Педагогічні науки/ 5.Современные методы преподавания.

Канд. пед. наук, доц. Ягеніч Л.В.

Кримський державний медичний університет

ФОРМУВАННЯ У ВИКЛАДАЧІВ ПРОФІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Загальновідомо, що засвоєння іноземної мови передбачає оволодіння як навчальним предметом, беручи до уваги вимоги чинних програм для мовних і немовних вишів. Проте мова йде не лише про володіння фаховими знаннями, але й іноземною мовою, що добавляє впевненості у щоденній роботі фахівців. Психологічний настрій та комфортне самопочуття впливають на швидкість та правильність прийняття рішення. На міжнародному ринку праці позитивне відношення до людей, роботи, обставин є такими ж необхідними рисами ділової людини як, скажімо, костюм. Психологи стверджують, що здатність з гумором сприймати ситуації різного характеру можна виробити в кожній людині. Тому ми звернемося до цієї проблеми і вважаємо доцільним розпочинати із визначення факторів формування адекватної самооцінка, яка повинна бути аж ніяк не заниженою. Викладачі вищої школи зустрічаються з проблемою обмежених можливостей висловити власні думки іноземною мовою.

Тому перед нами стоїть завдання формування самооцінки та самоусвідомлення образу “Я” (“Я” – концепції, “Я” – системи) із зміною мотиваційної сфери навчання, операційного блоку навчальної діяльності, механізму оцінювання. Ми звертаємося до навчальної діяльності як до одного з провідних видів діяльністі – учіння, де викладач профільної дисципліни є його активним суб’єктом [2, с. 92]. Об’єктом учіння розглядаємо формування іншомовної комунікативної професійно орієнтованої компетенції.

Ананьєв Б.Г., Божович Л.І., Рубінштейн С.Л., Чамата П.Р. - вітчизняні психологи розглядають самооцінку як складову самосвідомості особистості та як продукт її розвитку, породжуваний усією життєдіяльністю людини.

Термін «самооцінка» походить від англ. «self-esteem», як ми уже зазначали, що слід і розглядати самосприйняття (self-acceptance) і само усвідомлювання (self-perceiving), що означає симпатію до самого себе, незважаючи на прийняття власних недоліків. Cамооцінка є важливим фактором, що впливає на самоусвідомленя та самосприйняття людини – все це пов’язано з самоконтролем, самопізнанням та самовихованням, і виконує такі функції: регуляторна, на основі якої здійснюється керування поведінкою людини; захисна, що забезпечує відносну стабільність та незалежність особистості; розвивальна, яка спонукає розвиток самосвідомості особистості.

Зазначимо, що самосвідомість - усвідомлення людиною себе самої як особистості, своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самого себе [1, с. 297].

Тому, ми вважаємо доцільним дослідити формування адекватної самооцінки в процесі вивчення іноземної мови уже сформованими фахівцями в сфері медицини. Викладачі володіють фаховими знаннями і перед ними постає проблема – іноземна мова. Вони стають, немов, малеча, яка намагається сформулювати свої думки.

Проблема формування самооцінки є завжди актуальною і не залишається поза увагою вчених: Квин В.В., Кон І.С., Обухова Л.Ф., Реан А.А., Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Було розглянуто у працях окремі сторони особистості, конкретні властивості, що проявляються лише в деяких особливих видах діяльності, або особистість у цілому – розрізняють два види самооцінки: глобальну, під якою розуміють загальну самооцінку особистості, й часткову, яка належить до різних рівнів пізнання властивостей особистості; фактори спливу на самооцінку, зокрема у різних вікових категоріях; способи підвищення самооцінка: похвала та мотивація, проте ми пропонуємо звернути увагу на процес формування самооцінки у дорослому віці; причому, у процесі оволодіння іноземною мовою з використання фахових знань.

Отже метою нашого дослідження є формування самооцінки у викладачів вищої школи в процесі вивчення іноземної мови.

Завданнями цього дослідження є : визначити зміст терміну «самооцінка»; окреслитифактори впливу на самооцнку в процесі вивченнія іноземної мови. Відзначимо, що особистість з високою самооцінкою бачить себе господарем становища, розуміє, що може багато дати іншим людям. Допускається і фактор ризику, з відчуттям власного успіху і керованості у всьому. Тому, для підвищення впевненості слід підтримувати найменший успіх і підкреслювати прогрес. Слід створити умови для відчуття себе сильною людиною, навіть тоді, коли є яскраво вираженні помилки. В спілкуванні з іншими викладачі повинні дбати про емоційне здоров'я; сприймають критику як можливий шлях зростання [1].

І.С.Кон вважає, що слід розпочинати з однієї діяльності. Наприклад, ми повинні у приватній розмові перевірити, що вивчати іноземну мову прийшли успішні лікарі, ті, які можуть себе реалізувати, а іноземна мова це буде лише інструмент розширення можливостей на міжнародному ринку праці. Важливу роль у формуванні адекватної самооцінки особистості відіграє співставлення образу реального „Я" (якою людина себе уявляє) з образом ідеального „Я" (з уявленням про те, якою людина хотіла б бути). Таку концепцію розробив Карл Роджерс в рамках свого гуманістичного підходу.

Отже, в подальшому потрібно формувати самооцінку, мотивувати викладачів та сприяти формуванню відчуття успіху в процесі вивчення іноземної мови.

Використана література:

1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. укр. вид. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

2. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – 2-е изд. допол. – М.: Логос, 2004. – 384 с.