Педагогічні науки/1. Проблеми підготовки спеціалістів
Ю.М. Нещеретний
Харківський
національний автомобільно-дорожній університет, Україна
Роль компетентнісного підходу в
професійній підготовці
Зміни які відбуваються в
сучасному українському суспільстві суттєво впливають на розвиток освіти в
цілому. Суспільні інтеграційні процеси неминуче залишать сої відбитки на всіх
рівнях освітньої системи і потребують від сучасних фахівців швидкої адаптації, мобільності,
орієнтованості в нових ринкових умовах, а від освіти перегляду її змісту.
Відповідно до Положення про
освітньо-кваліфікаційні рівні зміст освіти – це обумовлені цілями та
потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та
громадських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються у процесі
навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та
культури
[1].
Беззаперечно формування
знань, вмінь та навичок, в процесі професійної освіти є важливими та основним
завданням вищої школи, яке набуває особливої актуальності за умов євроінтеграції , оскільки важливим є питання не лише визнання
дипломів на європейському ринку праці, а й визнання професійної придатності їх
власників. Варто зауважити, що дослідники визначають професіоналізм як ступінь
майстерності, оволодіння основами та глибинами професії; набуту під час
навчання здатність до компетентного виконання трудових функцій [2, с. 3]. Визначення професіоналізму виразно корелюють
із поняттями компетентність та професійна компетентність, що цілком
закономірно, адже, на думку дослідників, компетентність є необхідним, важливим
компонентом професіоналізму [3]. Тому, професійна компетентність є одним зі
щаблів професіоналізму, становлячи сукупність знань, умінь, навичок, способів
діяльності, професійно важливих якостей, необхідних фахівцю для здійснення
ефективної професійної діяльності.
Якщо визначити за головну мету діяльності системи вищої
освіти підготовку такого фахівця, то процес навчання доцільно організовувати
таким чином, щоб забезпечувався всебічний розвиток особистості майбутнього
фахівця. Засобом формування особистості при цьому стають освітні технології,
продуктом діяльності – особистість випускника вищого навчального закладу, який
має бути компетентним не лише в професійній галузі, але й мати активну життєву
позицію, високий рівень громадянської свідомості, бути компетентним при
вирішені будь-яких завдань, які ставить перед ним життя [4]. Результатом освіти
стають очікувані й вимірювані конкретні досягнення студента (випускника), які
визначають, що здатний робити студент (випускник) після завершення всієї або
частини освітньої програми [5, с. 4].
Запропоноване в європейському проекті ТUNING поняття компетенцій «...включає знання
й розуміння (теоретичне знання академічної галузі, здатність
знати й розуміти), знання, як діяти (практичне
и оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання, як бути (цінності
як невід’ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті)»
[6].
Таким чином, поняття «компетенція» включає не тільки
когнітивну и операційно-технологічну складові, але й особистісну, етичну,
соціальну, поведінкову сторони (результати освіти, знання, уміння, систему
ціннісних орієнтацій). Варто зауважити, що застосування компетентнісного
підходу до створення галузевих стандартів вищої освіти ні в якому разі не
змінює традиційну для вітчизняної освіти систему «знання, уміння, навички», а
створює передумови для більшого та гнучкого наближення результатів освіти до
вимог ринку праці, подальшого розвитку освітніх технологій і системи освіти в
цілому [5, с. 5]. Єврокомісія виділяє 8
ключових компетенцій, якими має володіти кожний фахівець: компетенція в
галузі рідної мови; компетенція в сфері іноземних мов; математична та
фундаментальна природно-наукова й технічна компетенції; комп’ютерна
компетенція; навчальна компетенція; міжособистісна, міжкультурна та соціальна
компетенції, а також громадянська компетенція; компетенція підприємництва;
культурна компетенція.
Ці компетенції підтримуються певними
здатностями, до яких зараховуються в усіх життєвих галузях такі необхідні
аспекти, як критичне мислення, креативність, «європейський вимір» і активна
життєва позиція. Такі професійні
компетенції визначаються галузевими стандартами вищої освіти (ГСВО). У цих
стандартах мова йде також про правові знання, уміння та навички, якими має
володіти сучасний фахівець транспортної галузі для ефективного вирішення
різнобічних суспільно-професійних завдань.
Від належної
підготовки висококваліфікованих фахівців буде залежати успішна діяльність і
розвиток нашої держави.
Література.
1.
Про
затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) :
Постанова КМУ від 20 січня 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.rada.gov.ua.
2.
Лазарєв М. І.
Теоретичні і методичні засади моделювання змісту загальноінженерних дисциплін
для технологій навчання студентів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук
: 13.00.04 / М. І. Лазарєв ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х.,
2004. – 37 с.
3.
Дубасенюк О. А.
Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності :
монографія / О. А. Дубасенюк, Т. В. Семенюк,
О. Є. Антонова. – Житомир : Житомирський держ. пед. ун-т, 2003. – 192
с.
4.
Гриньова
Я.Г. Формування правової культури
майбутніх фахівців транспортної галузі у процесі вивчення правових дисциплін:
дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 /
Я. Г. Гриньова. – Х., 2011. – 285 с.
5.
Компетентнісний
підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи:
[Бібліотека з освітньої політики] / під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.
: К.І.С., 2004. – 112 с.