К.ф.н. Глушко Т.П.

НПУ імені М.П. Драгоманова, Україна

КРИЗОВА ЦИВІЛІЗАЦІЯ НА РОЗДОРІЖЖІ СОЦІАЛЬНОЇ ҐЕНЕЗИ: ПЕРСПЕКТИВИ СВІТОГЛЯДНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Світова економічна криза в цілому та соціально-політична криза українського суспільства зокрема, спонукають нас сьогодні до переосмислення деяких ключових тенденцій у розвитку соціального простору як такого. Особливої уваги потребують, на наш погляд, аналітичні розвідки щодо міри продуктивності деяких світоглядно-практичних засад сучасного «постмодерного» суспільства, в тому числі і основоположних для його подальшого поступу філософських ідей. Системна криза західної цивілізації потребує сьогодні інноваційних зрушень у соціально орієнтованому світогляді, джерелом якого є, як відомо, соціально-філософський дискурс. Відповідно, пошук нового типу раціональності у соціально-економічному та соціально-політичному просторі стає сьогодні найбільш пріоритетним завданням соціально-філософської думки.

Сучасний британський дослідник у галузі економіки Ґ. Стендінг у одній із останній своїх розвідок пише про соціально-економічний стан сучасної західної цивілізації, що «це перша системна криза, у процесі розвитку котрої не було висунуто жодної прогресивної альтернативи сучасному світоустрою» [4], наголошуючи на потребі актуалізації відповідних пошуків. На наш погляд, сам факт багатовекторних наслідків фінансової кризи (соціально-культурних та політичних) є підтвердженням достовірності Марксового обґрунтування економіки у якості базового елемента суспільного устрою. Хоча в межах пострадянської філософії і зайнято позицію нищівної критики ідей марксизму, однак цілковита відмова від цієї філософської спадщини постає як ще одна крайність, так само як і її ідеологізація в радянські часи.

До того ж, у сучасному світі спостерігається досить відчутне відновлення уваги до творчої спадщини німецького мислителя, про що свідчить значна кількість публікацій. Однією з останніх є ґрунтовна робота Т. Іглтона «Чому Маркс був правий» [2], у межах якої автор намагається розвінчати ті міфи, що сформувалися протягом минулого століття навколо ідей німецького економіста та філософа. Власне, для нас у даному разі не так важливо висвітлити усі аргументи щодо актуальності ідей Маркса в умовах сучасної кризи, скільки звернути увагу на потребу зважити доцільність ідеї економічного базису як засадничого, основоположного підґрунтя дієздатної соціальної системи як такої. З втратою надійного економічного підґрунтя, соціальна система дійсно починає поступово занепадати, яскравим прикладом чому є фінансова криза сучасності. Цей факт актуалізує потребу задіювання, перш за все, філософсько-економічного аналізу причин та наслідків руйнації соціальної системи, а отже їхнього дослідження саме у вимірі аналізу економічних проблем постмодерного стану цивілізації.

Варто особливо зауважити, що мова в жодному разі не йде про потребу звернення до так званого «червоного сценарію», який тривалий час репрезентував ідеї «марксизму». Для нас важливо зважити на потребу визначення точки відліку у процесі пошуку інноваційних тенденцій у розвитку сучасної гуманітаристики саме у вимірі філософсько-економічних досліджень як тієї теоретико-практичної складової сучасного соціально-філософського дискурсу, що здатна забезпечити розвиток теоретичних засад трансформації основоположних принципів світоглядно-економічного підґрунтя соціальної системи. Мова йде, перш за все, про пошук засобів обґрунтування потреби перегляду світоглядних принципів економічного буття сучасного суспільства.

Тенденції розвитку сучасного, так званого постмодерного економічного світогляду, з його консумеризмом та відповідною моделлю людини «homo concumericus» [3] засвідчують потребу суттєвої трансформації економічної аксіології та перегляду основних практичних настанов носія економічної свідомості «пізнього капіталізму». У такий спосіб, сьогодні наша цивілізація постала перед викликом, котрий дійсно потребує максимально креативного відгуку, що в жодному разі не може бути комбінацією вже існуючих у соціально-економічній думці сучасності ідей, адже мова йде саме про створення абсолютно нової концептуальної моделі економічного розвитку як окремих суспільств, так і глобалізованого світу загалом. Тобто йдеться в тому числі і про перегляд головних аксіологічних орієнтирів такого явища як глобалізація.

Такий принциповий перегляд можливо здійснити у напрямі осмислення – як на рівні теоретичного аналізу, так і поступового залучення у соціальну практику – деяких ідей так званої «духовної економіки» [1] як достатньо нового явища у філософсько-економічній культурі сучасності. Зрозуміло, що звичайне запозичення ідей не забезпечить жодного конструктивного наслідку, зважаючи як на суттєві протиріччя у стилі мислення людини Сходу і Заходу, так і на їхні соціально-практичні навички. Тому мова йде про креативне переосмислення та перейняття конструктивних тенденцій у вимірі поступового формування нової моделі економічної поведінки як своєрідного «серединного шляху» між двома крайніми типами світогляду та характерними їм соціально-економічними поведінковими стереотипами.

Література:

1. Дханешвара-дас. Духовная экономика. Уроки из Бхагавад-гиты. – Том 1. В чем состоит экономическая проблема и как ее решить / Дханешвара-дас. – М.: Философская книга, 2011. – 408 с. – ISBN 978-5-8205-0073-2.

2. Иглтон T. Почему Маркс был прав / Пер. с англ. П. Норвилло. – М.: Карьера Пресс, 2012. – 304 с. – ISBN 978-5-904946-59-3.

3. Lipovetsky G. Le bonheur paradoxal, Essai sur la société d'hyperconsommation. – Paris: Gallimard, 2006. – 384 p. – ISBN 978-2-07-037988-0.

4. Standing G. The Precariat – The new dangerous class [електронний ресурс] // http://www.policy-network.net/pno_detail.aspx?ID=4004&title=+The+Precariat+%E2%80%93+The+new+dangerous+class