География и геология/6. Природопользование и экологический мониторинг

Аспірант Пашенцева Г.О.

Національна академія природоохоронного і курортного будівництва

м. Сімферополь, Україна

О сутності поняття кластер

Розвиток кластерів представляє собою сучасний підхід до розвитку економіки країни скрізь спеціалізацію окремих географічних регіонів. Міжнародний досвід показує, що підприємства, які об’єднані в одну групу чи кластер, здатні до швидкого економічного розвитку, життєздатного лідерства на внутрішніх і зовнішніх ринках, організації нових робочих місць з високою додатковою вартістю та швидкого технологічного процесу.

З позиції системного підходу кластер – це сукупність суб’єктів господарської діяльності різних взаємозв’язаних галузей, які об’єднані в єдину організаційну групу, елементі якої знаходяться в взаємозалежності, спільно функціонують з визначеною метою. Формування ефективних технологічних ланцюгів з декілька самостійних суб’єктів господарювання є стратегічним засобом, який потребує визначених довгострокових вкладень в їх реалізацію з урахуванням умов, які мають місце у внутрішній і зовнішній середі потенціальних систем. Така взаємодія повинна приводити до додаткових позитивних ефектів для кожного суб’єкту, створювати визначений стимул до формування єдиної системи функціонування, забезпечення цілісної системи.

В сучасний час швидко зростає кількість дослідників, які відмічають необхідність сьогодні враховувати не одну чи дві ключові характеристики кластерів для їх ефективної діяльності, а декілька, що дозволить об’єктивно обґрунтувати типологію кластерів. Так, К. Кітелс відзначає чотири критичні характеристики кластеру [1, с. 22]:

– адекватні за діяльністю підприємства і організації, тому що в ньому необхідно розподілити одні й теж ресурси та забезпечити отримання позитивних зовнішніх ефектів;

– наявність зв’язку у кластері, тобто підприємства, які об’єднані у його межах, повинні здійснювати діяльність яка спрямована на досягнення однієї мети;

– активні взаємодії між підприємствами усередині кластеру;

– наявність критичної кількості учасників у кластері, які здатні вплинути на ефективність діяльності компаній.

У цьому випадку, кластер доцільно розглядати як економічне поняття і як ефективний засіб підвищення додаткової вартості і експортного обігу для підприємств, а також можливість підвищення конкурентоздатності підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках скрізь розвиток інноваційного капіталу. Для того, щоб бути кластером, група географічно взаємозв’язаних компаній повинна діяти в визначеній сфері та характеризуватися спільністю діяльності і взаємодоповнювати один іншого.

Взагалі можна виділити три підходи до визначення кластера, кожне з яких підкреслює основну характеристику їх функціонування:

– регіонально обмежені форми економічної активності усередині адекватних секторів, які зв’язані з деякою науково-дослідницькою організацією;

– вертикально виробничі ланцюги, вузько визначені сектори, в яких суміжні етапи виробничого процесу складають ядро кластеру (ланцюг «постачальник–виробник–збутовик–клієнт»);

– галузі промисловості, визначені на високому рівні агрегації (хімічний кластер) чи сукупність секторів на ще більшому рівні агрегації (агропромисловий кластер).

Однак для об’єднання групи підприємств в кластер необхідна наявність мотивацій, які сприяють розробці єдиної мети функціонування. Серед факторів, які мотивують інтеграцію різних форм і організацій в галузевий кластер, можна виділити:

–зниження витрат на впровадження нових технологій за рахунок ефекту масштабу;

–більш ефективний характер колективних інновацій в наукоємні галузі при вертикальної інтеграції і горизонтальної кооперації при аутсортингу;

–спільні вимоги головних підприємств до своїх постачальників і дилерів;

–підвищення потенційного ринку інжинірингових і консалтингових послуг, у тому числі для малих підприємств, за рахунок впровадження субконтрактингу при виконанні комплексних проектів і програм;

–розширення доступу до інформації щодо потреб ринку і впровадженні продукції і послуг бізнесу на ринок великих підприємств.

Сьогодні вчені різних наукових шкіл здійснюють окремі кроки щодо розробки класифікації кластерів. Так Т. В. Цихан запропонував розділити кластери на три типа [2]. До першого віднесені кластери, в яких конкурентні властивості виникають на основі спільного накопичення знань, досвіду та ресурсів. В результаті кластер значно перевищує виробничий потенціал, який міг бути реалізований поза кластерного об’єднання. Другий тип – це латентні кластери, які характеризуються присутністю можливостей, що своєчасно зрозуміло учасниками кластеру, але фактична взаємодія недостатньо розвинута. У цьому випадку яскраво виражено обмін інформацією і ключовими поняттями, але не розроблена загальна стратегія розвитку, рівень недовіри між учасниками низький. Третій тип – це потенційні кластери, які характеризуються відсутністю виробничих ресурсів, рівня взаємодії, необхідного для організації системи і отримання позитивного результату від спільних дій.

Український вчений С. В. Раєвський відстоює точку зору стосовно якої, кластери можуть існувати у вигляді як формальних, та неформальних систем [3]. При створенні формалізованих кластерів, вони отримують сукупність властивостей, які дозволяють виділити некомерційні об’єднання. Як бачимо сьогодні відсутня єдина точка зору стосовно типології кластерів, що надає можливість автору запропонувати свій підхід в обґрунтуванні їх типології (табл. 1).

Таблиця 1

Типологія кластерів

Тип кластеру	Основні характеристики
Інновативний	Заснован на науковій базі у склад, якого входить: спеціалізовані виробники, інноваційно-індустріальні, інноваційно-орієнтовані підприємства.
Індустріальний	Кластер великих промислових державних підприємств. У цьому випадку кластери також можуть підрозділятися на добувні і переробні.
За ступенем зрілості	Це кластер, який можна підрозділити на кластери, яки народжуються, розвиваються, трансформуються.
Галузевий	Кластер формується виходячи з сектору (галузева приналежність), в якому функціонують підприємства потенційного кластеру (транспорт, деревообробка).
Ринковий	Кластер створюється виходячи з поточної ринкової кон’юнктури (може захищати ринок, чи агресивно розширятися на старих чи нових ринках).
Взаємозв’язаний	Оптимізація ефективності і виробничої міцності, контроль за збутом, за унікальними властивостями компанії, зв’язаність виробничих процесів.

Таким чином, кластер – це сукупність суб’єктів господарювання, яке засновується на об’єднанні людей чи організацій, які мають взаємні економічні інтереси і спрямовано на виявлення основних напрямків розвитку бізнесу, впровадження інновацій, підвищенні продуктивності труда.

Література:

1. Kitels Final Report of the Expert Group on Enterprise Clusters and Networks [Electronic resource] / European Commission, EnterpriseDirectorate-General. –– Brussels, 2003. –– р. 178.

2. Цихан Т. В. Кластерная теория экономического развития / Т. В. Цихан // Теория и практика управления. –– 2003. –– № 5. –– Режим доступа : http://www.jurenergo.kiev.ua/statti/inv15.doc.].

3. Раевский С. В. Кластерная концепция организации структуры экономики региона / С. В. Раевский, Ю. В. Винокурова // Региональная экономика : теорія и практика. –– 2007. –– № 5 (44). –– С. 27––32.