Черненко Т.А., Лаврик – Слісенко Л.П.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Проблеми викладання іноземних мов. Актуальні проблеми перекладу.

В останні роки зріс попит на викладання іноземної професійно-орієнтованої мови . Базуючись на визначеннях і тезах, необхідно чітко уявляти, що ж розуміється під професійною мовою. Хоффман дає наступне визначення: «Професійна мова — це спільність усіх мовних засобів, що використовуються в конкретній професійній сфері для спілкування між спеціалістами даної професії». В усьому світі скорочується кількість слухачів, які вивчають іноземну мову задля загальної комунікації. Це породжує відповідну проблематику: професійно орієнтована іноземна мова повинна відповідати цілям усіх кіл слухачів — учнів загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл, студентів технічних, гуманітарних, медичних, економічних вузів. Цільовою групою можуть бути слухачі, що планують свою освіту за кордоном, наукові працівники, котрі працюють за кордоном, і т. д.

Виходячи з даних обставин та багатогранності вимог, ситуація, в якій опиняється викладач, є такою:

- Викладач здебільшого не є спеціалістом у галузі, проблеми якої він повинен розглядати в процесі викладання професійно орієнтованої іноземної мови.

- Викладач при спробі зрозуміти суть проблеми часто стикається з лінгвістичними, методологічними і дидактичними труднощами, пов’язаними з особливістю перекладу не завжди зрозумілого для нього тексту, внаслідок поповнення професійною термінологією.

- Викладач може потрапити в ситуацію, коли він повинен викладати курс іноземної мови за фахом при недостатній кількості матеріалу чи при наявності такого, що не може його задовольнити.

- Велике відчуття відповідальності викладача за успіх навчального процесу перед слухачами іноді спричиняє невпевненість, яка в свою чергу може призвести до рішення відмовитися від викладання іноземної мови як професійної.

Зміст і мета викладання полягає у тому, щоб активізувати діяльність слухача, виробити у нього необхідні здібності для засвоєння мови, тому викладання повинно включати необхідні морфологічні, лексичні, синтаксичні і структурні заходи. При цьому передусім потрібно правильно розробити стратегію викладача, направлену на чітку постановку цілей перед слухачами, які відповідали б рівню їх підготовки.

Сучасне перекладознавство - результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії).

Однак внаслідок багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин більшість робіт в області теорії перекладу має більш-менш яскраво виражену лінгвістичну основу. Для успішного формування лінгвістичного перекладознавства існує цілий ряд важливих передумов: cпроби створити систему машинного перекладу, передати функції перекладача комп'ютеру, здатному виконувати цю роботу набагато швидше і дешевше. Але вчені-лінгвісти переконалися, що основні перешкоди в цій області лежать не в обмежених можливостях комп'ютера, а в недостатності наших знань про сутність перекладацького процесу, необхідних для створення повноцінних програм, багато розроблювачів-лінгвістів звернулися до вивчення перекладу "людського", сподіваючись таким шляхом вирішити виниклі проблеми. Суб'єктивний фактор - виникла потреба в масовій підготовці професійних перекладачів, яка привела до створення численних перекладацьких шкіл і відділень, що в основному створювалися в університетах і інститутах іноземних мов Зміни в характері перекладацької діяльності - У XX сторіччі усе більш важливе місце - і по обсягу, і по соціальній значимості - стали займати переклади текстів спеціального характеру - інформаційних, економічних, юридичних, технічних і т.п Тобто перекладач мусить вирішувати чисто лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями в семантичній структурі й особливостями використання двох мов у процесі комунікації. А, отже, вивчити такі перекладацькі проблеми доцільно лінгвістичними методами.

В той час багато вчених, які зробили значний внесок у розвиток сучасного перекладознавства, не вважають себе лінгвістами, а деякі з них особливо підкреслюють обмеженість і неправомірність лінгвістичного підходу до дослідження перекладацької діяльності.

Як і всяка наукова дисципліна, сучасне перекладознавство створювалося зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька діяльність придбала широкий розмах. Чимала заслуга в цій області належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів отримано вченими США, Великобританії, Франції, Німеччини і ряда інших країн. Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне практичне значення. Професійна компетенція припускає знайомство з

основними положеннями сучасного перекладознавства й уміння використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць вітчизняних і закордонних теоретиків перекладу складає важливу роль підготовки майбутніх перекладачів.

Отже, підбиваючи підсумки вищесказаного, можна сказати, що вивчення іноземних мов на сьогоднішній момент є дуже популярним, хоч і стикається з рядом проблем, які спеціалісти намагаються розв’язати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) www.ulif.org.ua/UMIF/

2) Філологія. Методика. Педагогіка: Збірник наукових праць викладачів кафедр іноземних мов та української мови і літератури Київського національного економічного університету. — К.: КНЕУ, 2002. — 166 с.

3) Корунець Ілько Вакулович/ Теорія і практика перекладу (аспектний

переклад).- Вінниця: Нова Книга, 2003.- 448с