Економічні науки/10. Економіка підприємства

Аспірантка Зотова Є.В.

Європейський університет, Україна

Аналіз методів оцінювання конкурентоспроможності підприємств

Методика оцінювання конкурентоспроможності підприємства ґрунтується на використанні різних методів, які накопичувались у світовій практиці протягом багатьох років. Метод оцінювання конкурентоспроможності підприємств це система приписів, що вказують, які операції необхідно здійснити, для визначення конкурентоспроможності. Процедура оцінювання конкурентоспроможності – це операцій, які необхідно виконувати у відповідній послідовності при застосуванні обраного методу оцінювання конкурентоспроможності [2, с. 88]. На сьогоднішній день в економічній літературі ми можемо знайти дуже багато методів оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємств, і всі вони мають свої переваги, недоліки, та можливість використання в практичній діяльності.

Розглянемо методи оцінювання конкурентоспроможності підприємств.

1. Метод рангів. Цей метод дозволяє давати оцінку місць підприємств за допомогою ранжування значень основних показників, допомагає виявляти сильні та слабкі сторони діяльності. Конкурентоспроможне підприємство визначається за критерієм мінімум набраних рангів (найкращій стан показника оцінюється мінімальним рангом) або максимуму набраних рангів (найкращій стан показника визначається як максимальний ранг). Всі показники повинні дотримуватися обраного принципу оцінювання. Місце підприємства у конкурентній боротьбі можна виявити шляхом порівняння сумі рангів за всіма досліджу вальними показниками [1, с. 90].

Переваги: цей метод є досить простим у застосуванні, для оцінювання можливо використовувати як якісні так і кількісні показники, поширень в сфері послуг. Недоліки: метод дає наближений результат, він не дозволяє встановлювати ступінь відставання підприємств один від одного; також він слабко формалізований, тобто рекомендації щодо розробки стратегій можливо робити тільки наближені.

2. Метод різниць. Він дозволяє передбачати порівняння і визначення оцінних показників підприємства відносно лише показників одного конкурента. Переваги: оцінка не тільки позиції окремого підприємства, але і кількісного розриву в значеннях показників між порівнюваними підприємства. Недоліки: використання тільки кількісних показників і неможливість узагальненого комплексного розрахунку показника конкурентоспроможності [3].

3. Метод балів. Цей метод дозволяє отримати узагальнену кількісну оцінку становища оцінювальних підприємств. Він передбачає проведення таких робіт: по-перше, складання матриці оцінних показників; по-друге, присвоєння показникам бального значення; по-третє, порівняння за кожним оцінним показником балів підприємств у досліджувальній сукупності підприємств за формулою:

, (1) де - бальна оцінка конкурентоспроможності j-го підприємства за i-м показником; - фактичне значення і-го оцінного показника по j-му підприємству; - найкраще значення i-го оцінного показника серед сукупності досліджувальних підприємств; - максимально встановлений бал оцінюванні і-го показника.

Наступним кроком визначається рівень значущості деяких конкретних оцінних показників, а потім отримують узагальнену бальну оцінку конкурентоспроможності підприємств за наступною формулою:

, (2)

де - узагальнена бальна оцінка конкурентоспроможності j-го підприємства; - значимість і-го оцінного показника.

Переваги: можливість визначити місце в конкурентній боротьбі кожного з оцінюваних підприємств. Недоліки: цей метод слабко формалізований, тобто не дає конкретних рекомендацій щодо формування стратегій [3].

4. Метод порівняльних переваг. Згідно з цим методом конкурентоспроможність підприємства зумовлюється наявністю порівняльних переваг (значних обсягів прибутку, великою ринковою часткою, високою рентабельністю, низькими витратами). Оцінювання рівня конкурентоспроможності відбувається шляхом порівняння показників досліджувальних підприємств. Більш високий рівень показника – це достатня умова вищої конкурентоспроможності. Переваги: метод є дуже простим у застосуванні (непотрібна спеціально підготовка фахівців), він ґрунтується на оцінці переваг, тому є основою для розробки будь-якої стратегії [1, с. 93-94].

5. Графічний метод. Цей метод базується на побудові «багатокутника конкурентоспроможності». Його побудова здійснюється наступним чином: коло, радіальними оціночними шкалами поділяється на рівні сектори, їх кількість дорівнює кількості обраних критерії. Для того щоб значення всіх критеріїв знаходились всередині оціночного кола, шкали на радіальних прямих повинні буті градуйованими; значення всіх критеріїв збільшуються при віддаленні від центра кола; точки, які відповідають значенням критеріїв, позначені з використанням відповідного масштабу на кожній осі; формування багатокутника відбувається по точках, відповідних для кожного з підприємств. Переваги: простота і наочність. Недоліки: неможливість встановлення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства [4, с. 343].

6. Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Цей метод передбачає, по-перше, вивчення виробничого потенціалу та становища підприємств на ринку; по-друге, порівняння показників, які характеризують різні напрямки діяльності (комерційної і фінансової діяльності, ефективність виробництва). Оцінювання конкурентоспроможності підприємств є доцільним на основі відносних показників, які віддзеркалюють ефективність реалізації товарів та послуг, використання трудових ресурсів та господарської діяльності в цілому [5, с.96].

Переваги: цей метод дає найбільш достовірну оцінку конкурентних позицій серед підприємств конкурентів за критеріями ефективності діяльності. Недоліки: складність визначення підсумкової оцінки рівня конкурентоспроможності, необхідність багатьох розрахунків, наявність достовірної інформації про стан ринку.

У роботі проведено аналіз основних методів оцінювання конкурентоспроможності підприємств, виявлено основні переваги та недоліки цих методів. Також необхідно зазначити, що використання цих методів на практиці дозволить досить повно розкрити сутність фінансової та економічної діяльності аналізованих підприємств, та визначити місце у конкурентній боротьбі кожного окремого підприємства.

Литература:

1. Балабанова Л.В. Управління конкурентоспроможністю підприємств. Навчальний посібник / Балабанова Л.В., Кривенко Г.В., Балабанова І.В. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2009. – 256 с.

2. Гаврилюк С.П. Конкурентоспроможність підприємств у сфері туристичного бізнесу: Навч. посіб. / С.П. Гаврилюк. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 180 с.

3. Завьялов П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: Учебное пособие / П.С. Завьялов. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 496 с.

4. Омельяненко Т.В. Управління конкурентоспроможністю підприємств: Навч. метод. посіб. для сам ост. вивч. дисц. / Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась, А.В. Вакуленко. – К.: КНЕУ, 2006. – 272 с.

5. Тарнавська Н.П. Управління конкурентоспроможністю підприємств: теорія, методологія, практика. / Н.П. Тарнавська. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 570 с.