Психологія і соціологія /8. Педагогічна психологія

К.психол.н. Петренко І.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

Макрогенетичний аспект вивчення

регулятивно-поведінкових особливостей у школярів

із різною навчальною успішністю

У ході проведеного експериментального дослідження систему саморегуляції довільної активності школярів розкрито в межах макрогенетичного підходу, що дало змогу визначити регулятивно-поведінкові особливості учнів різного віку з низькою, середньою й високою навчальною успішністю.

Результати вивчення особливостей становлення особистісного контролю у школярів з різними навчальними досягненнями в макрогенетичному аспекті показали, що для учнів з високим рівнем навчальної успішності – порівняно з слабковстигаючими школярами – характерний здебільшого внутрішній особистісний контроль. До того від другого до четвертого класу вияв внутрішнього особистісного контролю у високовстигаючих учнів збільшується: 2 клас – 54,2%, φ* = 1,57 при ρ ≤ 0,05; 3 клас – 57,9%, φ* = 2,85 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 63,3%, φ* = 4,78 при ρ ≤ 0,001. Домінування внутрішнього особистісного контролю у високовстигаючих школярів виявляється через внутрішню локалізацію їх суб’єктивного контролю за діями завдяки спроможності адекватно оцінювати свою активність і прогнозувати її наслідки, а також аналізувати власні можливості, характерологічні якості, умови діяльності й свої зусилля для її реалізації.

У середньовстигаючих школярів спостерігається посилення конструктивної тенденції в особистісному контролі, що виявляється у підвищенні – порівняно з низьковстигаючими учнями – його «внутрішніх» показників (2 клас – 48,7%; 3 клас – 63,2%; 4 клас – 74,6%). Завдяки цьому середньовстигаючі школярі добре усвідомлюють свою довільну активність і регулюють її через внутрішню суб’єктивну локалізацію контролю за діями, вони здатні до аналізу власної діяльності, а також до передбачення її успішності.

В особистісному контролі слабковстигаючих учнів – порівняно з високовстигаючими школярами – спостерігається домінування зовнішнього особистісного контролю: 2 клас – 56,9%, φ* = 1,56 при ρ ≤ 0,05; 3 клас – 61,5%, φ* = 2,81 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 79,8%, φ* = 4,74 при ρ ≤ 0,001. Цим школярам притаманні неадекватно завищена або занижена самооцінка власних особистісних якостей, недостатнє усвідомлення процесу навчальної діяльності та низька прогнозованість наслідків своїх дій у ході її реалізації. У слабковстигаючих учнів – протягом їх навчання з другого по четвертий клас – виявлено деструктивну тенденцію до посилення «зовнішніх» чинників у регулюванні їх довільної активності, що свідчить про негативні прояви у структурі їх особистісного контролю. Означена тенденція у регуляції довільної активності виникає внаслідок недостатньої спроможності школярів з низьким рівнем навчальної успішності до аналізу і прогнозування процесів своєї діяльності, а також через відсутність у цих учнів адекватної самооцінки власних зусиль, можливостей і здобутків.

До того у високовстигаючих учнів – порівняно з слабковстигаючими школярами – переважають такі високі рівні самоконтролю, як антиципуючий самоконтроль: 2 клас – 29,0%, φ* = 1,31 при ρ ≤ 0,09; 3 клас – 40,6%, φ* = 2,44 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 47,5%, φ* = 2,89 при ρ ≤ 0,001 й оперативний самоконтроль: 2 клас – 45,2%, φ* = 3,38 при ρ ≤ 0,001; 3 клас – 31,3%, φ* = 1,94 при ρ ≤ 0,05; 4 клас – 46,4%, φ* = 2,82 при ρ ≤ 0,001. Одержані результати щодо високого рівня самоконтролю власної діяльності: 2 клас – 38,7%, φ* = 3,88 при ρ ≤ 0,001; 3 клас – 34,4%, φ* = 1,89 при ρ ≤ 0,05; 4 клас – 45,6%, φ* = 4,35 при ρ ≤ 0,001 вказують на те, що високовстигаючі учні – порівняно із слабковстигаючими – вміють завбачувати наслідки своєї діяльності та її успішність, а також здатні добре контролювати її перебіг, демонструючи швидкість і точність у виконанні завдань (див.: рис. 1 і 2).

Рис. 1. Динаміка високих показників самоконтролю у школярів з високим рівнем навчальної успішності

Примітки: 1 – високий показник оперативного самоконтролю, 2 – високий показник антиципуючого самоконтролю, 3 – високий показник самоконтролю своєї діяльності.

Рис. 2. Динаміка високих показників самоконтролю у школярів з низьким рівнем навчальної успішності

Зауважимо, що у середньовстигаючих школярів з високим рівнем оперативного (2 клас – 41,6%; 3 клас – 35,1%; 4 клас – 51,2%) й антиципуючого самоконтролю (2 клас – 19,4%; 3 клас – 32,5%; 4 клас – 24,6%) більш високими є і навчальні досягнення. У разі дисбалансу між оперативним і антиципуючим самоконтролем рівень навчальної успішності учнів здебільшого знижується на статистично значущому рівні.

Встановлено, що слабковстигаючі учні (порівняно з високовстигаючими) характеризуються низьким рівнем оперативного самоконтролю: 2 клас – 30,8%, φ* = 4,17 при ρ ≤ 0,001; 3 клас – 37,0%, φ* = 3,01 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 42,3%, φ* = 3,01 при ρ ≤ 0,001. Це призводить до численних помилок при виконанні навчальних завдань і швидкого згортання довільної активності – школярі не можуть працювати продуктивно і без помилок протягом тривалого часу. У школярів з низькою навчальною успішністю – порівняно з високовстигаючими учнями – спостерігається і «погіршення» кількісних та якісних характеристик антиципуючого самоконтролю, що виявляється у зниженні його високих показників (2 клас – 17,9%, φ* = 1,31 при ρ ≤ 0,09; 3 клас – 18,5%, φ* = 2,44 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 20,9%, φ* = 2,89 при ρ ≤ 0,001) і підвищенні низьких (2 клас – 23,2%, φ* = 1,83 при ρ ≤ 0,05; 3 клас – 44,5%, φ* = 3,67 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 37,8%, φ* = 4,9 при ρ ≤ 0,001). Рівень передбачення результатів та наслідків довільної активності у цих школярів є здебільшого недостатнім і неадекватним, що призводить до незадоволення своєю навчальною діяльністю. З’ясовано, що недостатня сформованість у слабковстигаючих школярів (порівняно з високовстигаючими) оперативного та антиципуючого самоконтролю веде до зниження показника самоконтролю власної діяльності (2 клас – 33,3%, φ* = 4,06 при ρ ≤ 0,001; 3 клас – 44,5%, φ* = 4,61 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 57,1%, φ* = 6,22 при ρ ≤ 0,001) і рівня навчальної успішності (див.: рис. 3 і 4).

Рис. 3. Динаміка низьких показників самоконтролю у школярів з високим рівнем навчальної успішності

Примітки: 1 – низький показник оперативного самоконтролю, 2 – низький показник антиципуючого самоконтролю, 3 – низький показник самоконтролю своєї діяльності.

Рис. 4. Динаміка низьких показників самоконтролю у школярів з низьким рівнем навчальної успішності

Таким чином, простежені в процесі макрогенезу конструктивні та деструктивні тенденції у становленні складових самоконтролю учнів 2–4-х класів дали змогу встановити, що у середньо- і високовстигаючих школярів домінує високий оперативний самоконтроль, а у низьковстигаючих – низький рівень його вияву. Конструктивна тенденція у становленні самоконтролю у високовстигаючих учнів проявляється через посилення оперативного, антиципуючого самоконтролю та самоконтролю своєї діяльності, що підвищує їх навчальну успішність. Деструктивна тенденція знаходить свій вияв через поступове послаблення самоконтролю та його структурних складових у середньовстигаючих школярів до значного зниження його показників у низьковстигаючих учнів. Крім того, дисбаланс у становленні оперативного й антиципуючого самоконтролю, зафіксований у середьовстигаючих школярів, веде до зниження загального самоконтролю і негативно впливає на рівень їх навчальних досягнень.

Узагальнюючи одержані в ході дослідження результати, зазначимо, що характеристики саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю зазнають значних змін у процесі їх розвитку. Це проявляється у кількісному збільшенні її показників, структурному ускладненні та функціональній диференціації її компонентів, у генералізації її будови, а також у внутрішній детермінації й усвідомлені особистістю її складових.

Так, у школярів других класів частіше, ніж у четвертокласників, не вдавалося виявити домінування окремих компонентів регулятивної системи або наявність певної тенденції в її становленні. У другокласників більшою мірою, ніж у школярів четвертих класів, проявлялися розбалансованість, недиференційованість, недостатня сформованість структурних елементів саморегуляції довільної активності.

Отже, вивчення системи саморегуляції довільної активності школярів у макрогенетичній площині засвідчило, що у процесі онтогенезу регулятивно-поведінкові характеристики учнів змінюються в напрямку ускладнення, більшої збалансованості, структурованості й усвідомлення особистістю її компонентів.