Психология и социология/14.Кадровый менеджмент

Науковий керівник: Дашко Ірина Миколаївна,

студ. спец. «Менеджмент організацій» Мирошниченко Наталія

Криворізький факультет ДВНЗ «Запорізький національний університет»,

кафедра обліку та менеджменту, Україна

 

Сутність та значення невербального спілкування

Нвербальне спілкування - вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

Складні психологічні процеси, які є основою спілкування, реалізуються і за допомогою невербальних засобів (безсловесної «мови тіла») - жестів, міміки, постав тіла, через які передають стан, почуття, психологічні установки учасників взаємодії. Навіть предмети, які оточують людину, мають для співрозмов­ника певну інформаційну значущість. Теоретичною основою  невербальних засобів спілкування є наукові праці з основ комунікації і психології таких українських та зарубіжних учених: Ф. Бацевича, А. Піза, Р. Бервідстелла, П. Еклана, Е. Халла. Результати досліджень засвідчили, що інформатив­не послання однієї людини іншій на 7 % складається зі слів, на 38 % - з інтонацій і на 55 % - із жестів.За твердженнями учених, приб­лизно 60-80 % інформації передається у безпосередньо­му спілкуванні невербальними засобами, які сприйма­ються різними сенсорними системами: зором, слухом, тактильними відчуттями тощо.

Жести - свідомі чи несвідомі рухи людини, які сигналізують про її внутрішній емоційний стан.

Спілкування супроводжується жестами, які є носія­ми різного типу інформації, виражаючи позитивне або негативне ставлення до співрозмовника і теми розмови, впевненість або невпевненість, довіру чи недовіру, сим­патію чи антипатію, рівність або домінування, відкри­тість чи закритість тощо.Мова жестів сформувалася раніше, ніж вербальні за­соби. Більшість жестів розвивається з набуттям особис­тістю соціального досвіду, деякі є вродженими. Найчастіше жести засвідчують такі психологічні стани учасників спілкування: відкритість, підозру й потаємність, заперечення, недовіру, знервованість тощо.

 Постава - звичне положення тіла людини під час сидіння, ходін­ня тощо; властива манера триматися.

У процесі спілкування партнери можуть почерпнути корисну для себе інформацію, аналізуючи особливості постави та її динаміку. Постава може демонструвати внутрішню відкритість (повернутість голови і тіла у бік співрозмовника, нахилений тулуб уперед, вільні плечі) і внутрішню замкнутість (відхилення спини назад, схрещення рук на грудях, переплетення пальців); домі­нування (нависання над партнером, руки на плечі співбесідника) і залежність (погляд знизу, згорбленість); гармонію у спілкуванні (однакові постави тіла, зверне­ність їх назустріч одна одній, розслабленість м'язів) або протистояння (стиснуті кулаки, руки на паску, плечі спрямовані вперед).

Міміка (грец. тітікоз - наслідувальний) - різноманітні вирази обличчя, рухи його частин.

Під час спілкування важливо уміти розшифровува­ти повідомлення, які виражає міміка співрозмовника, однак варто пам'ятати, що співрозмовник також сте­жить і оцінює вирази обличчя партнера.Міміка може виражати гнів (відкритий рот, опущені кутики губ, розкриті, примружені й блискучі очі, збли­жені до перенісся брови, вертикальні складки на лобі й переніссі, динамічне обличчя); презирство (рот закри­тий, кутики губ опущені, очі звужені, блискучі, брови зближені до перенісся, вертикальні складки на лобі й пе­реніссі); страждання (рот відкритий, кутики губ опуще­ні, очі широко розплющені, тьмяні, брови зближені до перенісся, обличчя статичне); страх (рот закритий, кути­ки губ підняті, блиск очей не виражений, брови підняті догори, горизонтальні складки на лобі, статичне облич­чя); здивування (рот закритий, кутики губ підняті, очі примружені або розплющені, блискучі, підняті брови, динамічне обличчя, горизонтальні складки на лобі) та ін.

Якщо жести й постава можуть певною мірою контро­люватися співрозмовниками, то міміка практично неконтрольована. За допомогою міміки можна виявити різноманітні почуття.

Форми невербального обміну інформацією: рукостискання, жести з окулярами , захисне погладжування шиї долонею, відвернення обличчя вбік («відвертати носа»), захват носа, почісування підборіддя, постукування по столу (ногою по підлозі, тріскання затискачем ковпачка авторучки тощо), машинальне малювання на папері, «порожній» погляд, розкачування на стільці. відкривання і закривання шухляди столу, вставання, міцно зчеплені руки, руки стискають одна одну, спрямування на співрозмовника вказівного пальця, подзвякування монетами в кишені, посмикування себе за вухо.

Отже, невербальне спілкування дає змогу зробити певні висновки про особистісні якості співрозмовника (темпе­рамент, самооцінку, соціальний статус, рівень культу­ри), про стосунки учасників взаємодії (близькість чи віддаленість, рівноправність чи домінування), ставлен­ня до розмови (бажана чи небажана, комфортна чи дис­комфортна, цікава чи нецікава). Уміння розшифрову­вати такі сигнали під час спілкування допомагає оціни­ти ступінь достовірності інформації, поданої у словесній формі. Знання форм невербальної комунікації допома­гає менеджеру в індивідуальному і груповому спілку­ванні.

Література:

  1. Бацевич Флорій. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник / Флорій Бацевич. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с. (Альма – матер)

  2. Пиз А. Язык телодвижений. Розширенная версия / Аллан Пиз, Барбара Пиз; [По пер. с англ. Т. Новаковой]. – М.: Эксмо, 2009. – 464 с.: ил.

 3.  Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2008.– 356 с.

 4. Залюбівська О. Б. Практикум з риторики. Методичні вказівки до виконання вправ та завдань з дисципліни “Основи риторики”. – Вінниця: ВНТУ, 2007. – 74 с.