Тимощук Т.О.,
Ольшевська Л.В., ст. викл. Бойко О.О.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Сучасний стан навколишнього
середовища як важлива складова національного та глобального розвитку
суспільства
Актуальністю дослідження є формування наукових
основ природокористування, необхідних переконань та практичних вмінь, певної
орієнтації і активної життєвої позиції в галузі охорони природи.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати вплив
нашого повсякденного життя на навколишнє середовище.
Природа весь час була і залишається основною
умовою існування людства, джерелом одержання матеріальних благ. До певного часу
природа протидіяла діяльності людини і самовідтворювалася. Але в результаті
бурхливого розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва,
будівництва і транспорту, сфери послуг, гонитви за прибутками, відбулося
накопичення в біосфері значної частини елементів, певна доля яких не
включається у природній кругообіг, що приводить до деградації навколишнього
середовища. На порозі ХХІ століття екологічні проблеми набули статусу
глобальних. Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і
складними проблемами.
Одна з глобальних проблема це - проблема прісної
води. Адже одним з найбільш використовуваних людством ресурсів була і
залишається вода. (див. рис.1.). Останнім часом виникають складні проблеми із
водопостачанням міст питною водою, погіршується якість природних водних джерел.
Вода на Землі становить 14 млрд. км3,
з яких лише 2,5% води є прісною – придатною для життя.
За даними ООН
чверть населення міст і 80% сільських жителів не забезпечені якісною
питною водою при добовому її споживанні 50 млрд. тонн. Дефіцит води у світі
пов'язаний з її нерівномірним розподілом, що спостерігається в Японії, Алжирі,
Тунісі, Італії, Пакистані. Загальний його обсяг оцінюється у 20 км3.

Рис. 1. Потреби води
Дефіцит води в Україні нині становить близько 4
млрд. м3.
Гострий дефіцит якісної питної води відчувається вже не тільки в містах Криму,
Донбасу, в Одесі, Львові, Харкові, а й у Києві, Житомирі, Вінниці, Херсоні,
Нікополі, Запоріжжі, Дрогобичі, Білій Церкві та інших містах.
Україна характерна одними з найнижчих показників
природної водозабезпеченості у Європі у розрахунку на одного жителя та одиницю
площі країни. Навіть з урахуванням підземних вод питома водозабезпеченість на 1
км2 території і на душу населення, дуже низька. Аналогічні показники для
європейських країн становлять відповідно у Швеції – 2,5 тис. м3/рік,
Англії – 5 тис. м3/рік;
Франції – 3,5 тис. м3/рік;
Німеччині – приблизно 2,5 тис.
м3/рік ; США – 6,8 тис.
м3/рік; Канаді - 219 тис м3/рік.
Ще одна з гострих проблем це - виснаження
земельних ресурсів. Оскільки площа суші Землі становить 133,4 млн. км2,
то на кожного мешканця планети припадає 0,4 га ріллі, але ця цифра постійно
скорочується, оскільки площі земель нового освоєння обмежені, а населення
планети постійно зростає.
Сучасний стан використання земельних ресурсів
України не відповідає вимогам раціонального землекористування. Рівень
сільськогосподарського освоєння території країни характерний порушенням
екологічного балансу площ ріллі, природних пасовищ і сіножатей, багаторічних і
лісових насаджень. Слід зауважити, що рівень розораності території України є чи
не найвищим у світі – рілля становить 63%. Наприклад, у США показник частки
ріллі менший втричі, а у більшості високорозвинутих країнах Європи в структурі
сільгоспугідь коливається в межах 28-32%.
Інтенсивне сільськогосподарське використання
земель призводить до зміни ландшафтів, зростання процесів ерозії, зниження
родючості ґрунтів Щороку втрачається 11 млн. тонн гумусу, більше 0,5 млн. тонн
азоту, 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. Щорічні еколого-економічні
збитки від ерозії ґрунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень.
Існує також ще одна проблема - забруднення
атмосфери. повітряну оболонку Землі абруднюють 500 шкідливих речовин, і їхня
кількість зростає.
За даними державної статистичної звітності 2009
року, основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства переробної і
добувної промисловості та підприємства електро- і теплоенергетики. (див. рис.2). Щорічно по всій території України
в атмосферу виділяються близько 17 млн. тонн шкідливих речовин.
Рис.2. Основні забруднювачі повітря
України
Найбільш високе забруднення атмосферного повітря
характерне для Донецького і Придністровського регіонів України, а також навколо
обласних центрів.
У результаті господарської діяльності людини
піддаються масштабній деградації й лісові масиви. Нині найнещаднішому знищенню
підлягають тропічні ліси у Африці, Південній і Центральній Америці,
Південно-Східній Азії. За історичний період лісопокрита площа скоротилася на
третину, а площі тропічних лісів скорочуються щороку на 17 млн. га. За останні
50 років лісозаготівля зросла на 50%.
Лісова площа на одного жителя України становить
0,2 га, порівняно, у Росії – 8,5 га, а у Білорусі – 0,8 га. Площа лісів України становить 8,6 млн.
га. з них 6,9 млн. га займають ліси державного фонду. Лісом покрито в
середньому 14% території, у тому числі на заході й півночі – 30–40%, у Карпатах
– понад 40%, на Поліссі – 25,7%, у Криму – 10, у Степу – 4%.
Отже, нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати
як кризову, що формувалася протягом
тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами
розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу
України. Відбувалися структурні деформації народного
господарства, за яких перевага надавалася розвитку в
Україні
сировинно-видобувних,
найбільш екологічно небезпечних
галузей промисловості.
У наш час захист навколишнього середовища
висувається на перший план. Наслідки недостатньої уваги до проблеми можуть бути
катастрофічними. Мова йде не тільки про благополуччя людства, а про його
виживання. Особливо тривожним є те, що деградація природного середовища може
виявитися незворотною.
1.
Офіційнний
сайт Державної служби статистики України [сайт]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
2.
Офіційнний сайт Міністерство екології та природних
ресурсів України [сайт]. Режим доступу: http://www.menr.gov.ua