Котлярова В.Ю., Ткач М.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Сучасні вимоги до жанрової різноманітності та принципів відбору текстів з іноземної мови

У нових державних освітніх стандартах особливо наголошується, що учні повинні бути oзнайомленими із різними функціональними типами текстів: прагматичними, науково-популярними, художніми, поетичними та прозаїчними.

Проте в рамках різноманітних науково-лінгвістичних і методичних шкіл сформувались різні уявлення про пріоритетність використання тих чи інших типів текстів в навчальних цілях. Одні наукові школи завжди спиралися на широке і обов’язкове використання художніх текстів в посібниках з іноземної мови. Інші навпаки, стверджували, що на художніх текстах неможливо сформувати необхідні прагматичні мовленнєві вміння, оскільки художні тексти, написані в різні історичні епохи, мають багато авторських особливостей, копіювання яких далеко не завжди приводить до бажаного рівня автентичності мови. У будь-якому випадку на уроках іноземної мови доцільно використовувати автентичні матеріали для формування комунікативної компетенції, в тому числі і мовленнєвої компетенції в читанні. Саме це є актуальним власне для старшої школи, адже в початковій та середній школі доцільним є використання адаптованих у більшій чи меншій мірі матеріалів, що обумовлюється рівнем володіння мови та віком учнів.

До автентичних матеріалів відносяться газетні статті, брошури, листи, реклами, програми новин радіо і телебачення, оголошення. Все це матеріали, які використовуються в реальному житті тих країн, де розмовляють тією чи іншою іноземною мовою, а не спеціально створені матеріали для умов вивчення цієї мови.

Загалом автентичні тексти сприяють забезпеченню культурознавчої спрямованості навчання, а отже, реалізації соціокультурних цілей у системі шкільної освіти. Культурознавча спрямованість також ставить акцент на прилучення школярів до культури власної країни в процесі навчання іноземної мови. Переваги автентичних текстів в цьому плані є очевидними.

За умов відсутності іншомовного оточення читання є одним із найважливіших напрямків оволодіння іноземною мовою. Воно дає змогу отримувати необхідну інформацію, сприяє розумінню учнями шкіл важливості вивчення відповідної мови, загострює інтерес роботи над нею. Читання найдоступніше і водночас сприяє засвоєнню всіх інших аспектів іноземної мови (фонетичного, лексичного, граматичного) і видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, письма).

На початковому та середніх етапах мовної освіти навчання читання швидше виступає як засіб навчання. Найбільша увага приділяється формуванню техніки читання, розширенню мовного репертуару і розвитку базових репродуктивних умінь учнів на основі прочитаного. На старшому етапі навчання читання частіше виступає як самостійний вид мовленнєвої діяльності, коли читають не так для того, щоб правильно виконати завдання, як для того, щоб отримати необхідну інформацію з тексту і використати її.

Проведений нами аналіз методичних досліджень (В.А.Бухбіндер, Л.П.Карпенко, О.Д.Кузьменко, М.В.Ляховицький, Г.В.Рогова, Л.П.Смєлякова, Н.А.Трубіцина, М.Уест, С.К.Фоломкіна) дозволив визначити наступні організаційні форми читання:

1) повністю кероване групове читання, метою якого є повне детальне розуміння художнього тексту);

2) частково кероване групове читання, що передбачає установку на ознайомлювальне читання у поєднанні з вивчаючим читанням фрагментів художнього тексту;

3) некероване самостійне читання, яке характеризується відсутністю спеціальних вправ і завдань, метою якого є гіпотетичне формування у старшокласників читацької компетенції.

Застосування організаційних форм роботи з ХТ передбачає формування у читачів стратегії читання – програми, що складається з вирішення трьох типів мисленнєвих завдань: 1) орієнтування, 2) пошуку, 3) переробки та оцінки інформації. Під стратегією читання ми розуміємо вибір організаційної форми читання, що корелює з видом читання та зумовлюється, з одного боку, особливостями художнього тексту – його естетичним, соціокультурним потенціалом, а з іншого боку, – рівнем розвитку читацької компетенції старшокласників.

Існує модель навчання читання, в основу якої покладено систему вправ для формування читацької компетенції старшокласників відповідно до етапів навчальної діяльності: 1) вступного мотиваційного, 2) операційно-пізнавального, 3) контрольно-оціночного етапів, які ми доповнили четвертим, узагальнюючим етапом роботи з художнім текстом.

Таким чином, завдання навчання читання як самостійного виду мовленнєвої діяльності полягає в здатності вилучати інформацію з тексту у тому обсязі, який є необхідним для вирішення конкретної мовленнєвої задачі. Це передбачає оволодіння певними видами і технологіями читання.

Читання залишається оптимальним засобом розвитку та контролю суміжних мовленнєвих умінь та мовних навичок, що дозволяє оптимізувати процес засвоєння учнями нового та використання вже вивченого фактичного мовленнєвого та мовного матеріалу. Комунікативно-орієнтовані завдання на розвиток і контроль лексики та граматики, вмінь аудіювання, письма і говоріння передбачають вміння читати та будуються на основі письмових текстів та інструкцій до них.