Яковлева В.А. кандидат педагогічних наук,

Національного університету біоресурсів і природокористування України

Алтухова Н.І. магістрант Національного

Університету біоресурсів і природокористування Українии

ОСОБЛИВОСТІ ДИСЦИПЛІНИ «МАШИНИ ТА ОБЛАДНАННЯ

С/Г ВИРОБНИЦТВА».

У статті висвітлені методичні особливості дисципліни «Машини та обладнання с/г виробництва».

Ключові слова: методика навчання, технічні дисципліни, заняття, вивчення теми, контроль

The article outlines the methodological features of discipline "Machinery and Equipment c / d production."

Key words: teaching methodology, technical courses, training, learning topics, control

При оволодінні студентами загальнотехнічними дисциплінами, зокрема і курсом «Сільськогосподарські машини», об’єктом контролю є, насамперед, технічні знання. Учені переконливо доводять, що особливістю технічної дисципліни є її специфічний зміст, який структурує такі складові: технічні системи, машини, обладнання; аспекти технології виробництва; субстрат техніки (деталі, вузли); конструкційні матеріали та сировина; організація та економіка виробництва тощо. [5]

Технічні знання мають інтегрований характер, а тому вони є складним об’єктом контролю. Це переконливо довів відомий український вчений Д.Тхоржевський, який до основ таких знань відносив: - в галузі техніки – читання креслень; елементи машинознавства; прийоми керування машиною; догляд за машиною; читання кінематичних схем; елементи розбирання та складання машин та їх вузлів; елементи конструювання; - в галузі технології – користування технологічною документацією; вибір матеріалів для обробки з урахуванням їх властивостей; елементи технології обробки матеріалів; виконання трудових операцій (розмічання, вимірювання заготовок (деталей), розрізування матеріалу); - в галузі організації праці: організація робочого місця; правила внутрішнього розпорядку; шляхи підвищення продуктивності праці.

Як було вказано у попередніх матеріалах дослідження, в результаті оволодіння знаннями про будову, принцип роботи сільськогосподарської машини, він оволодіває і певними уміннями. Отже, маємо визначитися з тим, як перевірити та оцінити сформованість уміння.

Коротко зупинимося на характеристиці структурних компонентів уміння. Такими складовими визначено: - предмет діяльності – елементи навколишнього середовища, що суб’єкт має до початку своєї діяльності, і які підлягають трансформації у продукт; - засіб діяльності – об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що зазвичай називають „знаряддям праці”; - процедура діяльності – технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на певних матеріальних носіях; - умови діяльності – характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (пристосовані приміщення до праці, а також соціальні умови, просторові та часові чинники); - продукт діяльності – те, що створено у процесі праці.

Структурний аналіз уміння дозволяє врахувати усі змістові елементи предметної сфери, оволодіння якими слід перевірити і оцінити. Зокрема, систему професійної мови – поняття, терміни, визначення, позначення; основи (засади) предмета професійної діяльності – властивості, явища, факти, спостереження, твердження, опис технічних об’єктів, механізмів тощо; відношення (сутності сторін і зв’язків) професійної діяльності – теореми, закони, закономірності, концепції, співвідношення, принципи, правила, гіпотези, теорії, моделі (фізичні і математичні), залежності (зокрема аналітичні, графічні та логічні), структури тощо; причинно-наслідкові алгоритми діяльності – послідовності дій, процедури, правила прийняття рішень, поведінки, алгоритми, зокрема алгоритми розв’язування технічних задач, доведення теорем тощо [5].

Насамперед, на етапі відбору змісту для проведення контрольних заходів слід визначити міру поєднання індуктивної і дедуктивної побудови навчального матеріалу, групу опорних понять для самостійного засвоєння студентами нових знань; визначити основні протиріччя і сформулювати проблеми; дотримуватись системності в побудові змісту [4].

Наприклад, під час вивчення теми ”Класифікація і будова плугів” викладач зосередив увагу студентів на таких питаннях: 1. Призначення плугів; 2. Агротехнічні вимоги до оранки; 3. Класифікація плугів; 4. Загальна будова причіпного плуга; 5. Загальна будова начіпного плуга; 6. Робочий процес плугів.

На наступному занятті розглядаються робочі органи плуга – призначення, робота і будова ножів, лемешів, полиць тощо. Дослідження показують, що головний чинник, який не дає змоги якісно провести практичне навчання студентів на виробництві, закладений у невідповідності об’єктів практики вимогам програми навчання. Крім того, загальновизнаний випереджальний характер теорії над практикою може спричиняти нерозуміння теорії й недооцінювання практики [1, С. 181]. Слід зауважити, що збільшення годин на практичне навчання як панацея вирішення всіх проблем є малоефективним засобом [2, С. 15]. Для цього майбутньому фахівцю необхідний зв’язок з виробництвом, навчання не повинно бути відокремлене від практичного застосування отриманих знань [3, С. 3]..

Література

1. Алексюк А.М., Помогайба В.І. Загальні методи навчання // Педагогіка / Під ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – С. 160-199.

2. Бабалова Р.В. Некоторые проблемы практического обучения в вузах // Современная высшая школа, 1984. – № 4. – С. 99-102.

3. Безрукова В.С. Проектирование педагогического процесса в профтехучилище / Свердл. инж.-пед. ин.-т. – Свердловськ, 1990. – 226 с.

4. Беляева А.П. Дидактические принципы профессиональной подготовки в профтехучилищах. – М.: Высшая школа, 1991. – 205 с.

5. Бендера І.М. Організація навчального процесу на принципах наскрізності при підготовці інженерів-педагогів в галузі механізації для аграрних закладів професійної освіти // Проблеми інженерно-педагогічної освіти : зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. – Х., 2003 – Вип. 5. –С. 299-307