Ритмічна гімнастика та аеробіка - як засіб підвищення працездатності студентів.
Пастернацький В. В., Куртов І. І., студ. Колісниченко М. І.

Результати досліджень свідчать про те, що здоров'я людини безпосередньо пов'язане з його працездатністю та втомлюваністю. Від стану здоров'я багато в чому залежить успішність навчальної та виробничої діяльності студента. Очевидно, що має місце тенденція до зростання втрачання резервних можливостей, опірності організму людини до зовнішніх і внутрішніх негативних факторів, а також наявність широкого переліку негативних діагнозів ведуть до істотного зниження ефективності навчання і подальшої професійної діяльності. У студентські роки така негативна тенденція небезпечна.

Працездатність визначається як здатність людини до виконання конкретної розумової діяльності в рамках заданих часових лімітів і параметрів ефективності. Основу працездатності складають спеціальні знання, вміння, навички, а також певні психофізичні особливості - наприклад, пам'ять, увага, мислення, тощо; фізіологічні - стан серцево-судинної, дихальної, м'язової, ендокринної та інших систем; фізичні - рівень розвитку витривалості, сили, швидкості рухів, тощо; сукупність спеціальних якостей, необхідних в конкретній діяльності. Працездатність залежить від можливостей людини, адекватних рівню мотивації та поставленої мети. Працездатність у навчальній діяльності у певній мірі залежить від властивостей особистості, типологічної особливості нервової системи, темпераменту. Поряд з цим, на неї впливають новизна виконуваної роботи, інтерес до неї, установка на виконання певного конкретного завдання, інформація та оцінка результатів по ходу виконання роботи, посидючість, акуратність та інше.

Навчання у вищій школі вимагає від студентів значних інтелектуальних і нервово-професійних напруг, що доходять в період екзаменаційних сесій до меж можливого. Найважливішим чинником для забезпечення високої якості професійної підготовки випускників вузів є активна навчально-трудова та пізнавальна діяльність студентів. Ця діяльність являє собою складний процес в умовах об'єктивно існуючих протиріч, до яких відносяться:

1) протиріччя між великим обсягом навчальної та наукової інформації та дефіцитом часу на її освоєння;

2) між об'єктивно поточним поступовим, багаторічним процесом становлення соціальної зрілості майбутнього фахівця і бажанням якомога швидше самоствердитися і проявити себе;

3) між прагненням до самостійності у відборі знань з урахуванням особистих інтересів і жорсткими рамками навчального плану та навчальних програм.

Ці протиріччя створюють високе нервово-емоційне напруження, яке негативно відбивається на здоров'ї та фізичному стані студентів.

Фізичне виховання в нашому вузі, на жаль, проводиться всього протягом двох років й здійснюється в різноманітних формах, які взаємопов'язані, доповнюють один одного і являють собою єдиний процес фізичного виховання студентів. Навчальні заняття є основною формою фізичного виховання у вищих навчальних закладах. Вони плануються в навчальних планах по всіх спеціальностях, та їх проведення забезпечується викладачами кафедри фізичного виховання.

Фізичні вправи в режимі дня спрямовані на зміцнення здоров'я підвищення розумової та фізичної працездатності, оздоровлення умов навчальної праці, побуту і відпочинку студентів, збільшення бюджету часу на фізичне виховання. Навчальний процес з фізичного виховання переважно спрямований на зміцнення здоров'я, загартовування організму, підвищення рівня фізичної працездатності, можливе усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку, ліквідацію залишкових явищ після перенесених захворювань.

Залучення студентської молоді до фізичної культури - важливий додаток у формуванні здорового способу життя. Поряд з широким розвитком і подальшим вдосконаленням організованих форм занять фізичною культурою вирішальне значення мають самостійні заняття фізичними вправами. Сучасні складні умови життя диктують більш високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей людини. Всебічний розвиток фізичних здібностей людей за допомогою організованої рухової активності (фізичного тренування) допомагає зосередити усі внутрішні ресурси організму на досягненні поставленої мети, підвищує працездатність, зміцнює здоров'я.

Систематичне, відповідне статі, віку та стану здоров'я використання фізичних навантажень - один з обов'язкових факторів здорового режиму життя. Фізичні навантаження являють собою поєднання різноманітних рухових дій, виконуваних у повсякденному житті, а також організованих або самостійних занять фізичною культурою і спортом, об'єднаних терміном «рухова активність». У великої кількості людей, що займаються розумовою діяльністю, спостерігається обмеження рухової активності.

Термін "аеробіка" походить від слова аеробний, що значить кисневий (від грецького слова "аеро" - повітря і "біос" - життя), вперше був введений доктором К. Купером, відомим американським фахівцем в галузі масової фізичної культури. Відомо, що обмін речовин при збудженні м'яза являє собою складну систему хімічних реакцій. Процеси розщеплення складних молекул на простіші поєднуються з процесами синтезу (відновлення) багатих енергією речовин. Один з цих процесів може йти тільки у присутності кисню, тобто в аеробних умовах. При аеробних процесах виробляється значно більша кількість енергії, ніж при анаеробних реакціях. Вуглекислий газ і вода є основними продуктами розпаду при аеробному способі вироблення енергії і легко видаляються з організму за допомогою дихання і поту.

До видів рухової активності, що стимулює підвищення споживання кисню під час занять, відносяться різні циклічні рухи, що виконуються з невисокою інтенсивністю достатньо тривалий час. Пізніше в США і Європі аеробіка стала розвиватися за різними напрямками - аеробічні танці, аеробна гімнастика, аеробіка Джейн Фонди, степ-аеробіка, шейп-аеробіка та інші. За змістом всі ці напрямки незначно відрізняються один від одного, а по суті вони об'єднані в одну форму проведення занять такого роду - ритмічну гімнастику, яка широко використовується як засіб фізичного виховання в загальноосвітніх школах, коледжах і вузах.

Активна робота м'язів черевного преса, танцювальні рухи, підскоки впливають на роботу шлунково-кишкового тракту, нормалізує його моторну (перистальтика) і секреторну функцію. Тривале систематичне виконання вправ (достатньої інтенсивності) призводять до збільшення максимальних можливостей величин ударного об'єму серця. Збільшується діастола, час на певне розслаблення серця; зменшується пульсова реакція на неграничні фізичні навантаження. Поліпшуються показники загального самопочуття.

Ритмічна гімнастика робить позитивний вплив на функції головного мозку. По впливу на організм її можна порівняти з такими циклічними вправами, як біг, біг на лижах, їзда на велосипеді, тобто з видами фізичних вправ, при заняттях якими відбувається помітне зростання споживання м'язами кисню. Саме звідси походить її друга назва - аеробіка. Деякі лікарі бачать велику користь ритмічної гімнастики для дівчат і жінок дітородного віку, оскільки ці заняття зміцнюють м'язи черевної стінки тазового дна, які беруть участь у вигнанні плоду. Крім того, відомо, що в пізні терміни вагітності при родовому акті відбувається розкріпачення тазових кісток у місцях зчленування і деякий зсув їх відносно один одного. У результаті вихідний обсяг малого тазу збільшується, полегшуючи просування плода, вправи ритмічної гімнастики для тазового поясу танцювального характеру, що їх виконують на килимку, тренують зв'язковий апарат кісток тазу, удосконалюючи його розтяжність.

В даний час фахівцями розроблені комплекси та серії вправ ритмічної гімнастики для людей різних вікових груп. Вони враховують функціональні особливості людей, їх вік, переважну спрямованість фізіологічної дії вправ, передбачають відповідний музичний супровід з різним темпом виконання і кількістю музичних акцентів. Загальним залишається основна вимога - ритмічність та емоційність музики. Беручи до уваги здатність ритмічної гімнастики, емоційно впливати на психіку людини, фахівці лікувальної культури стали вводити її в свою практику за допомогою серійно-інтервального методу, при якому комплекси перериваються численними паузами відпочинку. Ритмічна гімнастика - це комплекси нескладних загальнорозвиваючих вправ, які виконуються, як правило: без пауз для відпочинку, у швидкому темпі, обумовленою сучасною музикою. Головну привабливість ритмічної гімнастики залишає ця її основна особливість - музика, підпорядкування рухів її ритмам. Музичні ритми полегшують виконання вправ, пригнічують стомлення, підсилюють задоволення від гри м'язів, створюють особливий, радісний настрій.

Оздоровчі програми аеробіки залучають в широке коло своєю доступністю, емоційністю та можливістю змінити зміст занять залежно від їх інтересів і підготовленості. Величезний емоційний заряд від занять ритмічною гімнастикою безперечний, а оздоровлююче значення позитивних емоцій само по собі дуже істотно. Таким чином, ритмічна гімнастика продовжує вдосконалюватися, розвиватися, залучаючи своєю користю, красою та вишуканістю все нових і нових шанувальниць красивого тіла та здорового духу. Адже ще Аристотель говорив: "Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривале фізичне бездіяльність".

Отже, життя людини залежить від стану здоров'я організму і масштабів використання його психофізіологічного потенціалу. Всі сторони людського життя в широкому діапазоні соціального буття - виробничо-трудовому, соціально-економічному, політичному, сімейно-побутовому, духовному, оздоровчому, навчальному - у кінцевому рахунку визначаються рівнем здоров'я.

Всебічний розвиток фізичних здібностей людей з допомогою організованої рухової активності (фізичного тренування) допомагає зосередити усі внутрішні ресурси організму на досягненні поставленої мети, підвищує працездатність, укріплює здоров'я.