Філологічні науки

Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови

Лавер Злата

студентка факультету транспортних систем

Харківського національного автомобільно-дорожнього університету Україна

Про термінологічне словосполучення

(на матеріалі транспортних термінів)

В українській лінгвістичній науці останніх років усе більше й більше уваги приділяється проблемам термінотворення. Причому ці питання цікавлять не тільки мовознавців, а й представників інших галузей, оскільки стандартизація мови науки є нагальною необхідністю сьогодення [1].

Учення про термінологічне словосполучення має досить давню історію й багато досі не вирішених серед лінгвістичної спільноти теоретико-методологічних питань. Про природу термінологічного словосполучення писали С.Г.Гаврін, Т.М.Горшкова, В.М.Лейчик, Д.С.Лотте, В.С.Марченко. Мовознавець Т. Горшкова здійснила спробу інтерпретації основних властивостей термінологічних сполук, узявши за основу відому в лінгвістиці думку про вільне словосполучення, що існує в мові у вигляді граматичних моделей, використовуваних для побудови речень, засобами яких формується думка, і фразеологізм як мовну одиницю, що формується в результаті зміни семантики вільного словосполучення, яке лежить в основі фразеологізму [2]. Перехід вільного словосполучення у фразеологічну мовну одиницю здійснюється внаслідок додавання до номінативної функції ще якихось, наприклад узагальнення, експресивної забарвленості. Термінологічне ж словосполучення не пов'язане з виникненням інших функцій і виникає для номінування нового науково-технічного поняття, або для уточнення родового поняття. Науковець, порівнюючи вільні словосполучення, фразеологізми й термінологічні словосполучення, стверджує, що за внутрішніми ознаками багатослівні терміни ближчі до вільних словосполучень загальновживаної мови. Однак основною визначальною рисою термінологічних словосполучень залишається тісний зв'язок з науковим або технічним поняттям, і це дозволяє об'єднати терміносполуки з однослівними термінами в одну систему й обмежити вплив на них вільних словосполучень і фразеологізмів загальновживаної лексики української мови.

Науковець М.Ф. Алефіренко, зробивши досить глибокий зіставний аналіз термінологічних та фразеологічних словосполучень, зробив такі висновки: стійкість і відтворюваність не можуть бути основним аргументом фразеологічності аналітичних термінів, оскільки ці властивості мають й інші мовні одиниці; фразеологічне значення (емоційно-експресивний характер) та термінологічне значення (логіко-предметна спрямованість) суттєво різняться; аналітичні терміни мають обмежений склад компонентів (цим мовним одиницям не властиві, як фразеологізмам, синонімічні замінення компонентів та поширення іншими словами) тощо [3].

Найбільш серйозні наукові дослідження термінів-словосполучень (ТС) знаходимо в роботах Д.С.Лотте, де автор провів аналіз термінологічних словосполучень через логічні відношення компонентів. Модель словосполучення несе конструктивну функцію, відтворює відношення між об’єктами дійсності. Предмети і явища об’єктивної дійсності відображаються науковим мисленням у формі понять, що є і знаряддям, і результатом наукового аналізу. Поняття, у свою чергу, закріплюються в мовній формі, якою може бути слово, спеціально створене для цього поняття, і слово, взяте із загальновживаної лексики, але найчастіше – це словосполучення, структура якого, моделюючи відношення об’єктів дійсності, членує поняття, а окремі компоненти позначають ознаки, що складають його зміст.

До того моменту, як поняття стає загальновідомим для науковців певної технічної галузі, воно може бути виражене описово словосполученням, тому що так набагато зручніше точно і конкретизовано передати думку. До речі, саме ця властивість словосполучення і запобігає виникненню полісемії, забезпечуючи однозначне сприйняття й розуміння терміна. Це вже потім, з розвитком певної галузі, де утворено термінологічне словосполучення, його можна замінити більш коротким терміном: гідравлічний привід – гідропривід; дизельний двигун – дизель; механіка і електроніка – мехатроніка; мотоцикл та велосипед – мопед [4].

Основною визначальною рисою багатослівних термінологічних одиниць, що дозволяє виділити їх в окремий клас (термінологічні словосполучення), є зв'язок з певним науковим або ж науково-технічним поняттям, що надто складне для позначення його однослівним терміном. На думку В.С.Марченка, складна внутрішня співвіднесеність у колі понять науки і техніки робить цей спосіб найбільш продуктивним і перспективним [5].

Найчастіше у транспортній термінології трапляються двочленні словосполучення, що їх за синтаксичною будовою слід поділити на дві моделі:

1. П р и к м е т н и к + і м е н н и к (когнітивна лінгвістика, односкладне речення, мотивована основа)

2. І м е н н и к + і м е н н и к (контекстуальність комунікації, методи лінгвістики, оператор порівняння)

Тричленні термінологічні словосполучення посідають почесне друге місце і можуть бути побудовані трьома способами:

1. І м е н н и к + п р и к м е т н и к + і м е н н и к (розповідь від першої особи, дієслово доконаного виду, актуалізація мовних засобів)

2. П р и к м е т н и к + п р и к м е т н и к + і м е н н и к (додатковий орієнтаційний момент, дієслівне двоскладне речення, актуальний теперішній час)

3. П р и к м е т н и к + і м е н н и к + і м е н н и к (відокремлений член речення, пасивний стан дієслова, стягнена форма прикметника)

Термінологічні словосполучення транспортної галузі, що нараховують у своєму складі чотири і більше слів, також трапляються у галузевих текстах, Наприклад:

Отже, спосіб номінації багатьох понять у транспортній термінології відбувається засобами синтаксичного словотворення, який можна віднести до числа традиційних у вітчизняній мові науки і техніки взагалі, і транспорту зокрема.

Література

1. Нікуліна Н.В. Термінознавство: лінгвістичний опис української термінологічної системи автомобілебудування / Н.В. Нікуліна. — Харків: Видавництво ХНАДУ, 2006. — 212 с.

2. Горшкова Т.М. К вопросу о природе терминологического словосочетания // Термин и слово: Предметная отнесённость и функционирование терминов: межвуз. сб. – Горький, 1983. – С.54-59.

3. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М.Ф.Алефіренко. – Харків: Вид-во при Харківському державному університеті видавничого об’єднання “Вища школа”, 1987. – 135 с.

4. Нікуліна Н.В.  Аналітичний спосіб номінації понять автомобілебудування / Н.В.Нікуліна // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. — Харків, 2005. — Випуск 15. — С. 19–25.

5. Марченко В.С. Основні способи термінотворення / В. Марченко  // Культура слова. –1980. – Вип. 18. – С. 36-40.