карпатський (3,25), Поділля (3,50). Це означає, що саме вони мають значні оздоровчо-рекреаційні території, які не тільки надають їм можливість для розвитку регіонів, але й накладають визначену відповідальність для підтримки їх в екологічно безпечному стані. При цьому Причорноморський регіон, і саме АР Крим, ліпше забезпечено оздоровчо-рекреаційними землями (табл. 1).

Таблиця 1

Функціональна структура рекреаційних ресурсів

Автономної Республіки Крим

Регіон	Курортно-оздоровчі, тис. га	Рейтинг	Туристичні, тис. га	Рейтинг	Середній рейтинг
Центральний	1,33	5	0,21	5	5
Південно-західний	0,32	7	0,78	4	5,5
Південне узбережжя	4,43	1	1,98	1	1,0
Північний	0,03	8	0,010	8	8
Південно-східний	1,93	3	0,06	7	5
Західний	2,03	2	0,24	2	2,0
Північно-західний	0,95	6	0,07	6	6
Східний	1,65	4	0,87	3	3,5
Ітого	12,67		5,22

З табл. 1 бачимо, що максимальний рейтинг мають три регіони Криму: Південне узбережжя (1,0), Західний (2,0), Східний (3,5), це свідчить про важливість розвитку саме рекреаційних територій, що знайшло місце в «Стратегії соціального і економічного розвитку АР Крим», де основними напрямками є реформування санаторно-курортного, туристичного секторів і забезпечення безпечної середи життєдіяльності. Розвиток ринкових відносин сприяло зміні форми власності на землі оздоровчо-рекреаційного призначення, що стало слідством змін в суспільстві ціннісних орієнтирів (табл. 2). З табл. 2. бачимо, що в Україні переважає державна власність на землі оздоровчо-рекреаційного призначення. При цьому на їх значної площі 77,30% збережено об’єкти інфраструктури побудови радянського періоду.

Таблиця 2

Форма власності земель оздоровчо-рекреаційного призначення

Регіон, держава	Кількість власників	Форми власності на землі оздоровчо-рекреаційного призначення, %
		державна	приватна	в аренді
Україна	4298
Донецький	625	18,40	4,22	6,03
Приднепровський	629	11,06	6,69	21,71
Східний	334	8,29	4,93	6,19
Центральний	261	7,15	12,33	2,12
Полісся	253	7,47	15,14	2,27
Поділля	80	2,84	10,21	2,43
Причорноморський	1677	32,39	29,23	54,62
Карпатський	439	12,40	17,25	4,63
Болгарія	7155	41,21	29,81	28,98
Грузія	1979	24,56	39,89	35,55
Туреччина	1181	29,02	43,29	27,69
Росія	9184	53,18	21,18	25,64
Румунія	6287	40,81	32,12	27,07

З них приблизно 31,70% не експлуатуються взагалі, а знаходяться у законсервованому виді, 18,3% зруйновані, але рекреаційні території знаходяться на балансі колишніх суб’єктів господарювання, і тільки на площі 22,70% проведено реконструкцію існуючих об’єктів інфраструктури, включаючи природні об’єкти.

Для оцінки ефективності використання рекреаційних територій в Україні доцільно провести зіставлення з іншими країнами (Грузія, Болгарія, Росія, Туреччина). Всі вони відносяться до держав Чорноморського басейну. Вибір одних обумовлено приладдю до колишнього СРСР (Росія, Грузія), інших – значним розвитком рекреаційного природокористування (Болгарія, Румунія, Туреччина). Практично для усіх цих країн характерно превалювання недержавної форми власності на землі рекреаційного призначення, яка змінюється в межах 58,79% (Болгарія), 75,44% (Грузія), 70,98% (Туреччина). Це можна пояснити реалізацією програм розвитку ринкових відносин в рекреаційному природокористуванні, що вказує на істотний вплив на ВВП цих країн. Саме в цієї сфері спостерігається інтенсивний ріст індексів в середньому за період 2005–2011 рр. в Грузії – 118,81%, Турреччині – 123,12%, Болгарії – 113,12. Для зіставлення, аналогічний показник складає в Україні 107,12, Росії – 109,83. Реформування курортно-рекреаційного сектору (КРС) спряло росту його питомої ваги в ВВП цих країн (табл. 3). З табл. 3 бачимо, що найбільша питома вага КРС в ВВП країни характерно для Туреччини (6,31%), Грузії (5,81%), Болгарії (4,12), що обумовлено розвитком малого та середнього бізнесу на рекреаційних територіях, відповідно 57,81%, 48,12%, 42,69%.

Таблиця 3

Питома вага курортно-рекреаційного сектору в ВВП (ВРП)

Держава / регіон	Питома вага / КРС	Частка малого і середнього бізнесу в ВВП (ВРП), який функціонує на рекреаційної території
Україна	1,19	12,91
АР Крим	3,28	24,17
Росія	3,21	21,15
Турреччина	6,31	57,81
Болгарія	4,12	42,69
Румунія	3,84	39,61
Грузія	5,81	48,12

Таким чином, Україна має значний природно-ресурний потенціал, цінні рекреаційні ресурси, що свідчить про можливість їх використання, формування ефективних регіональних схем. Це розуміє не тільки активний розвиток ринкових відносин в рекреаційному природокористуванні, але й створення умов для відновлення природних ресурсів рекреаційних територій. Крім того, можна відзначити наявність зв’язку між формою власності на ці землі → питомою вагою КРС в ВВП → розвитком малого і середнього бізнесу. Але для досліджуваних країн цей зв’язок позитивний, то для України – негативний, тобто значна частка державної власності на рекреаційні території не сприяє росту їх економічного розвитку.

Література:

1. Садчук М. П. Екологічна безпека рекреаційних територій як об'єкт екологічної політики : [монографія] / М. П. Садчук. –– Рівне : Наука. –– 2012. –– 189 с.