Ткаченко К.Г.

аспірантка Української інженерно-педагогічної академії

ЗНАЧЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ОСВІТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТА

Основною функцією викладача-методиста педагогічної практики студентів виступає проектування розвивального освітнього середовища щодо формування методичної компетентності майбутнього вчителя початкових класів і розвитку його творчого потенціалу.

Середовище розуміється нами як сукупність умов та факторів, які оточують людину та впливають на розвиток і формування його здібностей, потреб, інтересів, свідомості особистості. Значущим чинником при цьому виступають рефлексія і рефлексивне відношення до даного середовища.

Педагогічна практика студентів є складовою частиною навчального процесу, основною характеристикою якого є той факт, що процес проходження практики здійснюється на базі загальноосвітніх навчальних закладів. Тому, у виборі дефініції освітнього середовища нами виділено критерій «педагогічна реальність» і визначено освітнє середовище за В.І. Пановим. Освітнє середовище – педагогічна реальність, яка містить спеціально організовані умови для формування особистості, а також можливості для розвитку, що входять у соціальне і просторово-предметне оточення. У даному визначенні зроблено акцент на особистість, тому можлива його реконструкція з доповненнями в умови формування та можливості розвитку конкретного суб'єкта педагогічної діяльності, що дозволяє сформулювати розуміння освітнього середовища педагогічної практики. Таким чином, розвивальне освітнє середовище педагогічної практики – педагогічна реальність, яка містить спеціально організовані умови для формування методичної компетентності майбутнього вчителя початкових класів, а також можливості для розвитку його творчого потенціалу, що входять у соціальне і просторово-предметне оточення студента.

Специфіка підготовки майбутнього вчителя в вищому навчальному закладів (освітнє середовище вузу), з одного боку, врахування реальних вимог професії при підготовці студентів до діяльності викладання предметів, зокрема початкової школи (професійне середовище школи), з іншого боку, визначають проблему розробки одного з компонентів освітнього середовища – методичного.

З метою оптимального вирішення проблеми нами розроблено блочно-модульну модель методичного компонента освітнього середовища педагогічної практики (МК). Це дозволяє враховувати нові тенденції в розвитку змісту освіти та технологій навчання, сприяє створенню і збереженню креативно-освітнього простору, що будується на ідеях культурної комунікації, націлює на формування творчої активності студентів.

У даному підході структура МК включає такі блоки: концептуальний, структурно-змістовний, технологічний, діяльнісний і оцінно-рефлексивний. Методолого-теоретичною основою методичного компонента освітнього середовища педагогічної практики виступають єдність фундаментально-предметної, психолого-педагогічної та методичної підготовки; єдність теоретичних і практичних основ навчання майбутнього вчителя; безперервність процесу навчання і його навчально-методичний супровід.

Концептуальний блок містить проблемний, ціннісний і цільовий модулі, в яких позначається проблемне поле педагогічної діяльності, висуваються ціннісні підстави депроблематизаціі, визначаються цілі і завдання педагогічної практики.

У структурно-змістовному блоці представлені структура і зміст педагогічної практики. Основним документом є навчальна програма. На її основі розробляються робочі програми на кожен етап практики, що включають предметні модулі (педагогіка, психологія, методики викладання предметів початкової школи). Кожен з них містить інваріантну інформаційну частину, в якій описується зміст педагогічної діяльності, її норми відповідно до кваліфікаційних характеристик і варіативні складові (спецкурси, практикуми, семінари, тренінги тощо).

Розробка технологічної моделі ґрунтується на понятті професіоналізму як однієї з фундаментальних категорій людської реальності, буття людини. Онтологічною основою людського життя, способами буття людини, його життєдіяльності є такі категорії як спільність, свідомість і діяльність. Саме тому, при побудові технологічної моделі педагогічної практики ми спираємося і змістовно визначаємо відразу всі три засади. Керуючись даними підходам, виділяємо три блоки. Блок 1: «Інноваційна діяльність» – організація діяльності ззовні і її розгортання в ході введення проблемних ситуацій і рефлексивних виходів. Блок 2: «Усвідомлена дія» – розвиток знань і діяльності зсередини, тобто генезис форм свідомості, їх трансформація, перетворення один в одного. Блок 3: «Професійне спілкування» – організація комунікації як досвіду спілкування, що дозволяє погоджувати різні знання і досвід учасників спілкування за допомогою відповідних засобів узгодження.

Діяльнісна складова МК – проходження педагогічної практики студентами в загальноосвітніх навчальних закладах. Вона включає: створення баз для проходження педагогічної практики, інформаційне та методичне забезпечення баз практики (підготовку дидактичних та методичних матеріалів, організацію спільних семінарів і тренінгів, відкритих уроків). Оціночно-рефлексивний блок передбачає диференційований залік за результатами діяльності під час педагогічної практики і самооцінку кожним студентом самого себе. Оцінювання результатів діяльності студента-практиканта проводиться за трьома аспектам: когнітивного, діяльнісного і особистісного.

Таким чином, чітка координація всіх блоків і управлінських структур дозволяє зробити навчально-методичне забезпечення змісту педагогічної практики ефективним засобом щодо формування методичної компетентності майбутнього вчителя початкових класів.