УДК 376.37

ББК 74.3

О-73

С.О. Осіпцова

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «Україна»

Специфіка та ефективність ранньої логопедичної корекції дітей дошкільного віку із ЗПР

Встановлено, що одним із найголовніших надбань у дошкільному віці є оволодіння рідною мовою, як засобом пізнання та спілкування, тому рання діагностика і корекція мовленнєвих порушень у дітей із ЗПР молодшого дошкільного віку позитивно впливає та що забезпечує цілісний розвиток усіх компонентів мовленнєвої системи.

Установлено, что одним из главных достижений в дошкольном возрасте является овладение родным языком, как средством познания и общения, поэтому ранняя диагностика и коррекция речевых нарушений у детей с ЗПР младшего дошкольного возраста положительно влияет и обеспечивает целостное развитие всех компонентов речевой системы.

Found that one of the main achievements in the preschool years is to master the native language as a means of cognition and communication, so early detection and correction of speech disorders in children with mental retardation of preschool age has a positive effect and provides holistic development of all components of the speech system.

Ключові слова: затримка психічного розвитку, корекція, граматична будова мовлення, граматична компетенція, логопед, вчитель – дефектолог.

Постановка проблеми. Встановлено, що проблема розвитку мовлення, а особливо її граматичного складу актуальна тим, що рідна мова є невід’ємним компонентом будь-якої форми діяльності людини і її поведінки в соціумі. Несформованість або недорозвинення граматичної будови мовлення відмічається у дітей із ЗПР та чинить негативний вплив на розвиток, навчання і соціалізацію дитини. Своєчасна і цілеспрямована корекційна робота з розвитку граматичної будови мовлення буде сприяти й розвитку розумової діяльності, засвоєння матеріалу у процесі навчальної діяльності, поліпшення спілкування та соціальної адаптації дітей у логопедичних групах дошкільних навчальних закладів.

Об’єктом дослідження виступає граматична компетенція мовлення дітей дошкільного віку із ЗПР в процесі навчальної діяльності.

Мета дослідження полягає у вивченні та науковому обґрунтуванні методичних та практичних шляхів розвитку граматичної будови рідної мови

у дітей дошкільного віку із ЗПР.

Виклад основного матеріалу. Ушинський К.Д. відмічав що: «Граматична правильність мови є не тільки знанням, а й звичка.»

Розвиток мовлення є найголовнішою ознакою держави та нації в цілому та відображає її рівень духовного розвитку. Засвоєння цінностей національної культури, що тісно пов’язано з розумовим, естетичним, етичним розвитком є пріоритетним у мовному вихованні і навчанні дітей дошкільного віку.

У спеціальній літературі подані матеріали про виділення окремої категорії дітей із затримкою психічного розвитку, це зумовлено, насамперед, необхідністю відокремити їх від розумово відсталих, що навчаються, як відомо, у спеціальних закладах.

Коли заходить мова про відхилення у розвитку дитини, необхідно усвідомити поняття «норма». Індивідуально орієнтований підхід як стратегія вітчизняної вищої освіти жадає від логопеда забезпечити індивідуальний підхід у розвитку дитині.

Норма - передбачає поєднання особи і соціуму, коли вона безконфліктно і продуктивно виконує свої основні потреби, відповідаючи вимогам соціуму відповідно віку, статі, психосоціального розвитку.

На відміну від розумово відсталих, діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР) мають якісно інші порушення інтелектуальної діяльності. Ця група дуже неординарна як за проявами порушень так і за їх вираженістю. Водночас вона характеризується і деякими спільними, визначальними особливостями.

По-перше, цій категорії дітей властиве нерівномірне порушення психічних функцій, на відміну від тотального порушення при розумовій відсталості. Стійке невстигання дитини за однолітками тому потребує спеціальної корекції.

По-друге, на відміну від розумової відсталості, для якої визначальним є різке зниження здатності до абстрактного мислення, при затримці психічного розвитку ця функція первинно збережена, а певні розлади її є вторинними і виникають через порушення інтелекту: працездатності, емоційно-вольової сфери, уваги, пам’яті, мовлення.

По-третє, в багатьох випадках ознаки певного відставання дитини від вікових норм психічного розвитку з віком згладжуються.

Певні недоліки окремих функцій можуть залишитися і протягом всього життя, але наскільки вони ускладнюватимуть людині адаптацію до суспільного життя, залежить від своєчасної діагностики та якості корекції в дитинстві. Дітям з такими розладами часто помилково ставлять діагноз розумової відсталості та рекомендують навчання в допоміжних закладах.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпу розвитку психіки дитини, яке виявляється у недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважання ігрових інтересів, швидкої пресищаемості у пізнавальній діяльності.

Дошкільний вік - період найбільш інтенсивного формування пізнавальної діяльності й особистості в цілому. Якщо інтелектуальний й емоційний потенціал дитини не отримує належного розвитку в дошкільному віці, то його не вдається реалізувати в повній мірі в подальшому житті. Особливо це стосується дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. Без надання своєчасної медичної і корекційної допомоги відхилення у розвитку стають більш вираженими, охоплюють всі сфери психічного розвитку дитини, заважають її соціальній адаптації.

Серед факторів, що зумовлюють різні форми затримки психічного розвитку дітей, розрізняють: біологічні; соціальні; психогенні.

Біологічний фактор пов’язаний з ушкодженням мозку, виявляється у багатьох дітей вже в ранньому дитинстві, уповільнюється темп фізичного розвитку, а саме: незграбністю в руках; пізнішим початком ходіння; мовлення; зниженою пізнавальною активністю.

Вважають, що біологічна форма затримки психічного розвитку при відповідному індивідуальному підході збоку педагогів успішно корегується разом із зростанням та розвитком дитини. Про те в несприятливих умовах при недостатній індивідуальній увазі такі діти стають дедалі більше педагогічно занедбаними і потрапляють в число невстигаючих.

На успішність корекції також впливають вік дитини, стан здоров'я, особливості оточуючого його мікросоціального середовища, які саме з психічних функцій затрималися у розвитку та інші психологічні особливості дитини.

У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема мовленнєвого розвитку дошкільників, позитивне вирішення якої допоможе дітям оволодіти рідною мовою як, засобом пізнання та спілкування. Найбільш гостро ця проблема постає перед дефектологами, логопедами, які відчувають значні труднощі у навчанні дітей мови та мовлення.

Мова дітей із затримкою психічного розвитку задовольняє потреби повсякденного спілкування, але існують грубі порушення у лексичному і граматичному ладі, дітям важко грамотно висловлювати свої міркування, мова їх відрізняється незв'язністю, відсутністю логіки, ясності, виразності.

Мовлення дітей відрізняється бідністю словника і граматичних конструкцій, але вони мають достатньо розвинений фонематичний слух.

Структура мовного дефекту дітей із ЗПР є дуже варіативної, характеризується комбінаторністю різних симптомів мовної патології. У працях різних авторів робиться спроба класифікувати дітей із ЗПР з урахуванням характеру їх мовних порушень.

Так, Є. У. Мальцева виділяє три групи.

Перша група - діти з ізольованим дефектом, що виявляється у неправильному вимові лише одним групи звуків. Порушення пов'язані з аномалією будівлі артикуляційного апарату, недорозвиненням мовної моторики.

Друга група - діти, які мають виявлено фонетико – фонематичні порушення. Дефекти звуковимови охоплюють 2 - 3 фонетичні групи і виявляються переважно у заміни фонетично близьких звуків. Спостерігаються порушення слуховий диференціації звуків і фонематичного аналізу.

Третя група - діти з системним недорозвиненням усіх сторін промови - загальне недорозвинення мови (ЗНМ). Крім фонетико - фонематичних порушень спостерігаються значні порушення у розвитку лексико - граматичного боку промови: обмеженість не диференційованість словникового запасу, примітивна синтаксична структура речень, аграматизми.

Логопедичну роботи з дітьми, відстаючими у розвитку промови, треба розпочинати в ранньому віці. Виявлення відхилень в мовленнєвому розвитку, їх правильна класифікація і подолання у віці, коли мовний розвиток дитини ще не завершено є досить складним. Від фахівця потрібно розуміння закономірності процесу становлення дитячої промови в нормі і патології.

Робота вчителя-логопеда та дефектолога є невід’ємним ланцюгом у своєчасній корекції граматичної компетенції будови мовлення у дітей із ЗПР. Корекція сприяє поліпшенню спілкування та соціальній адаптації дітей з однолітками також швидке адаптування у соціумі.

Засвоєння і усвідомлення норм рідної мови, що історично склалися в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі використання певної мови називають мовною компетенцією.

Компетенція в граматиці є неусвідомленим вживанням граматичних форм рідної мови згідно з законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних форм.

Робота фахівців з корекції є педагогічним процесом, тому вона керується загально дидактичними принципами: виховного характеру навчання, науковості, систематичності і послідовності, доступності, наочності, свідомого ставлення до навчання і активності, міцн6ості знань, індивідуального підходу. Вчитель – логопед та дефектолог спираються на спеціальні принципи: врахування етіології і механізмів мовленнєвого порушення, системності і врахування структури вади, комплексності і диференціального підходу, поетапності розвитку, послідовності і паралельності в роботі над звуками, формування мовленнєвих навичок в умовах живого спілкування.

Діючи за цими принципами, логопед та дефектолог на корекційних заняттях використовує різні методи: практичні, наочні, словесні – залежно від мети заняття, етапу роботи, віку дитини, її індивідуальних особливостей.

Практичні методи: вправи, ігри, моделювання. Наочні методи: передбачають використання наочних посібників і технічних методів навчання (спостереження, розгляд малюнків, перегляд кіно та діафільмів, показ зразка завдання). Словесні методи: бесіда розповідь, перекази казок, пояснення, педагогічна оцінка роботи дитини.

Використовуючи фронтальні, підгрупові та індивідуальні форми навчання залежно від етапу роботи – логопедичний вплив на корекцію мовленнєвих вад здійснюється поступово за методичною програмою дошкільного закладу по віковим категоріям дітей.

Основні завдання дошкільного закладу щодо виховання звукової культури мовлення: розвиток артикуляційного апарату (м'язи мовного апарату); ознайомлення дітей з будовою мовного апарату; розвиток мовного дихання; розвиток фонематичного слуху; оволодіння правильною вимовою всіх звуків рідної мови; удосконалення дикції; розвиток інтонаційної виразності мовлення (інтонація, темп,тембр, сила голосу, мелодика, наголоси тощо); робота над усвідомленням дітьми звукового складу рідної мови.

Змістом граматичної компетенції є формування граматичної правильності мовлення дітей у практичній мовленнєвій діяльності.

Завдання формування граматичної компетентності мовлення в дошкільному закладі: практичне ознайомлення дітей з граматичними формами рідної мови (морфологічний склад - частини мови; рід, число, відмінок, дієвідміни тощо); засвоєння правильної словозміни слів - відмінкові закінчення, узгодження слів у реченні, чергування звуків у основі слів, невідмінювані слова, зміна наголосів тощо; засвоєння основних способів словотворення української мови - суфіксальний, префіксальний тощо; формування орієнтації дитини на звукову сторону слова; удосконалення синтаксичної сторони мовлення - засвоєння різних типів речення зі сполучниками та сполучними словами; речення з однорідними членами, прямою мовою, правильна побудова речень; навчання висловлювати ту саму думку з допомогою різних граматичних форм; формування граматичного чуття рідної мови, чуття помилок, початок самокорекцій, самоконтролю.

Для формування граматичної правильності мови використовуються такі методи: дидактичні ігри, дидактичні вправи, розповіді з використанням слова, в якому діти допускають помилку, картинки, переказування оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей на групу слів, на тему, запропоновану вихователем.

Найефективнішим методом формування граматичної правильності мови є дидактичні ігри. Вони занадто поширені в роботі дитячих садків, проте вихователі не завжди правильно підбирають ту чи іншу гру з потрібною метою.

Оскільки ігри на формування граматичної правильності мови не досить описані в методичній літературі, відсутні вони і в планах виховної роботи дитячих садків.

Які ж групи дидактичних ігор використовують для формування граматичної правильності мови? Це, насамперед: дидактичні ігри

- на вживання іменників у родовому і називному відмінках множини: "Чого (кого) не стало?", "Чого не вистачає кравчині для роботи?", "Чого більше?", "Крамниця", "Що змінилося?", "Назви предмет", "Пошта", "Листоноша приніс листівки";

- на відмінювання іменників у родовому й знахідному відмінках однини й множини ("Чого не вистачає Мишкові, щоб піти на прогулянку?", "Що я бачив?", "Розкажи про картину", "Чарівна торбинка", "Відгадай, де я був", "Доручення");

- на вживання роду Іменників ("Лото", "Парні картинки", "Три кишеньки", "Плутанина", "Одягни ляльку", "Крамниця іграшок");

- на вживання невідмінюваних Іменників ("Подивись і запам'ятай", "У гостях у ляльки". "Що я чув по радіо, "Розмитий лист", "Загадка");

- на вживання дієслівних форм ("Малята на прогулянці". "Що ми робимо?", "Що написано в листі?", "Ви хочете - ми хочемо", "Мишко, зроби", "Ведмедик і Буратіно розмовляють по телефону"),

- на відмінювання іменників, що означають назви малят тварин ("Хто в кого?". Теремок", "Чий будинок", "Розклади по порядку", "Дізнайся, хто це", "Чия це мама?", "Кого не стало?");

- на узгодження числівників з іменниками ("Що змінилося?", "Полічи, скільки?");

- на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині ("Кому що потрібно?", "Що ми задумали?");

- на вживання прийменників ("Сховай зайчика", "Де ведмедик?", "Що змінилося?");

- на виправлення граматичних та синтаксичних помилок ("Так чи не так", "Виправ Петрушку", "Незнайко в школі", "Хто сказав правильно?", "На уроці рідної мови").

У дітей старшого дошкільного віку вміння правильно вживати граматичні форми слів формують за допомогою дидактичних вправ.

Доцільно запропонувати вправи на відмінювання дієслівних форм (бігати - біжу, їздити - їжджу, носити - ношу, хотіти - хочу - хочемо, просити - прошу - просимо, водити - воджу - водить та ін.):

- Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе?
- Я біжу.
- Як ти скажеш про Юрка?
- Юрко біжить.
- Як ти скажеш про них?
- Вони біжать.
Узгодження числівників і прикметників з іменниками:
- Червоний олівець. Про що можна сказати "червоний"? (Червоний прапор, червоний помідор, червоний м'яч, червоний бант).
- Як сказати про воду? Вода яка?
- Холодна, тепла, прозора, чиста.
- Молоко яке?
- Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле, солодке.
Утворення порівняльних ступенів прикметників:
- Весною тепло, а влітку. (тепліше).
- Вода холодна, а лід . (холодніший).   
- Утворення прикметників з двох слів:
- Довге вухо. Як сказати про це одним словом? (Довговухий).
- Сірі очі Як сказати одним словом? (Сіроокий)
Утворення дієприкметників:
- Розбили тарілку Як про неї можна сказати? (Розбита тарілка).
- Розлили молоко Як можна про нього сказати? (Розлите молоко)
Утворення іменників за допомогою суфіксів:
- Вовченя. Хто в нього мама?
- Вовчиця.
- Зайченя. Хто в нього мама?
- Зайчиха.
- Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка).
Відмінювання іменників:
- Качка кличе кого? (Каченят).
Відмінювання займенників:
- У мене лялька. Як сказати про Оксану? -У неї лялька.
- Про Юрка? - У нього лялька.
- Про них обох? - У них лялька
Вживання часу дієслів:
- Що я (ти, він, вони, ми) роблю?
- Що я (ти, він, вони, ми) робитиму?
- Що я (ти, він, вони, ми) робив?
- Що я (ти, він. вони, ми) зроблю?
- Що було влітку? Що буде взимку?
Утворення споріднених слів:
- Які слова можна утворити від слова "рука"?
- Ручка, рученька, ручище, ручний.

Одним з головних методів формування знань з граматичної будови мови є розповіді, складені вихователем. У них повинні бути слова, в яких діти найчастіше припускаються граматичних помилок (вухо, кашне, піаніно, кіно). Вихователь може дати дітям завдання скласти розповіді з відповідним словом або кількома словами. Для закріплення граматичних форм можна використати малі жанри фольклору та тексти художніх творів, віршів.

Кінцевим результатом комплексної роботи з граматики є формування мовленнєвої компетенції дітей.

Корекційно-логопедичний вплив при ЗПР носить комплексний й водночас диференційований характер. Диференціація корекційно- логопедичного впливу здійснюється з урахуванням клінічної характеристики, індивідуально - психологічних особливостей дитини, особливостей його психічної діяльності, працездатності, рівня недорозвинення і механізмів порушень промови.

У процесі корекційної роботи логопеда треба вміти організувати розумову і мовну діяльність дітей, викликати позитивну мотивацію, максимально активізувати пізнавальну діяльність дітей із ЗПР, використовувати різноманітні прийоми й ефективні методи, ефективно здійснювати допомогу дітям у зоні їхнього найближчого розвитку.

Висновки. Розповсюдження порушень мови в дітей із затримкою психічного розвитку зумовлює необхідність їхнього подальшого поглибленого вивчення й універсального визначення шляхів підвищення ефективності корекційного впливу. Порушення мовлення із ЗПР часто має системний характер, зачіпає чимало сторін мовної системи. Тому саме своєчасна і цілеспрямована корекція з розвитку граматичної будови мовлення сприяє розвитку розумової діяльності, засвоєння матеріалу у процесі навчальної діяльності, поліпшення спілкування та соціальної адаптації дітей логопатів із ЗПР у логопедичних групах дошкільних закладів.

Питання співвідношення мислення та мовлення, диференціальної діагностики порушень та корекції психічного розвитку в дітей із ЗПР попри свої різноманітні дослідження, усе ще є актуальними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борякова Н.Ю. «Сходинки розвитку. Рання діагностика, і корекція затримки психічного розвитку /Н.Ю.Борякова. – М.: Педагогіка, 1999.

2. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку (програма та методичні рекомендації) / д-р пед. наук, проф., акад. АПН України Богуш А. М., укладання. 1999.

3. Лалаева Р.И. Нарушения речи и их коррекция у детей с задержкой психического развития: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Р. И. Лалаева, Н. В. Серебрякова, С.В. Зорина. – М.: Гуманитар, изд. центр ВЛАДОС, 2004. — 303 с. — (Коррекционная педагогика).

4. Логопедия: Підручник для студентівдефектол.фак.пед. вузів / Під ред. Волкової Л.С., Шаховськой. С. - М.:Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 1998. - 680 с.

5. Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі. Практикум / Богуш А. М. (К.: Вища шк.., 1994 р., 8 др. арк.).

6. Методика розвитку мови в дитячому садку/ За ред. Богуш А. М. – Київ: Вища школа, 1977.

7. Основы логопедической работы с детьми / Под обще. ред. д.п.н., проф. Чиркина Г.В. – М.: АРТКТИ, 2003. – С 109-122.

8. Обучение детей с задержкой психического развития / Под ред. Власовой Т.А., Лубовского В.И., Никашиной Н.А. – М., 1981.

9. Хрестоматія з логопедії. Начальний посібник (2-е вид., змін. і доп.) / За заг. ред. Шеремет М.К., Мартиненко І.В. – К.: КНТ, 2008. – 380с.