к.і.н, доцент Мармазова О.І.

Бабенко К.Р.

Донецький національний університет економіки и торговлі імені Туган-Барановського

Молодіжні підпільні організації в роки II Світової війни

Спливає 68 рік після завершення однієї з найжорстокіших й найкривавіших в історії цивілізації війни, яка неначе страшний, ненажерливий молох поглинула мільйони людських життів.

Головна роль в розгромі ворога належить Радянській Армії, але відчутну допомогу надавав Рух Опору, особливо радянські партизани і підпільники. Мета роботи - розглянути діяльність підпільної організації «Молода гвардія», її сміливі кроки у боротьбі проти окупантів та значний внесок у спільну перемогу над нацизмом.

22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На території захопленій ворогом, у відповідь на запроваджений «Новий порядок» поширився антифашистський рух Опору. В Україні партизани і підпільники вели активну боротьбу проти окупантів.

Важливою складовою руху Опору була діяльність підпільників. Всього в роки війни в Україні діяли 23 обкоми КП(б)У та 9 підпільних обкомів комсомолу, 3.5 тис. підпільних організацій і груп. Особливо активну війну у ворожому тилу вела молодь. Широко відомі героїчні подвиги підпільної організації «Молода гвардія» у Краснодоні Луганської області, яка нараховувала близько 100 юнаків і дівчат; «Партизанська іскра» (с. Кримки Миколаївська область); с. Потіївка (на Житомирщині) – керівник І. Бугайченко; підпільна організація міста Ніжин, «Нескорена полтавчанка» на чолі з Лялею Убийвовк у Полтаві та інші. Головними формами боротьби радянського підпілля стали: антифашистська агітація, економічний саботаж, диверсії на комунікаціях, перешкоджання вивозу населення на роботи до Німеччини та індивідуальний терор.

Особливо цікавою є діяльність підпільної організації «Молода гвардія» у місті Краснодон Луганської області.

Підпільні групи молоді виникли в Краснодоні відразу після окупації його німецькими військами. Наприкінці вересня 1942 року молодіжні підпільні групи об'єдналися в «Молоду гвардію». Членами штабу були Іван Земнухов - начальник штабу, Олег Кошовий - відповідальний за безпеку, Василь Левашов - командир центральної групи, Сергій Тюленин - командир самої бойової групи. Пізніше в штаб були введені Уляна Громова і Любов Шевцова. Був розроблений текст клятви, що закріпила єдність і волю до боротьби юних краснодонців: «Я, вступая в ряды «Молодой гвардии перед лицом своего народа торжественно клянусь… мстить беспощадно за сожженные, разоренные города и села, за кровь наших людей, за смерть тридцати шахтеров-героев. И если для этой мести потребуется моя жизнь, я отдам ее без минуты колебания».

Комуністи поставили перед молодими підпільниками завдання розвінчувати брехню гітлерівської пропаганди, вселяти віру в неминучий розгром ворога.

З перших днів свого панування фашисти намагалися налагодити роботу шахт. Тому в Краснодон прибув Дирекцион №10 покликаний займатися викачуванням краснодонського вугілля. Була відновлена робота Центральних електромеханічних майстерень, куди, ризикуючи своїм життям, влаштувалися керівники підпілля комуністи Філіп Петрович Лютіков й Микола Петрович Бараків. Використовуючи своє службове становище, вони беруть у майстерні підпільників. Робиться все необхідне, щоб підприємство, яке за задумом окупантів повинно було відновити шахти Краснодона, не працювало на повну потужність. Юні герої псували устаткування, гальмували роботи, знищуючи окремі частини верстатів, здійснювали диверсії. Завдяки активній діяльності народних месників фашистам не вдалося вивезти з краснодонських шахт жодної тонни вугілля.

Велике значення надавали молодогвардійці розповсюдженню листівок серед населення. На квартирах у Миколи Петровича Баракова, Олега Кошового були встановлені радіоприймачі. Підпільники слухали зведення Радінформбюро, за їх текстів становили листівки, за допомогою яких доносили до жителів міста і району правду про Червоної Армії, про нашої Радянської влади. Спочатку вони писали від руки, але це забирало багато часу, тому штаб "Молодої гвардії" вирішив створити підпільну друкарню. Перебувала вона в будинку Георгія Арутюнянца на околиці міста. При розповсюдженні їх підпільники проявляли ініціативу і кмітливість. Олег Кошовий, наприклад, ночами одягав форму поліцейського і, вільно рухаючись по вулиці після комендантської години, розклеював прокламації; Василь Пиріжок ухитрявся засовувати листівки в кишені краснодонців на базарі, навіть прикріплювати їх на спини поліцейських.

Наближалася 25-я річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції. Комуністи доручили молодогвардійцям вивісити червоні прапори над окупованих містом. У ніч під 7 листопада вісім груп підпільників відправилися виконувати бойове завдання. Вранці краснодонці побачили як палахкотять на осінньому вітру червоні прапори. Ця бойова операція підпільників справила велике враження на жителів міста.

Активна діяльність підпільників викликала безсилу злість у окупантів. У місті встановлюється жорсткий режим. Щоб замаскувати діяльність підпілля члени організації за порадою комуністів влаштовуються на роботу в клуб імені Горького. Тут почали діяти три гуртка, в яких більшість учасників були підпільниками. Молодь, прикриваючись заняттями в гуртках, могла зустрічатися, не викликаючи підозр у влади. Звідси хлопці йшли на бойові завдання.

Одного разу Люба Шевцова дізналася, що фашисти збираються вивезти молодь на роботу в Німеччину. Вже були заготовлені списки на біржі праці. Штаб вирішив зірвати вербування. Люба Шевцова, Віктор Лук'янченко і Сергій Тюленин вночі 5 грудня провели блискучу операцію з підпалу біржі праці. У вогні згоріли документи, приготовані фашистами більш ніж 2000 краснодонців. До ранку від будівлі біржі, яку в народі прозвали "чорна біржа", залишилися лише обгорілі стіни.

Фашисти давно намагалися вийти на слід підпільників. Але їм це не вдавалося, поки не знайшовся зрадник, що видав організацію ворогам (Почепцов).

1 січня 1943 року він написав заяву, а потім, викликаний в поліцію, розповів про завдання, цілі і бойовій діяльності «Молодої гвардії», назвав усіх відомих йому молодогвардійців, видав керівників бойового штабу.

5 січня поліція почала масові арешти, які тривали аж до 11 січня.

15,16 і 31 січня 1943 року окупанти частиною живими, частиною розстріляними скинули молодогвардійців у шурф шахти №571, серед яких були як молодогвардійці, так і члени підпільної партійної організації. Всіх молодогвардійців перед смертю піддавали тортурам і катуванням.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 молодогвардійцям Уляні Громовий, Івану Земнухову, Олега Кошового, Сергію Тюленину, Любові Шевцової було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Таким чином,слід зазначити, що підпільний рух відображав несхитну волю і прагнення всього народу відстояти свою Батьківщину. За своїми масштабами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором в розгромі фашизму. Сила і могутність підпілля полягали у міцній їх підтримці українським народом. Діяльність «Молодої гвардії» сприяла піднесенню бойового духу населення та надихала людей на активну боротьбу проти загарбників. Подвиги молодогвардійців є прикладом любові до Батьківщини та рідної землі для молодих поколінь.