Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студентка ОКР спеціаліст Собко О.Г., студент ІV курсу Буйний О.В., студентка ІV курсу Кондратюк О.І., к.б.н. Рогач В.В.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив ретардантів і етиленпродуцентів на мезоструктурну організацію листків рослин томатів

Відомо, що регуляція донорно-акцепторних відносин в системі цілої рослини здійснюється через координацію фотосинтезу і ростової функції, причому будь-які природні або експериментальні зміни швидкості ростових процесів супроводжуються адекватною перебудовою фотосинтетичного апарату [1]. Серед синтетичних регуляторів значний інтерес викликають інгібітори росту та розвитку рослин з антигібереліновим механізмом дії – ретарданти. Їх дія поліфункціональна. Вони пришвидшують дозрівання, підвищують продуктивність та полібшують якість урожаю, покращують адаптативність [4].

Важливою овочевою культурою є томати. Вони займають важливе місце в раціоні населення. Окрім цього плоди багаті на вітаміни, пектинові речовини, органічні кислоти. Томати також є важливою лікарською рослиною. Для лікування різноманітних захворювань застосовують як вегетативні так і генеративні органи рослини. У зв’язку з цим важливим є вивчення дії синтетичних стимуляторів росту та розвитку рослин [3].

У вегетаційний період 2013 року дослідження проводили на насадженнях томатів селянського фермерського господарства «Бержан» с. Гобанівка Вінницького району Вінницької області. Рослини сорту Бобкат обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами з різним механізмом дії: есфоном (2-ХЕФК), тебуконазолом (EW-250) та хлормекватхлоридом (ССС-750).

Мезоструктурну організацію листка вивчали під час польових досліджень у фазу початку формування плодів на фіксованому матеріалі. Для мезоструктурного аналізу відбирали листки одного віку та ярусу. Визначення розмірів клітин, окремих тканин та органів здійснювали за допомогою мікроскопа „Микмед-1” та окулярного мікрометра МОВ-1-15х. Для цього використовували часткову мацерацію тканин листка. Як мацеруючий агент було обрано 5%-й розчин оцтової кислоти в 2 моль/л соляної кислоти Одержані матеріали оброблені статистично та за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [2].

За результатами проведених нами досліджень встановлено, що інгібітори росту рослин ретардантного типу суттєво впливали на мезоструктурну організацію листків рослин томатів сорту Бобкат.

Досліджено, що обробка рослин 2-ХЕФК, EW-250, ССС-750 збільшували товщину хлоренхіми відповідно на 29, 30 та 21%. Товщини верхнього та нижнього епідермісу достовірно практично не змінювалася.

Таблиця.

Вплив інгібіторів росту на мезоструктурні показники листків рослин томатів сорту Бобкат (фаза початку дозрівання плодів)

Варіант досліду	Контроль	2-ХЕФК	EW-250	ССС-750
Кількість клітин епідермісу, шт. на 1 мм^2 поверхні листка	806,48 ±15,62	*628,98 ±17,64	*726,22 ±7,44	*499,32 ±7,67
Кількість клітин продихів, шт. на 1 мм^2 поверхні листка	123,48 ±4,84	*155,12 ±5,47	*193,71 ±5,07	*216,09 ±4,31
Площа клітин продихів мкм^2	192,21 ±3,21	*242,76 ±7,89	*250,31 ±5,62	*264,33 ±8,12
Об’єм клітин стовбчастої паренхіми мкм^3	6228,33 ±301,13	*8658,32 ±673,81	*10057,19 ±1095,36	*9694,06 ±319,115
Довжина клітин губчастої паренхіми, мкм	30,31 ±1,46	*39,97 ±0,60	*36,11 ±1,25	31,58 ±1,04
Ширина клітин губчастої паренхіми, мкм	23,62 ±1,46	25,79 ±1,32	25,52 ±0,59	23,74 ±0,78
Товщина верхнього епідермісу, мкм	29,19 ±0,81	*26,00 ±0,64	31,01 ±0,79	28,27 ±0,71
Товщина хлоренхіми, мкм	185,85 ±1,58	*239,64 ±2,21	*242,23 ±7,65	*225,49 ±4,03
Товщина нижнього епідермісу, мкм	*24,14 ±0,80	*16,57 ±0,46	*21,97 ±0,54	*16,32 ±0,52

Примітка. * – різниця достовірна при Р≤0,05

Одночасно встановлено зростання об’єму клітин стовпчастої і довжини та ширини клітин губчастої паренхіми. При обробці 2-ХЕФК вказані показники зростали відповідно на 39, 32 і 9%. За дії EW-250 зростання відповідно становило 62, 19 та 8%. При застосуванні ССС-750 показники відповідно зростали на 56, 4 та 1%.

Провівши вивчення змін у будові продихового апарату рослин встановлено, що етиленпродуцент зменшував кількість клітин епідермісу (22%), збільшував кількість продихів та їх площу по 26%. Триазолпохідний ретардант зменшуючи кількість клітин епідермісу (10%) суттєво збільшував кількість продихів (57%) та їх площу (31%). З дії онієвого препарату кількість клітин епідермісу зменшувалася (12%), однак зростала площа (38%) та кількість (75%) продихів.

Література

1. Блиновский И. К. Пути повышения эффективности и экологической безопасности применения ретардантов в плодоводстве / И. К. Блиновский, Г. Л. Сорокина, Д. В. Калашников. – М. : ВНИИТЭИагропром, 1991. – 56, [1] с. – (Сер. „Пр-во, хранение и перераб. плодоовощной продукции и картофеля” / ВАСХНИЛ, ВНИИ информ. и техн.-экон. исслед. агропром. комплекса).

2. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

3. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

4. Курьята В. Г. Действие ретардантов на мезоструктуру листьев малины / В. Г. Курьята // Физиология и биохимия культ. растений. – 1998. – Т. 30, № 2. – С. 144-149.