Економічні науки/10

Карпенко М.С.

Харківський національний економічний університет

Методичне забезпечення оцінки збалансованості інтересів в системі корпоративного управління

Початковим етапом діяльності з регулювання корпоративних відносин є оцінка ступеня збалансованості інтересів, досягнута до теперішнього моменту часу. Вона показує, наскільки стан, що склався, відповідає очікуванням різних зацікавлених суб'єктів. Причому їх потреби різнорідні і різноманітні, варіюються від суб'єктів та до суб'єкта. Тому критерій результативності менеджменту корпорації повинен враховувати різні аспекти задоволення корпоративних інтересів і, більше того, виражатися інтегральним показником .

В якості основи була прийнята методика Тонких А. С. [1] про гіпотетичне еталонне підприємство і його показники, яке дає достовірну інформацію про ступінь збалансованості корпоративних інтересів. Визначаючи відхилення діяльності аналізованого підприємства від еталонного, можна дати виразну інтерпретацію досягнутим результатам. Однак на відміну від існуючих підходів, показники еталонного підприємства не повинні формуватися з кращих результатів діяльності серед подібних підприємств, повинні бути взаємопов'язані між собою, і їх порогові значення повинні бути представлені в динаміці.

До властивостей, якими повинен володіти вимірювач балансу корпоративних інтересів, можна віднести наступні: принцип діючого та підприємства, що розвивається; змістовна відповідність керуючого впливу на керований процес; інформативність; спільність методики, що використовується для аналізу результатів діяльності; операційність; методична простота; вимірювач повинен бути заснований на балансі інтересів, а не на їх конфлікті; повинен грунтуватися на здатності капіталу приносити дохід, а не на правових факторах діяльності корпорації; динамічна зіставленість і динамічна підпорядкованість показників.

В якості основних показників балансу корпоративних інтересів використано наступні показники: виручки від реалізації продукції, прибутку до оподаткування, чистого прибутку, чисельності персоналу, сукупних активів і виплачених дивідендів. Ці показники відповідають вимогам, пред'явленим до оцінки діяльності корпоративного менеджменту, так як: відповідають принципу діючого підприємства, відображають розвиток підприємства, його зростання і здатність до адаптації, в умовах обмеженості інформації, властивої корпоративному управлінню, показники, що розглядаються, є найбільш доступними; відображають найважливіші фінансові характеристики для справжніх і потенційних акціонерів: економічне зростання, розмір корпорації, віддачу авансованого капіталу, ефективність використання ресурсів, зростання добробуту власників; справжні показники легко піддаються впорядковування в динаміці. На основі представлених показників можна отримати досить інформативні аналітичні висновки про діяльність менеджерів у встановленні балансу інтересів. Дивідендна політика є одним із наріжних каменів узгодження корпоративних інтересів як між акціонерами, так і у відносинах « власник-менеджер». Це відбувається в силу того, що рефінансування прибутку є досить істотним джерелом розвитку фірми. З цих позицій менеджери зацікавлені у зменшенні частки чистого прибутку, яка виплачується у вигляді дивідендів. Але з іншого боку, за величиною дивідендів більшість акціонерів судить про доцільність інвестицій, так дивіденди роблять безпосередній вплив на курс акцій. Тим самим, доводиться вирішувати завдання визначення компромісного значення розміру виплачуваних дивідендів і прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

П результаті застосування методики отримуємо, що міра відмінності R для ДП ХМЗ «ФЕД» становить 0,2895. Однак використувані заходи відмінності в оцінці корпоративного менеджменту не відповідає принципу балансу інтересів, а швидше відповідає принципу конфлікту інтересів. Тому доцільніше оцінювати міру подібності еталонного і фактичного порядку показників. У підсумку отримуємо, що діяльність менеджерів ДП ХМЗ «ФЕД» щодо досягнення балансу інтересів учасників корпоративних відносин відповідає заявленим вимогам лише на 71,05 %, що можна охарактеризувати як «трохи вище середнього». У кращому випадку можна досягнути 100 % -го збігу, в гіршому - 0 %.

Видно , що досягнення високих показників у окремих сферах діяльності не гарантує високих результатів по всій сукупності, особливо коли реалізуються принципи динамічної порівнянності і динамічної співпідпорядкованості. Раніше зроблено висновок про високий рівень збалансованості корпоративних інтересів на ДП ХМЗ «ФЕД», однак картина змінюється при динамічному поданні балансу інтересів, і якість корпоративного менеджменту знижується з високого до середнього. Тим самим значно уточнили і підвищили обгрунтованість оцінки діяльності менеджерів у корпоративних інтересах.

За результатами дослідження повинні бути розроблені заходи по вдосконалення управлінням корпоративними відносинами, а також виявлення та усунення вузьких місць в балансі інтересів .

Література: 1. Тонких А. С. Моделирование результативного управления корпоративными фінансами: монографія / А. С. Тонких. – Екатеринбург – Ижевск, 2006, - ИЭ УрО РАН – 200 с.