к.е.н. Дубінський С.В., ст. гр. ЕП-09 м зс Байрамова З.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Організаційні структури промислових підприємств

Сучасні тенденції посилення конкурентної боротьби на зовнішніх та внутрішньому ринках, зростання впливу глобалізації та необхідності інтеграції у світовий економічний простір визиває необхідність пошуку нових ефективніших інструментів управління.

Функціонування організаційної структури великих промислових підприємств України мають свої особливості. Зокрема мова йде про провідні підприємства машинобудівної та металургійної галузі. Специфіка виробництва та особливості технології не дозволяють цим підприємствам швидко реагувати на постійні зміни у зовнішньому середовищі. Відсутність гнучкості, практично унеможливлює радикальне та адекватне вдосконалення організаційно-економічного механізму господарської діяльності.

Слід зазначити, що сьогодення вимагає всебічної уваги саме організаційно-економічним змінам на підприємствах як приоритетного напряму розвитку.

За останніх часів спостерігається чітка тенденція до зміни пріоритетів у потребах споживачів: від суто цінових чинників до підвищення запитів до якості продукції та послуг. У той же час, організаційні структури вітчизняних промислових підприємств не повною мірою дозволяють реалізувати процедури адаптації їх діяльності до зміни бізнес-процесів, викликаних необхідністю всебічного обліку запитів споживачів. Слід також відзначити, що використовувані системи мотивації персоналу промислових підприємств не завжди орієнтовані на реалізацію обраної стратегії розвитку, що приводить, з одного боку, до скорочення виробничого персоналу, а з іншого боку, до зростаючої потреби в кваліфікованих кадрах [1].

Але перш, ніж розглядати можливість впровадження сучасних управлінських інструментів як ефективного інструменту організаційних змін на базовому підприємстві, слід розглянути основні аспекти та напрями впровадження змін. Зокрема мова йде про специфіку організаційних структур на великих промислових підприємствах.

Створення структури є важливим елементом в організаційній діяльності підприємства. Вибір ефективної методики департаментизації і формування усього комплексу організаційних структур - також життєво важливий елемент в діяльності менеджерського корпусу. Як правило, в таких підприємствах при ознаках недоліків в функціонуванні вищої ланки менеджмент вирішує питання про необхідність реорганізації в управлінській структурі [1].

Організаційна структура управління (ОСУ) - це внутрішня складова будь-якої виробничо-господарської системи, тобто спосіб організації елементів в систему, сукупність стійких зв’язків і відносин між ними [2].

На думку Осовської Т. структура організації – це ті фіксовані взаємозв’язки, що існують між підрозділами і працівниками організації [3].

Під структурою управління підприємством Фатхутдінов Р. [4] розуміє упорядковану сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура підприємства забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;

- структура організації визначає права і обов’язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

- структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників [3].

Ключовим завданням при формуванні підрозділів організаційної структури є вибір ефективного способу розподілу повноважень і відповідальність в межах однорідної функціональної діяльності. Під делегуванням повноважень розуміють передання компетенції (щодо прийняття рішень) із вищого рівня до нижчого [1]. Залежно від ступеня передання повноважень розрізняють:

- централізовану організацію;

- децентралізовану організацію.

У централізованій організації всі повноваження й відповідальність з певної функції зосереджені в одному підрозділі та є прерогативою керівника даного підрозділу. Це сприяє:

- підвищенню контролю й координації спеціалізованих функцій;

- забезпеченню збалансованого розвитку всіх структурних підрозділів.

В свою чергу децентралізація передбачає передання або делегування відповідальності за низку ключових рішень на нижчі рівні управління.

Саме виділення функціональних видів діяльності, та передача зовнішнім аутсорсерам, можливо розглядати у межах децентралізації структури управління підприємством [2].

Литература:

1. Гибадуллин А. Р. Механизмы реализации стратегии развития предприятий промышленности строительных материалов: автореф. дисс. …канд.экон. наук: 08.00.05  – М., 2007. — 20 с.

2. Дубінський С.В. Аутсорсинг как инструмент усовершенствования организационно-экономического механизма управления предприятием / С.В. Дубінський // Бизнес информ.– 2010. – № 7. – С. 159 — 162.

3. Осовська Г. Основи менеджменту / Г. Осовська, О. Осовський // Навчальний посібник / К.: "Кондор", 2006. — 664 c.

4. Фатхутдинов Р. Управление конкурентоспособностью организации / Р. Фатхундинов Учебник. — 2-е изд., испр. и доп. – М.: Эксмо, 2005. — 544 с.