Назаренко І.М.

Національний технічний університет Україна «КПІ»

Текст як основна комунікативна одиниця у процесі навчання читання майбутніх фахівців з інформаційної безпеки

Текст як певний спосіб організації інформації, тобто текст як повідомлення або одиниця комунікації, привернув до себе увагу не лише викладачів мов, лінгвістів, а й психологів, соціологів, оскільки зріс інтерес до спілкування як такого.

Текст – продукт, засіб і об’єкт комунікації. Існує багато визначень тексту. “Текст  об’єднана смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якого є взаємозв’язок і цілісність ” (визначення тексту, взяте з Лінгвістичного словника О. Ахманової) [1 с. 42] . За визначенням тексту Гальперіна Н. И.,: “Текст – створення мовотворчого процесу, що має завершеність, об’єктивоване у вигляді письмового документа, створення, що складається з назви і ряду особливих одиниць, об з’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, що має визначену цілеспрямованість і прагматичну установку ” [3 с. 96].

Ми будемо розглядати текст, який застосовується під час навчання читання, а отже це навчальний текст. Є. М. Верещагін та В. Г. Костомаров вважають, що «навчальний текст» – це будь-яке усне чи письмове висловлювання, що припустимо використовувати у навчальному процесі [2 с. 148]. Ще одне визначення навчального тексту, на нашу думку, є дуже вдалим. Це визначення Н. В. Єлухіної та Є. В. Мусницької, які розглядають навчальний текст як засіб навчання, що входить у якості компонента в набір текстів, які слугують єдиній меті, та відповідає ряду вимог, що забезпечують його навчальну ефективніcть [6 с. 96]. Останнє визначення описує не лише навчальну функцію тексту, але й передбачає наявність відповідних вимог до нього.

Зараз спостерігається переорієнтація досліджень з вивчення мови в ізольованому виді до вивчення її функціонування в різних формах мовної діяльності в процесі комунікації. Текст ніколи не існує сам по собі, як деяка об’єктивна реальність. Він завжди в реальних процесах діяльності і є продуктом та інструментом комунікації.

На думку С. К. Фоломкіної текст – це перш за все комунікативна одиниця. Вона характеризується як така завдяки наявності комунікативного завдання. Іншими словами, являючись результатом цілеспрямованої діяльності, текст завжди відтворює прагматичну установку його автора [8, с.78]. Якщо мова йде про технічний текст, можливо кількість цих завдань порівняно невелика. За аналогією з текстами усного спілкування, у текстах для читання існують різні способи повідомлення інформації – просто інформувати (реферативні статті, оглядові статті, анотації), інструктувати (інструкції з експлуатації обладнання або схеми, умови експерименту, правила безпеки, поставити проблему (проблемні/дискусійні статті) та інші.

Як комунікативній одиниці тексту властиві такі ознаки як цілісність/смислова закінченість та завершеність (з точки зору його автора та у співвідношенні до його комунікативного завдання). Цілісність цієї одиниці виявляється у структурно-змістовній організації, тобто в логіко-смисловій структурі, інтеграція частин якої забезпечується семантико-тематичними зв’язками, а також формально граматичними і лексичними засобами. Іншими словами, релевантними ознаками одиниці, що розглядається є змістовна єдність, комунікативна єдність та структурна цілісність (Москальська О. І.) [8, с.78]. Вказані вище ознаки забезпечують також її важливу рису, як можливість відтворюватись в різних умовах.

Оскільки читання є активною мислительскою діяльністю, її продуктом є відтворення, реконструкція авторського тексту. Текст несе в собі авторський задум, з іншого боку, ця характеристика тексту залежить від сприйняття читача. Ці функції тексту А. Е. Бабайлова називає “внутрішньою і зовнішньою комунікативністю тексту”, представленою вербальною і структуро-графічною відтворенням автора. [1 с. 43]. І зовнішня і внутрішня комунікативність тексту взаємозалежні та доповнюють один одну, і часто позначаються як діалогічність тексту. При спілкуванні автора і читача текст служить ніби “інструкцією ”, що дозволяє читачу побудувати свою модель тексту з тих понять про предмети і стосунки між ними, що читач уже мав у своїй пам’ яті до моменту зустрічі з даним текстом. Для того, щоб досягти цієї діалогічності, читач повинен мати певні сформовані навички та вміння.

З огляду на те, що в даній роботі ми будемо розглядати професійно-орієнтоване читання, існує необхідність визначити це поняття. Так, під іншомовним професійно орієнтованим читанням Г. В. Барабанова розуміє складову частину в загальній системі діяльності фахівця на виробництві чи в науці. У широкому сенсі – це читання іноземною мовою (ІМ) в інтересах професії. Таке читання обумовлюється потребами особистості в одержанні нової професійної інформації, потребами в самоосвіті і навчанні та пізнавальними потребами [1 с. 60].

Як відомо, метою навчання студентів немовних вищих навчальних закладів (ВНЗ) професійно спрямованого читання англійською мовою є формування у тих, хто навчається такого рівня розвитку мовленнєвої компетенції, яка дає можливість зрілого читання (С. П. Шатілов, С. К. Фоломкіна, ЗЄР, P. Gibbons, C. Nuttall та ін.). Таке формування мети означає, що виходячи із Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти і Програми з англійської мови для немовних ВНЗ, наприкінці курсу студенти мають оволодіти іншомовним професійно спрямованим читанням на рівні Vantage Professional – B2.

Якщо інтерпретувати практичні цілі навчання іноземній мові як оволодіння студентами текстами – комунікативними одиницями, якими прийнято оперувати у відповідних видах мовленнєвої діяльності, - то основними завданнями викладання під час всього періоду навчання є формування у студентів еталонних структурних схем текстів, оволодіння необхідними мовними засобами та розвиток уміння розуміти відповідні тексти з певною швидкістю.

Ми погоджуємось з думкою Дягтєрьової Ю.В. про те, що оптимальні комунікативні стратегії читання можуть бути сформовані лише за наявності у свідомого читача скриптів, фреймів та фонових знань, адекватних змісту текстів, що читаються [4 с. 86]. Під скриптами ми розуміємо структури, що описують пов’язують між собою послідовні події у певному соціальному контексті. За своє повсякденне життя люди набувають тисячі різних скриптів. Набір скриптів, за D. Rummelhart (1980), складає внутрішню модель ситуації, з якою людина зустрілася в даний момент життя, а при читанні тексту – це модель ситуації, наведеної в тексті. Фрейми являють собою більш-менш стійкі узагальнені концепти, у яких закріплений минулий досвід читача [1 с. 45]. В процесі мовленнєво-розумової діяльності під час читання концептуальні фрейми допомагають прогнозувати як певні характерні риси ще не актуалізованих частин, так і деякі відомості з предметної галузі за цими текстами. Наявність у пам’яті читача численних фреймів (скриптів), що є його колишнім життєвим досвідом, дозволяє йому вчасно активізувати ті чи інші фрагменти свого запасу, що фактично і робить можливим сам процес сприйняття тексту.

Тому, у процесі навчання читання сьогодні наголошується необхідність застосування автентичних текстів. Згідно з програмою з англійської мови професійного спрямування (АМПС), навряд чи існує хоча б один підручник, який би був здатним задовольнити потреби окремої групи студентів у контексті АМПС. Таким чином, очевидною є необхідність розробки викладачами своїх власних комплектів ресурсних матеріалів, основними джерелами яких мають бути автентичні матеріали у галузі обраної студентами спеціальності. Для цього необхідно чітко визначити принципи та критерії відбору текстів для навчання читання.

Література:

1. Барабанова Г. В. Методика навчання професійно-орієнтованого читання в немовному внз: Монографія / Галина Василівна Барабанова. – К. : ІНКОС, 2005. – 315 с.

2. Верещагин Е. М. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного: Метод. руководство. – 4-е изд., перераб. и доп. / Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. – М. : Русский язык, 1990. – 247 с. – (Библиотека преподавателя рус. яз. как иностранного).

3. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования /
Гальперин И. Р. - М. : Наука, 1981. – 139 с.

4. Дегтярьова Ю. В. Методика навчання читання англійською мовою для ділових цілей у немовних вищих начальних закладах: дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Дегтярьова Юлія Володимирівна. – К., 2006. – 225 с.

5. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / [наук. ред. укр. видання докт. пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва]. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.

6. Корейба І. В. Відбір он-лайн матеріалів для навчання майбутніх учителів професійно орієнтованого читання німецькою мовою / І. В. Корейба // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. – Серія Педагогіка та психологія. – К., 2009. – Вип. 15. – С. 140–147.

7. Малюга О. С. Навчання професійно орієнтованого читання наукових англомовних текстів студентів-магістрів аграрних спеціальностей: дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Малюга Олександр Сергійович. – К., 2007. – 217 с.

8. Фоломкина С. К. Обучение чтению на иностранном языке в неязыковом вузе. – М. : Высшая школа, 2005. – 254 с.