Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Нагайчук В. В., магістрант Пісчанська Т. А.

Вінницький навчально-науковий інститут економіки ТНЕУ, Україна

Теоретичні засади діагностики банкрутства підприємства

Нестабільність економіки, політичної та податкової системи, невизначеність фінансових відносин між контрагентами стає повсякденним явищем в діяльності суб’єктів господарювання. Це, перш за все, пов’язано із дисфункціями та втратою важливих фінансових та економічних взаємозв’язків зовнішнього і внутрішнього характеру, що, в свою чергу, пов’язано зі спадом виробництва, зниженням обсягів інвестицій та поглибленням кризових явищ в Україні.

Діагностика банкрутства набуває в сучасних умовах безперечно великого значення, оскільки підприємства є повністю самостійними суб’єктами, але водночас вони не існують ізольовано та в процесі господарювання взаємодіють з іншими суб’єктами економічних відносин – банком та кредиторами, робітниками, власниками, постачальниками – і несуть повну відповідальність за результати виробничо-господарської діяльності перед цими суб’єктами. Пріоритетним напрямом аналізу фінансового стану сучасного підприємства є визначення ступеня схильності підприємства до банкрутства, що обумовлено зростанням значення проблеми банкрутства вітчизняних підприємств в умовах кризової економіки.

Проблема діагностики банкрутства знаходиться у центрі уваги досліджень і знайшла відображення у працях багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, серед яких І. Балабанов, Л. Бернстайл, І. Бланк, О. Волкова, Л. Гапенскі, Л. Лігоненко, Г. Савицька, В. Савчук, Р. Холт, А. Чупіс та ін.

Актуальність даного питання сьогодні зумовлена тим, що: банкрутство окремого суб’єкта господарювання призводить до порушення загальної макроекономічної рівноваги; від об’єктивності оцінки ступеня вірогідності банкрутства підприємства залежить вартість підприємства, його інвестиційна привабливість, що також відображається і на економічних інтересах України.

Таким чином, діагностика банкрутства кожного окремого підприємства є досить актуальною в Україні зокрема та у світі загалом.

Результати діагностики банкрутства підприємства, у першу чергу, мають слугувати поштовхом для кардинальних організаційних змін на основі організаційної, структурної та управлінської перебудови з метою виведення підприємства на новий рівень функціонування.

Банкрутство як інститут господарських відносин пройшло з часів виникнення складний історичний шлях.

Походження терміну «банкрут» корінням сягає у італійське право і означає втікаючих боржників. Термін «bancus» дослівно означає «лавка», «rotto» –закривати, ламати [1, с. 432].

У класичній ринковій економіці, як відмічають зарубіжні дослідники, 1/3 причин банкрутства підприємства є зовнішніми і 2/3 – внутрішніми [2, с. 68].

Вітчизняні дослідники ще не провели подібної оцінки, однак можна не без підстав вважати, що для сучасної України характерна зворотна пропорція впливу цих факторів. Політичну й економічну нестабільність, дисбаланс фінансового механізму та інфляційні процеси варто віднести до найбільш впливових чинників, які ускладнюють умови господарювання вітчизняних підприємств. Тому передумови банкрутства необхідно розглядати як цілісну взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів.

Когорта сучасних науковців ототожнюють діагностику з аналізом, розглядаючи «діагностику банкрутства як вид фінансового аналізу, який націлений у першу чергу на виявлення різних збоїв і недоглядів у діяльності підприємства, потенційно небезпечних з погляду імовірності настання банкрутства» [3, с. 22]. При цьому, експрес-діагностика дозволяє виділити «больові точки» діяльності і представити можливі варіанти виходу з критичної ситуації.

Діагностика є аналітичною процедурою, метою якої є: установити «хворі точки» фінансового механізму підприємств, прогнозувати на основі тенденцій, які спостерігаються, можливий розвиток подій, розробити необхідні управлінські рішення. Основна задача діагностики фінансового стану підприємства полягає в постановці діагнозу його фінансового здоров’я і розробці заходів для оздоровлення [4, с. 25].

Отже, мета діагностики у загальному розумінні полягає в постановці діагнозу об’єкта дослідження й обґрунтуванні висновку про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу.

Проте недостатньо зробити висновки про стан підприємства та визначити проблемну ситуацію. Необхідно розробити конкретні рекомендації, значущість яких полягає у недопущенні повторів аналогічних проблем на довгострокову перспективу. З огляду на це своєчасне проведення фінансової діагностики підприємства передбачає здійснення динамічної комплексної діагностики, що у кінцевому підсумку сприятиме прийняттю ефективних управлінських рішень.

Література:

1. Антикризисное управление : учеб. пособ. для технических вузов / В. Г. Крыжановский, В. И. Лапенков, В.И. Лютер и др. / Под ред. Э. С. Минаева и В. П. Панагушина. – М. : ПРИОР, 2008. – 432 с.

2. Петленко Ю. С. Механізм банкрутства підприємств / Ю. С. Петленко // Фінанси України. – 2008. – № 2. – С. 67–72.

3. Картохіна Н. В. Діагностика фінансового стану підприємств як основа для прийняття рішень у системі антикризового управління / Н. В. Картохіна // Формування ринкових відносин в Україні. – 2013. – № 9. – С. 19–24.

4. Гадзевич О. І. Основи економічного аналізу і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємств : навч. посібник / О. І. Гадзевич. – К. : Кондор, 2014. – 180 с.