Аспірант, Гладищук І

Аспірант, Гладищук І.О.

Національний університет Державної податкової служби України

Аналіз змін, впроваджених до Податкового кодексу у 2013 році, щодо податку на прибуток підприємств

З моменту прийняття Податковий кодекс України щомісяця зазнає вагомих модифікацій. Що стосується податку на прибуток, то у цьому році і його не оминули кардинальні зміни, які і пропонуємо детально розглянути.

З 01 січня 2013 року відбулося чергове зниження загальної ставки податку на прибуток підприємств: на сьогодні ставка податку на прибуток становить 21 % , у наступному році вона становитиме 19 % ( відповідно до п. 10 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу).

Також, докорінно змінився підхід до декларування та сплати платниками податку на прибуток податкових зобов’язань. Так, головною новацією є те, що платники податку на прибуток щомісяця зобов’язані будуть сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і строки, встановлені для місячного податкового періоду. Розмір авансового внеску становитиме не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У січні - лютому 2013 року авансовий внесок з податку на прибуток сплачувався у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев’ять місяців 2012 року. Авансовий внесок щомісяця сплачуватимуть платники податку на прибуток, у яких об’єкт оподаткування за останній річний звітний податковий період перевищує 10 млн. грн.

Водночас є винятки із цих правил для:

• платників, які за результатами минулого року не отримали прибутку, а за підсумками I кварталу стали прибутковими. Такі платники зобов’язані подавати декларації за півріччя, три квартали та рік і сплачувати податок за даними таких декларацій;

• платників, які за результатами минулого року отримали прибуток, а за підсумками I кварталу стали збитковими. Такі платники щокварталу подають декларації і з II кварталу не сплачують авансові внески, а сплачують податок за даними квартальних декларацій.

Авансові внески не сплачуватимуть:

• новостворені підприємства;

• виробники сільськогосподарської продукції;

• неприбуткові установи (організації);

• платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн.

Такі платники сплачуватимуть податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році.

Щодо порядку подання податкової звітності: починаючи з 01 січня 2013 року платники податку на прибуток подаватимуть декларацію з податку на прибуток тільки один раз за підсумками року.

Однак і тут є винятки для:

• платників податку, дохід яких перевищує 10 млн. грн., але які за результатами минулого року не отримали прибутку, а за підсумками I кварталу стали прибутковими. Такі платники зобов’язані подавати декларації за півріччя, три квартали та рік і сплачувати податок за даними таких декларацій;

Заслуговує на увагу те, що набрала чинності ст. 39 Податкового кодексу. З 01 січня 2013 року звичайна ціна на товари, роботи та послуги вважається договірною ціною, якщо не буде доведено іншого, зокрема якщо звичайну ціну неможливо буде встановити. При цьому обов’язок доведення факту невідповідності договірної та звичайної цін покладається на органи податкової служби. Водночас орган ДПС має право звернутися до платника із запитом про обґрунтування договірної ціни (п. 39.14 вищезазначеної статті Кодексу).

Найцікавішою нормою цієї статті є п. 39.15, яким визначено, що у разі відхилення договірних цін від звичайних менш як на 20 %, таке відхилення не може бути підставою для донарахування відповідних сум податку. Крім того, законом встановлено особливий порядок визначення суми податкового зобов’язання у разі відхилення договірної ціни від звичайної. Прийняте за результатами перегляду ціни й відповідного перерахування об’єкта оподаткування податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо воно буде оскаржено платником або якщо встановлену в ньому суму грошового зобов’язання не буде сплачено у визначений термін. У такому разі сума недоїмки підлягає стягненню з платника за позовом податкового органу через суд згідно звичайної процедури позовного провадження.

Власне ж ст. 39 Податкового кодексу містить докладний опис методів визначення звичайної ціни, а також перелік випадків, коли застосування звичайної ціни є обов’язковим. Перелік не є вичерпним, тому звичайні ціни можуть застосовуватись і в інших випадках, установлених цим Кодексом.

Не оминули нововведення і великих платників податків. З 01 січня 2013 року набрав чинності Порядок № 787, яким відповідно до п. 39.16 ст. 39 Податкового кодексу встановлено правила укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування між великим платником податків та органами ДПС.

Так, для укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування великий платник податків подає до органу ДПС заяву та такі документи:

• проект договору, підписаний керівником (уповноваженою особою) великого платника податків, у двох примірниках;

• копії статуту, установчого договору;

• копії договорів поставки, крім договорів поставки товарів (робіт, послуг) великому платникові податків не пов’язаними особами у разі, коли їх вартість становить менш як 95 % загальної вартості товарів (робіт, послуг), необхідних для виробництва певного виду продукції, а також інших договорів за рішенням такого платника;

• інформацію про пов’язаних осіб за формою, затвердженою Мінфіном України.

Строк розгляду заяви та документів становить 20 днів. Голова ДПС України, у разі згоди з умовами такого договору, підписує два примірники, які мають однакову юридичну силу, один з яких надсилається великому платнику податків. Внесення змін до договору або його розірвання здійснюються за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

І це ще далеко не вичерпний перелік змін. Розчаровує лише те, що законодавча норма не лише швидко змінювана а й недосконала, існує досить велика кількість колізій та прогалин, що, нажаль, і досі не врегульовані. В процесі реалізації норм податкового законодавства постає чи не найважливіша проблема – суб’єкти оподаткування усіма силами намагаються не лише мінімізувати оподаткування, а й уникнути його взагалі. Тому необхідно розробляти положення нормативно-правових актів таким чином, щоб уникнути прогалин і колізій. Оскільки, як нам відомо, будь-яка норма, з приводу якої виникають непорозуміння, або взагалі її відсутність, трактується на користь платника податків, що у деяких випадках недопустимо.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI. Опубліковано: Бухгалтерія.-2013ю№1-2.-С.20-379;

2. Назарбаева И. Налог на прибыль: авансовые взносы//Бухгалтерия.-2012.-№43.-С.41-46;

3. Кушина Е. Налог на прибыль//Нологи и учет.-2013.-№5.-С.6-7.