Економічні науки/Економіка підприємства

Іжаковська Т. В., Богацька Н. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОБГРУНУТУВАННЯ ВАРТОСТІ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Капітал – це важлива складова успіху будь-якого бізнесу та діяльності, орієнтованої на довгострокове економічне зростання.

Вартість капіталу, яким користується підприємство, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, має активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності [1].

Процес розвитку підприємств супроводжується залученням значних фінансових ресурсів, що пов’язано з використанням різноманітних видів капіталу – власного, позиченого, залученого та вимагає подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку їх формування і руху. Метою управління формуванням позикового капіталу підприємства є визначення його найбільш раціонального джерела залучення чи поєднання кількох способів (інструментів), що сприяло б підвищенню вартості капіталізації підприємства.

До завдань політики управління позиковим капіталом відносять :

¾ встановлення напрямків ефективного використання позикових коштів;

¾ визначення оптимального обсягу позикового капіталу;

¾ визначення найкращих умов залучення позикових коштів для підприємства;

¾ розрахунок найоптимальнішого строку користування позиковими

коштами [2].

Одним із найважливіших напрямків управління господарською діяльністю в сучасних умовах є управління фінансами. Фінансові ресурси, призначені для розвитку виробничо-торгового процесу: купівлі сировини, товарів і інших предметів праці, знарядь праці, робочої сили, інших елементів виробництва, являють собою капітал в його грошовій формі. Тобто, капітал - це частина фінансових ресурсів, це гроші, які пущені в обіг і приносять прибутки від цього обігу. Обіг грошей здійснюється шляхом вкладення їх в підприємництво, передачі в позику, здачі до найму. Капітал - це гроші, призначені для одержання прибутку, це багатство, що використовується для його власного зростання. Тільки вкладення капіталу в господарську діяльність, інвестування його створюють прибуток.

Структурно капітал складається з грошових фондів. У структуру капіталу входять грошові кошти, вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обігу. За формою вкладення розрізняють підприємницький, вкладений в різні підприємства шляхом прямих або портфельних інвестицій і кредитний капітал, наданий в кредит на умовах зворотності і платності.

Відповідно джерелам формування капітал підприємства можна поділити на власний і залучений. Власний капітал створюється, в основному, за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за мінусом сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він включає статутний, пайовий і резервний фонди. Залучений капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту [3].

Організація будь-якого господарюючого суб'єкта починається з утворення основних і оборотних коштів, величина яких відбивається в статуті господарюючого суб'єкта і носить назву "статутний капітал" ("статутний фонд"). Статутний капітал є сумою внесків засновників господарюючого суб'єкта для забезпечення його життєдіяльності. Як джерело власних коштів виступає також і додатковий капітал. Додатковий капітал - сума від переоцінки товарно-матеріальних цінностей, основних фондів і нематеріальних активів, т. ін.

На кінцеві результати діяльності підприємства впливає структура капіталу, який використовується. Так, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Підприємство, що використовує позиковий капітал має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

Політика формування структури капіталу являє собою складову частину загальної політики управління прибутком підприємства, що полягає в забезпечені такого поєднання використання власного і позикового капіталу, яке оптимізує співвідношення рівня фінансової рентабельності і рівня фінансових ризиків відповідно до вибраних критеріїв управління прибутком.

Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей це: відносна простота формування базового показника оцінки вартості; облік податкового коректора в процесі оцінки вартості позикових коштів; вартість залучення позикового капіталу має високу міру зв'язку з рівнем кредитоспроможності підприємства, який оцінюється кредитором; залучення позикового капіталу завжди пов'язане зі зворотним грошовим потоком не тільки з обслуговування боргу, а й з погашення зобов'язань відносно основної суми цього боргу.

Тобто, політика формування структури капіталу являє собою складову частину загальної політики управління прибутком підприємства, що полягає в забезпечені такого поєднання використання власного і позикового капіталу, яке оптимізує співвідношення рівня фінансової рентабельності і рівня фінансових ризиків відповідно до вибраних критеріїв управління прибутком.

Оптимізація складу джерел формування фінансових ресурсів повинна виходити з вартості кожного джерела, та політики підприємства щодо скорочення середньозваженої вартості залучених грошових коштів.

Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей, основними з яких є [4]:

1. Відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит, купонної ставки за облігацією тощо. Даний показник прямо обговорений умовами кредитного договору, умовами емісії або інших форм контрактних зобов’язань підприємства.

2. Урахування в процесі оцінки вартості позикових засобів податкового коректора, тому що виплати щодо обслуговування боргу – відсотки за кредит і інші форми цього обслуговування відносять на собівартість продукції, вони зменшують розмір оподаткування бази підприємства, а відповідно, знижують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку з прибутку.

3. Вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку з рівнем кредитоспроможності підприємства, що оцінюється кредитором. Чим вище рівень кредитоспроможності підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча вартість позикового капіталу, що залучається цим підприємством.

4. Залучення позикового капіталу завжди пов’язано з поворотним грошовим потоком не тільки щодо обслуговування боргу, але і щодо погашення зобов’язання за основною сумою цього боргу. Це генерує особливі види фінансових ризиків, найбільш небезпечні за своїми наслідками, що призводять підприємства, інколи до банкрутства. Так, ставка відсотка за довгостроковим кредитом в усіх його формах, що дозволяє підприємству знизити ризик неплатоспроможності в поточному періоді, завжди вище, ніж за короткостроковим.

З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів позикового капіталу і питомої ваги кожного з цих елементів у загальній його сумі може бути визначена середньозважена вартість позикового капіталу підприємства.

Література:

1. Обущак Т. А. Оптимізація структури капіталу торговельного підприємства / Т. А. Обущак // Економіка, фінанси, право. – 2009. – №10. – С.24-29.

2. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф. Покропивного, К:КНЕУ, 2009, С.24

3. Рудченко О. Ю. Формування власного капіталу як складова розвитку малого підприємництва / О. Ю. Рудченко, С. О. Клименко // Фінанси України. – 2008. – №6. – С.54-62.

4. Школьник І. О. Фінансовий менеджмент : навч. посібник / І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало. – Суми : Університетська книга, 2009. – 301 с.