Загальна історія
Дубчак
Є. В., студент 4 курса
Київський
національний університет ім..Т.Шевченко, Україна
Науковий
керівник –д.і.н., проф. Ставнюк В.В.
МАКЕДОНІЯ В
СИСТЕМІ МІЖПОЛІСНИХ ВІДНОСИН В СЕРЕДИНІ IV СТОЛІТТЯ ДО Н.Е.
Вступ. Македонія
стала відігравати деяку роль у політичному житті Греції уже в V ст. до н.е.,
під час греко – перських воєн (499-449 рр. до н.е.). У ці часи македонські правителі активізували свою дипломатичну
діяльність. Вони прагнули піднесення країни, запозичивши досягнення грецької
культури.
У IV ст. до н.е.
Македонія перестала обмежуватися
політичним посередництвом і культурними запозиченнями й розпочала претендувати
спочатку на роль рівноправного партнера, а згодом і гегемона. Ці домагання
Македонії, пов'язані з поступовим прогресом у її внутрішньому розвитку,
збіглися з періодом занепаду й послаблення грецьких полісів. У вирішальний
момент Македонію очолив правитель, який спромігся не тільки оцінити можливості,
що відкривалися перед країною, але зміг використати їх для перетворення своєї
держави у головну силу на Балканському півострові. Їм виявився Філіпп II, що
правив Македонією з 359 по 336 р. до н.е.
Метою
роботи є дослідження зовнішньополітичного курсу македонського царя Філіппа ІІ у
середині IV ст. до.н.е. та її вплив на територіальні
зміни країни.
Викладення матеріалу.
Новий етап у становленні
державності Македонії відкрила поява на історичній арені Філіппа ІІ, починаючи
з правління якого, питання завоювань, військових походів, захоплення міст і
населення представляють основний
матеріал з історії Македонії і її відносин з Грецією [5].
Філіппу ІІ вдалося
знищити опір племен і об'єднати країну, захопити владу окремих басилевсів і
стати на шлях широких завоювань. Основними цілями, які було поставлено Філіппом
ІІ для подальшого розвитку країни, було зміцнення границь царства й вихід до
моря, тобто боротьба із грецькими колоніями, що було пов'язано з боротьбою й
проти грецьких держав - полісів. Для досягнення поставленої мети Філіппом ІІ
було проведено ряд реформ, серед яких -
військова реформа, внаслідок чого македонська армія перетворилася в одну із
кращих армій того часу. За своїми бойовими якостями, за побудовою й озброєнням,
а також за суворою військовою дисципліною, ця армія стояла незрівнянно вище
будь-якої армії грецьких полісів.
Грошовою реформою
Філіпп ІІ не тільки забезпечив необхідними засобами свою скарбницю, але й
вступив в економічне суперництво як з Перською монархією, так і з Афінами.
Вихід Македонії на самостійний шлях економічного розвитку супроводжувався зростаючим
її впливом на міста Фракійського узбережжя. Крім того, наявність грошей
дозволила царю підсилити армію загонами найманців, а також здійснювати політику
широкого підкупу як окремих політичних діячів, так іноді й більш широкого кола
людей [3].
Таким чином, у
період соціальних криз у Греції й загального ослаблення грецьких полісів,
Філіпп ІІ створив сильну армію, підготовлену до виконання його широких задумів.
Одночасно, якщо в Греції, як правило, цивільна й військова влада була
роз'єднана, Філіпп ІІ зосередив у своїх руках і вищу політичну владу й верховне
військове командування.
Херонейська битва (338
р. до н.е.) й Коринфський конгрес (338/337 рр. до н.е.), що слідував за нею,
підвели межу під цілим періодом в історії Греції. Відтепер володарем на Балканському
півострові стала Македонія. Проголошена автономія грецьких полісів була
фікцією. Повсюдно розпоряджалася Македонія, прямо або через своїх ставлеників.
Заборона внутрішніх переворотів задовольнила сподівання тих кіл Греції, які
бачили в Македонії захисника своїх інтересів [3].
Факт створення в цей час постійної армії, возз'єднання окремих племінних територій у єдину македонську територію, факт об'єднання македонських племен - все це свідчить про те, що середина IV століття може вважатися гранню, що завершує тривалий процес укладання македонської державності.
Про те, у якому ступені сформована
держава македонців виявилася пристосованою до
нового суспільного становища, свідчить
швидкий розквіт багатства, торгівлі, ремесла, а також широка участь македонців
у зовнішньополітичних відносинах [4].
Щодо особистості
Філіппа ІІ, то він замолоду пройшов сувору школу негараздів. Один час, як
відомо [2], він перебував у Фівах як заручник, і саме там мав повну
можливість ознайомитися із сильними й слабкими сторонами тодішньої Греції, з її
культурою, з її вдосконаленою військовою справою й разом з тим з її політичною
слабістю, партикуляризмом тощо. Македонський цар мав велику
проникливість, сміливість й енергію, незвичайну наполегливість в досягненні
мети. Історик Феопомп вказує, що ніколи ще Європа не бачила таку чудову людину,
якою був Філіпп ІІ Македонський [2].
Вступивши на престол, він достатньо швидко
розібрався зі складностями державотворення. Переміг претендентів і сусідніх
зовнішніх ворогів - фракійців, іллірійців - і прийнявся за організацію
військової сили, за перетворення македонського війська, яке становило підґрунтя
зовнішньої політики централізованої Македонії. Він удосконалив знамениту
фалангу, важкий піхотний лад, поряд з яким у македонському війську існувала й
відмінна кіннота, і легкі піхотинці, особливо з підвладних іллірійських і
фракійських племен[1].
Висновки. Філіпп II завершив політику
своїх попередників щодо зміцнення Македонії й централізації її державного
керування. Саме тому Філіппу II антична традиція приписує проведення цілої
серії різних реформ, після яких Македонія перетворилася в одну з найсильніших
держав не тільки грецького світу, але й стала суперницею Перської держави. Філіпп
II сприяв господарському зміцненню Македонії. Він оцінив економічне
значення міських центрів і став засновувати міста на території країни,
переселяючи в них сільське населення із племінних селищ. Ці нові міста, такі
як, наприклад, місто Філіппи, були
побудовані в стратегічно важливих пунктах і були не тільки економічними, але й
воєнно-стратегічними центрами.
Отже, границі
Македонії змінювалися часто, і тільки в середині IV ст. до н.е. усталилася
певна територія, що містила у своїх межах державу, основне населення якої
становив македонський народ, що повністю відповідає зауваженню Юстина про те,
що Філіпп «створив з багатьох племен і народів єдине царство і єдиний народ»[6].
Література:
2.
Феопомп
«История Филиппа II Македонского» (Philippicа) http://simposium.ru
3.
Фролов Э.Д. Греция в
эпоху поздней классики. (Общество. Личность. Власть) .СПб.:
Издательский Центр "Гуманитарная Академия", 2001.- 602 с.
4.
Шофман А. С. История античной Македонии. В 2-х частях. – Казань:
Издательство Казанского университета, 1960—1963. -Часть 1. Глава 5. Греция в борьбе с Македонией
5.
Хаммонд Н.
История Древней Греции / Пер. С англ. Л.А. Игоревского.- М.: ЗАО Центрполиграф,
2003.-С. 564-572.
6.
Юстин. Эпитома
сочинения Помпея Трога «Historiae Philippicae» / Пер. А.А. Деконского, М.И.
Рижского под ред. М.Е. Грабарь-Пассек. Комментарии К.В. Вержбицкого, М.М.
Холода. СПб., 2005.