Економічні науки/Економіка підприємства

Клишава Т. Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РОЗРОБКА МОДЕЛІ ІНДИКАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Під індикативним плануванням прибутку підприємства розуміють планування, що оперує показниками-індикаторами. Воно розглядається як процес формування і поступового досягнення системи параметрів (індикаторів), що характеризують зміни прибутку підприємства з метою досягнення вказаними індикаторами певних значень, що визначені за мету планування. Крім того, в індикативному плануванні мають бути визначені певні «коридори», в межах яких можуть коливатися обрані індикатори. Якщо індикатор виходить за рамки встановленого коридору, це слугує сигналом для прийняття коригуючих управлінських дій [1].

Центральним поняттям системи індикативного планування є індикатор - інтегральний показник, що кількісно визначає якісні характеристики соціально-економічних процесів. На відміну від показників, що надають лише кількісну оцінку, індикаторам властивий векторний, тобто спрямований характер. Також вони мають певні граничні значення (мінімальні і максимальні). Особливе місце у індикативному плануванні посідає визначення і використання граничних значень індикаторів, покликаних сповіщати керівництво про наближення кризового стану і необхідності зміни стратегії або тактики розвитку підприємства.

Реалізуючи процес фінансового планування, слід мати на увазі, що його практичною метою повинно стати економічне обґрунтування потреби в капіталі для забезпечення виконання прогнозованих обсягів операційної та інвестиційної діяльності, взаємна ув'язка цієї потреби з реальним для залучення капіталом, ресурсне забезпечення кругообігу виробничих ресурсів на засадах фінансової стійкості, платоспроможності, створення передумов для отримання чистого прибутку в розмірі, достатньому для економічного й соціального розвитку [3]. Досягненню цієї мети сприятиме розробка низки критеріїв-індикаторів, які будуть слугувати як цільовими орієнтирами в плануванні, так і сигналізаторами про посилення негативних тенденцій.

Впровадження індикативного фінансового планування на підприємстві має відбуватися з урахуванням системного підходу, який означає, що жодна виробнича чи підприємницька проблема не повинна розглядатися ізольовано одна від одної і кожна з яких формується з урахуванням її належності до системи чи множини взаємопов'язаних завдань і цілей, які виступають на кожному підприємстві як єдина економічна система. Системність планування проявляється в наступних аспектах:

1) в розробці уніфікованих принципів і методів планування на підприємстві. До типових методів планування належать: метод експертних оцінок, метод обробки часових, просторових і просторово часових сукупностей, метод ситуаційного аналізу і прогнозування, метод пропорційних залежностей, імітаційне моделювання, методи екстраполяції тощо;

2) в розробці єдиних цільових критеріїв (індикаторів) – орієнтирів стратегічного, перспективного і поточного планування. Фінансовими індикаторами, як правило, виступають: рентабельність (продажу, капіталу, активів, інвестицій), розрахована за операційним або чистим прибутком; вартість підприємства, економічна додана вартість (EVA); прибутковість акцій (прибуток на акцію, співвідношення ціни акції і чистого прибутку підприємства); ліквідність (покриття); структура капіталу тощо. Відповідно до обраного головного індикатору (чи групи індикаторів) розробляються планові показники, що забезпечують досягнення запланованого значення критерію;

3) в розробці фінансових планів для кожного елемента господарської одиниці як індивідуальної підсистеми і в той же час -цілісної системи. Ефект досягнення цілі можливий лише при збалансованому функціонуванні всіх частин господарської одиниці;

4) в наскрізному плануванні взаємопов'язаних показників: стратегічних, тактичних, оперативних.

Індикативне фінансове планування завжди опирається на фактичні нормативні дані минулого і теперішнього періодів, але намагається встановити та контролювати процес розвитку підприємства в теперішньому і майбутньому часі. Тому необхідним підґрунтям для організації ефективної системи індикативного фінансового планування є підготування ефективно оброблених статистичних і аналітичних даних, систематизованих відповідно до принципів і завдань фінансового планування.

На наш погляд, ефективно організоване індикативне фінансове планування на підприємстві можливо за умови впровадження на підприємстві фінансового контролінгу як системи координації і підтримки управлінських рішень. Однією з важливих функцій контролінгу є координація, сутність якої полягає перш за все в регулюванні інформаційних потоків.

Одним з ключових проблемних питань розробки фінансових планів на підприємствах є обґрунтованість показників-індикаторів, що підлягають плануванню. Вирішенням цього питання, на наш погляд, може бути створення єдиного алгоритму фінансового планування відповідно до стратегії розвитку підприємства і його оперативних і тактичних цілей діяльності.

На практиці найчастіше використовують три методи планування прибутку підприємства:

- метод прямого поасортиментного розрахунку - полягає у розрахунку планового обсягу валового прибутку, тобто для розрахунку валового прибутку за кожною асортиментною позицією застосовуються планову калькуляції собівартості виробів, а також обсяги реалізації, визначені при плануванні виручки від реалізації. Об'єктом планування є елементи чистого прибутку, насамперед прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою розрахунку слугує прогнозований обсяг продажу. Цей обсяг обмежується наявними виробничими потужностями. Після визначення обсягу продажу розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів.

Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації і запасів готової продукції на складі на початок і на кінець періоду.

Далі складається кошторис виробничих накладних витрат, які включаються до повної собівартості. Окремо визначаються постійні і змінні витрати. У результаті проведених розрахунків формується виробнича і повна собівартість продукції.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних витрат і витрат на збут.

На підставі названих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Література:

1. Бланк, І. О. Управління фінансами підприємств і об'єднань: навч.посіб. – Київ : КНТЕУ, 2009. – 183 с.

2. Звєряков, М. І. Перспективи формування нової якості економічного зростання// Фінанси України. – К. – 2007. – № 9. – С. 59-66.

3. Котляр М. Аналіз фінансового стану підприємства / М. Котляр // Фінанси України. – 2004. – №5. – С.99-104.

4. Філіна, Г. І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання : Навч. посібник / Г. І. Філіна. – К : Центр учбової літератури, 2007. – 320с.

5. Фінансовий менеджмент : Навч. посібник / С. Я. Салига, Н. В. Дацій, С. О. Корецький та ін. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – 274с.