Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студентка ОКР спеціаліст Богомол Н.В., студентка ОКР спеціаліст Громик М.В. студентка ІV курсу Ткачова А.В., студентка ІV курсу Бровко О.В., к.б.н. Рогач В.В.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив антигіберелінових препаратів на динаміку накопичення різних форм азоту в рослин перцю

Зростаючі потреби сучасного аграрного виробництва визначають необхідність пошуку нових шляхів та способів підвищення урожайності культур. Серед регуляторів росту рослин значну цінність у аграрній практиці отримали ретарданти. Вони впливають на характер донорно-акцепторних відносин у рослині, а від так і на перерозподіл пластичних речовин [4].

Важливою овочевою культурою є солодкий перець. Він багатий на вітаміни, флавоноїди, мінеральні речовини. Перець застосовують як лікарську рослину для лікування серцево-судинних, шлунково-кишкових та шкіряних захворювань. Тому доцільним є вивчення дії ретардантів на анатомо-морфологічні особливості перців та їх продуктивність [3].

У вегетаційний період 2013 року дослідження проводили на насадженнях перців СФГ «Бержан» с. Гобанівка Вінницької області. Рослини сорту Антей обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами: 2-ХЕФК, EW-250 і ССС-750. Площа дослідних ділянок 33 м², повторність п’ятикратна [1]. Вміст різних форм азоту визначали методом К’єльдаля [3]. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [1].

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту перців під впливом ретардантів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм азоту у органах дослідних рослин (рис.). Зокрема встановлено, що в процесі вегетації відбувалося зниження вмісту азоту у вегетативних органах, як у контролі так і у досліді за рахунок білкової його

форми. На нашу думку, це свідчить про інтенсивний гідроліз білків та їх відтік до нових атрагуючих центрів – плодів.

Досліджено, що застосування ретардантів інтенсифікувало процес відтоку азотомістких сполук з коренів і стебел до листків та накопичення їх у плодах, яких на оброблених інгібіторами рослинах закладалося більше ніж у контролі. Однак, за дії 2-ХЕФК зафіксовано більш високий вміст азоту у вегетативних органах та плодах протягом вегетації. Така зміна у перерозподілі азотомістких сполук при застосуванні етиленпродуценту негативно відображалися на продуктивності культури.

Показано, що за дії EW-250 та ССС-750 відбувалося більш інтенсивне накопичення загального азоту у плодах за рахунок небілкової форми в першій половині, та більш швидкий їх гідроліз в другій половині вегетації в порівнянні з контролем за рахунок білкової форми. Ми вважаємо, що це пов’язано з посиленим навантаженням рослин урожаєм за дії ретардантів.

За результатами наших досліджень встановлено, що за обробки рослин EW-250 кількість плодів на рослині за три основних вибірки в середньому становила 6,69±0,32 шт., при застосуванні ССС-750 – 6,87±0,34 шт., а за дії 2-ХЕФК 5,97±0,23. У контролі кількість плодів склала 5,53±0,26 шт.

Отже, посилене навантаження рослин урожаєм під впливом інгібіторів росту інтенсифікувало гідроліз білків та посилювало відтік азотомістких сполук з вегетативних органів рослини до плодів, що формуються.

Література

1. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

2. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

3. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.

4. Прусакова Л. Д. Регуляторы роста растений / Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова, В. Г. Головатый. – М. : Агропромиздат -1989. – С. 27-33.