Філологічні науки/4.Синтаксис: структура, семантика, функція

 

Андрійчук Л. В.

Чернівецький національний університет

ім.. Ю. Федьковича, Україна

Валентність граматичного терміна

Термін «валентність» запозичений в лінгвістику з хімії. В хімічній термінології валентністю називають здатність атома хімічного елемента створювати хімічний зв'язок з іншими атомами. Саме слово «валентність» є від латинського слова valentia,  що означає сила. Даний термін часто використовується і в інших науках, наприклад в біології, де термін «валентність» чи «екологічна пластичність» слугує степенем адаптації тварини до умов проживання. Досить вірогідно, що вивчення розвитку цього поняття в інших науках могло б бути евристично корисним і для мовознавців, але ми на цьому не будемо зупинятись.

         В лінгвістику термін ввів С. Д. Кацнельсон в 1948 році, який визначив валентність як «властивість слова певним чином реалізовуватись в реченнях і вступати в певні комбінації з іншими словами». Його більш пізніше трактування було лаконічним: «Валентність – це властивість певних розрядів слів приєднувати до себе інші слова» [1, c. 22].

         Вважається, що саме термін «валентність» ввів французький вчений       Л. Теньєр під впливом граматики залежностей, але в свої роботах він приділяв увагу тільки дієсловам та розрізняв авалентні (безособові), одновалентні (перехідні), двовалентні (перехідні) і тривалентні дієслова, залежно від кількості елементів, які вони приєднують [4, c. 121 -123].

         Валентність слова – це здатність слова приєднувати до себе залежні слова в певних формах; без цих залежних слів вживання головного слова неповноцінне. Валентність притаманна не тільки іменникам, але й іншим частинам мови. Слова, які заповнюють валентність іменника, називаються актантами.

Валентність граматичного терміна в англійській термінології – це здатність слова сполучатись в тексті з іншою мовною одиницею, а насамперед з іншим словом. Валентність зазвичай упорядковують по номерах: перша називається суб'єктна, друга – валентність прямого об'єкта, наступний порядок вільний: coordinated structure [4, c. 85].

Класифікуючи валентність граматичного терміна в англійській мові, розглядаємо обов’язкове або факультативне заповнення відкритих позицій, які визначаються кількісно і якісно носіями валентності, до прикладу, граматичний термін виражений іменником не завжди вимагає після себе інших елементів, в той час як дієслово для вираження певного граматичного сенсу потребує зв’язку: adverb - adverb of time; to construct -  to construct a sentence. Слід також розрізняти семантичну і синтаксичну валентність граматичного терміна: слово, що володіє синтаксичними валентностями завжди розглядається в ситуації, яка має деякий набір обов'язкових учасників; ці учасники виражаються при слові поверхнево, заповнюючи синтаксичні валентності  - цим самим синтаксичні валентності експлікують ті семантичні відношення, які з'єднують ситуацію та учасників. Семантичні валентності відповідають обов'язковим змінам в тлумаченні слів. Теоретично всі типи валентності могли б зустрітись в одній лексемі – адже число валентності при слові не обмежено. Звідси можна простежити, що зв'язок між семантичними і синтаксичними валентностями не означає їх обов'язкового взаємно-однозначної відповідності: синтаксична валентність у слова може бути менша, ніж в семантичної [2, c. 51-52].

На сучасному етапі дослідження виділяють три рівні валентності: логічну, семантичну і синтаксичну. Логічна валентність – це універсальна, а тому й екстралінгвістична. Між синтаксичною і семантичною валентністю існує залежність, тому семантичну валентність розглядають як зміст, а синтаксичну – як форму вираження семантичної валентністю [5, c. 175].

Поняттям семантичної і синтаксичної валентності відповідають поняття лексичної та граматичної валентності, якими керуються деякі дослідники. Суть граматичної валентності, полягає в здатності слова комбінуватись з певними частинами мови в певних граматичних факторах: іменник + іменник: degree of comparison, sentence center, word order change ( становить 24% від загальної суми зв’язків між граматичними термінами в англійській термінології); дієслово + іменник: to adopt a verb, to agree with noun or pronoun, to join a sentence, change the subject ( 9%); прикметник + іменник: syntactic construction [4, c. 32], declarative, declensional ending, declensional type sentence [4, c. 35]        ( 67%), тоді як лексична валентність – це заповнення синтаксичних моделей конкретними лексичними одиницями, зв'язано з екстралінгвістичними факторами. Лексична валентність виявляється в семантичному узгодженні, що ґрунтується на повторенні спільних сем у валентних словах, забезпечуючи відповідну семантичну зв’язність тексту. Так можна сказати, що термін object узгоджується з прикметниками direct, indirect [4, c. 65]; determinative з compound, а не з phrase [4.c. 30].

Розглядаючи валентність граматичних термінів англійської мови відповідно до реалізації слова у реченні та його внутрішньої будови, за основу дослідження береться  структуру одиниць мови, так і їхня семантика, виділяючи два різновиди валентності: внутрішню та зовнішню. У формально-морфологічному аспекті внутрішню валентність слова трактують як можливість появи після певної його граматичної форми відповідної граматичної форми слова: object - objective,  person – personal, verb - verbal. У семантичному ракурсі зовнішню валентність розглядають як ймовірність появи після відповідного слова певної частини мови: noun phrase [4, c. 65], present participle [4, c. 73]. Так, внутрішня валентність слова визначається можливістю його сполучення з іншими словами, що належать до тієї чи іншої частини мови і виражені тією чи іншою граматичною формою, як той чи інший член речення, маючи те чи інше лексичне значення: present participle, third person, to decline an adjective, class cleavage, link verb, dual of a noun. Зовнішню валентність трактують як констатацію граматичної форми слова, що бере участь у виявленні його граматичних зв’язків з іншими словами.

Дослідження валентності граматичного терміна в англійській термінологічні системі являється проблематикою сучасних наук. Значну частину проаналізованих термінів за типом граматична валентність складають терміни таких частин мови як прикметники + іменники, інші випадки валентності зустрічаються рідко в англійській мові. Граматичній термінології англійської мови притаманні всі види валентності як в контексті так і самостійно.

 

Література:

1.            Кацнельсон С. Д. К понятию типов валентности / С. Д. Кацнельсон // Вопросы языкознания / глав. ред. Ю. С. Сорокин. — Ленинград : Наука, 1987. Вип. 3.   С. 20 – 32

2.            Солганик Г. Я. Валентность как лингвистическая категория /                      Г. Я. Солганик // Рус. яз. за рубежом / глав. ред. Ю. Е. Прохоров. М. : Из-во Государственного института русского языка им.С.Пушкина, 1994. Вып. 4. С. 49–55

3.            Теньер Л. Основы структурного синтаксиса / Теньер Л. – М. : Прогресс, 1988. – 656 с.

4.            Хворостин Д. В. Англо-русский словарь лингвистических терминов /  Хворостин Д. В. Челябинск : Челябинск, 2007  115 с.

5.            Journal of International Scientific Publications: Language, Induvidual and Society, Volume 5, Part 2 / [ edited by : Sofia Agapova, Alexandr Gorbunov] Bulgaria  : Info Invest, 2011. 334 p.