Дмитренко К.А.

викладач кафедри соціальної педагогіки Комунального закладу „Харківська гуманітарно-педагогічна академія” Харківської обласної ради

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Одна з найактуальніших проблем вищої педагогічної освіти – підготовка майбутніх педагогів до професійної діяльності, оскільки від її успішного розв’язання залежить доля розбудови національної системи освіти.

У системі формування професійної комунікації майбутнього соціального педагога велику роль відіграє педагогічна практика, в період якої інтенсифікується процес професійного становлення та самовизначення фахівця, актуалізуються та поглиблюються теоретичні знання, активізується процес формування педагогічних умінь, професійно значущих якостей особистості, створюються умови для формування педагогічної позиції [3, с. 8]. Це дає можливість розглядати педагогічну практику як важливий фактор формування професійної комунікації майбутнього соціального педагога.

На сьогоднішній день проблема підготовки майбутніх соціальних педагогів до здійснення професійної комунікації у процесі навчальної соціально-педагогічної практики досліджена недостатньо. З огляду на викладене, метою даної статті є обґрунтування значення навчальної соціально-педагогічної практики у підготовці майбутніх соціальних педагогів до здійснення професійної комунікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На роль та значення педагогічної практики у формуванні професійної готовності педагога зверталась увага в дослідженнях Т.Ф. Білоусової, О.Б. Гармаш, І.А. Зязюна, І.Ф. Ісаєва, Н.В. Кузьміної, Т.С. Полякової, В.О. Сластьоніна, А.І. Щербакова.

Але, на жаль, мало наукових праць присвячено висвітленню значення педагогічної практики у формуванні професійної комунікації майбутніх соціальних педагогів.

Комунікація (від лат. сommunіco – робити спільним: ділитися, наділяти, обмінюватися, радитися, повідомляти, спілкуватися, приєднувати, зв’язувати, з’єднувати, брати участь) – це процес та стан взаємодії людини з внутрішнім і зовнішнім світами, на основі яких „Я” усвідомлює себе, відкриває та актуалізує свою онтологічну, аксіологічну та телеологічну „замість” через знаходження й визначення себе в „Іншому”. „Іншим” може бути „Я”, „Ти”, „Воно”, „Ми”. „Інші” об’єктивуються в людях, природі, суспільстві, культурі, космосі, божестві, тексті, комп’ютері та ін. [1, с.56-67].

Професійно-педагогічна комунікація як специфічний процес взаємообміну інформацією у системах „людина – людина”, ”людина – комп’ютер”, „людина – комп’ютер – людина” є засобом здійснення професійної діяльності вчителя, майстерність якого має ґрунтуватись, з одного боку, на спеціальних професійних знаннях та різнобічних фахових уміннях, а з іншого – на вмінні здійснювати взаємообмін інформацією з учнями, батьками, колегами, адміністрацією, працівниками освіти тощо, досягаючи взаєморозуміння [2, с.126-134].

Професійно-педагогічна комунікація є основною формою педагогічного процесу, продуктивність якого обумовлюється цілями й цінностями спілкування, прийнятими всіма його суб’єктами за норму індивідуальної поведінки. У цьому сенсі комунікація, комунікативна діяльність є важливими чинниками професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

У Комунальному закладі „Харківська гуманітарно-педагогічна академія” Харківської обласної ради накопичено достатній досвід організації неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, яка включає такі види практики: ознайомлювальна (I курс), навчальна соціально-педагогічна практика (I-IV курс), соціально-педагогічна практика в дитячому оздоровчому таборі (III курс), переддипломна (V курс).

Визначальною характеристикою кожного виду практики є мета. Так, метою навчальної соціально-педагогічної практики є формування у студентів формування особистісних професійно значущих якостей соціального педагога через залучення до професійної діяльності, серед яких найпершою є формування професійної комунікації, надання посильної допомоги службам (установам, організаціям) у реалізації завдань їх функціонування, формуванню практичних умінь і навичок проведення профілактичної та виховної роботи з різновіковими та соціальними категоріями населення; розвитку уміння планувати й організовувати роботу з профілактики негативних соціальних явищ у молодіжному середовищі.

Зважаючи на викладене, викладена вище система організації педагогічної практики у майбутніх соціальних педагогів у різних її формах та видах, забезпечує послідовність та неперервність практичної підготовки, сприяє професійному становленню та професійної комунікації майбутніх соціальних педагогів.

Література:

1. Волкова Н. П. Педагогічні комунікації: навч. посіб. / Н. П. Волкова. – Д.: РВВ ДНУ, 2002. – 92 с.

2. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія, технологія, практика: монографія / Н. П. Волкова. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – 304 с.

3. Соціальна робота / соціальна педагогіка (понятійно-термінологічний словник) / Під заг.ред.І.Д.Звєрєвої. – К.:Етносфера, 1994. – 119 с.