Економічні науки/12.Економіка сільського господарства

К.е.н. Магійович Р.І.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Стан, проблеми та перспективи розвитку сільських територій Західного регіону України

Соціально-економічна ситуація України вимагає якнайскорішого виходу з системної кризи та розв’язання соціальних проблем українського суспільства основу яких складають піднесення рівня та якості життя населення країни, в тому числі сільських територій, підвищення його загального добробуту та збагачення духовно-моральними цінностями.

Занепад сільських територій призвів до зниження рівня життя сільського населення, часткової його деградації та зубожіння, зменшення обсягів сільськогосподарського виробництва, низького рівня дохідності аграрних товаровиробників, зменшення кількості об'єктів соціальної інфраструктури села, відсутності фінансової підтримки дрібних агроформувань, адміністративних перешкод в залученні інвестицій для розвитку села.

Стратегічні орієнтири умов і дій щодо розвитку сільських територій подаються прийнятих законах, цільових програмах, директивних розпорядженнях міністерств і відомств. Але більшість державних і регіональних програм, пов’язаних з розвитком сільських територій, мають переважно декларативний характер, або не забезпечуються необхідними фінансовими ресурсами, що ускладнює, а подекуди і цілком унеможливлює їхнє виконання. Це, зокрема, стосується Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, Концепції загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 року, Концепції розвитку села та формування самодостатніх територіальних громад на період до 2015 року, затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 4 грудня 2007 р., а також багатьох інших [2].

В соціально-економічному житті України сільські території займають особливе місце. На них проживає третина населення нашої держави і припадає 90% її площі. Але на сьогодні проблема невідповідності рівня розвитку українського аграрного сектору та сільських територій загалом світовому рівню й стандартам країн ЄС, поки що залишається нерозв’язаною. Все це зумовлює необхідність пошуку адекватних інструментів підвищення ефективності функціонування аграрного сектору на основі забезпечення сталого розвитку сільських територій [3].

Останнім часом поняття «сільські території» широко використовується у науковій літературі, проте у визначенні їх сутності та змісту поки що переважає вузькоспеціалізований підхід, а саме «сільські території» – це:

- економічно-екологічна категорія, регіонально-територіальне утворення зі специфічними природно-кліматичними, соціально-економічними умовами, де економічно і екологічно збалансовані та енергетично взаємопов’язані різні ресурси (природні, трудові, матеріальні, енергетичні, інформаційні, фінансові тощо) з метою створення сукупного суспільного продукту конкретної території та повноцінного життєвого середовища для сучасного і майбутніх поколінь [5];

- сільська місцевість конкретних природно-економічних, адміністративно-територіальних частин країни;

- ресурсна база для сільського господарства;

- двокомпонентне поняття, що віддзеркалює властивості емпіричного об’єкта, має значну кількість ознак із складною внутрішньою структурою;

- сукупність виробничо-господарських, політичних, соціальних, природних складників, що підпорядковуються органам місцевого самоврядування, органам державної влади, та регулятивному впливу територіальних громад, бізнесу та громадськості;

- фізична територія, в межах якої існують і розвиваються представники рослинного, тваринного світу і людина як біосоціальна істота;

- руральна (сільська) частина території, розміщена у просторі.

Сільські території – це не тільки просторовий базис виробництва, а й природне середовище та місце життєдіяльності людей. Саме тому від людини, її культурно-освітнього рівня, професійної підготовки, політичної активності, навичок, вмотивованості, бажання та вміння працювати і господарювати залежить ефективність використання території.

Проблеми в сільській місцевості негативно впливають на розвиток сільських територій, обмежують можливості формування та використання соціально-економічного потенціалу села, спричиняють до виникнення проблем у сільськогосподарському виробництві та супроводжуються руйнацією традиційного укладу сільського життя [1].

Вказані дисфункції знаходять своє відображення як на загальнодержавному рівні, так і в контексті життєдіяльності сільських територій окремих регіонів, зокрема, Західного (рисунок 1). 251659264251659264251659264251659264251659264251659264251659264251659264251659264251659264251659264251659264

Рис. 1. Проблеми соціально-економічного характеру сільських територій.

Доцільно зауважити, що кількість постійного населення сільських територій Західного регіону протягом останніх 20 років постійно зменшується, причому у Львівській області це зменшення є найбільшим [6].

Згідно моделі раціонального розміщення об’єктів соціальної інфраструктури села, кожен сільський населений пункт має мати широкий комплекс видів обслуговування або перебувати в зоні нормативної транспортної доступності хоча б до одного із поселень, що має такий комплекс послуг. Модель складається з відповідних основних блоків:

- побутове обслуговування населення;

- медичне обслуговування сільського населення;

- торгово-посередницьке обслуговування;

- навчально-виховні заклади;

- житлове будівництво [3].

Внаслідок багатьох об’єктивних причин, сільські території Західного регіону характеризуються монофункціональністю, що концентрується навколо сільського господарства, як основного виду діяльності та джерела доходів левової частки мешканців сіл. На цей час альтернативи сільському господарству на цих територіях є незначними, що зумовлено низкою причин:

- порівняно низька щільність розселення мешканців сільських місцевостей;

- відсутність підтримки підприємницьких ініціатив та джерел інвестиційного забезпечення;

- незадовільний рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури;

- відсутність доступних можливостей професійної підготовки;

- недоступністю інформаційного забезпечення щодо альтернативних видів діяльності.

Через перелічені вище причини посилюються міграційні процеси, що надалі погіршують демографічну ситуацію сільських територій, знижуючи наявну частку населення у працездатному віці, а також збільшуючи соціальне навантаження на ту частину зайнятого населення, що продовжує життя та економічну діяльність у селах [4].

Враховуючи такі обставини, більшість сільського населення була і залишається зайнятою у сільському господарстві, незважаючи на низьку дохідність та високу трудомісткість цієї діяльності не тільки у регіоні, але і в Україні загалом.

Основними альтернативами сільському господарству Західного регіону на сьогодні виступають сфери будівництва, торгівлі, соціальних послуг. Також особливе місце належить туристичному бізнесу та сільському туризму завдяки рекреаційно-туристичним можливостям, історичним надбанням, природним ландшафтам, архітектурним пам’яткам, озерам, лісам, рікам, горам, джерелам мінеральних вод тощо. Важливо також зазначити, що туристично-рекреаційний комплекс виконує суспільно необхідні функції, основною з яких є максимальне задоволення потреб платоспроможного населення у відпочинку, оздоровлені, лікуванні, духовному та фізичному розвитку.

Сільськогосподарський потенціал Західного регіону здатний забезпечувати потреби не лише власного населення, але й формувати експорт агропромислової продукції, причому необхідним є зосередження не на сировинному експорті, а реалізації на зовнішніх ринках готової продовольчої продукції. Тому з позиції багатофункціонального розвитку сільських територій підтримка сільського господарства має бути одним з ключових напрямів державної політики.

Використовуючи досвід Європейського Союзу у сприянні розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності на сільських територіях можна виділити основні потенційні їх напрями:

- діяльність у туристичній сфері, зокрема агротуризму;

- виробництво енергії на основі відновлювальних джерел;

- діяльність у сфері культури, мистецтва та національно-етнічної спадщини;

- упорядкування земельних угідь та покращення ландшафтів;

- розвиток соціальних послуг;

- здійснення віддаленого надання послуг (інформаційних, торгівельних, науково-дослідних тощо) шляхом використання мережі Інтернет.

Диверсифікація видів економічної діяльності на сільських територіях Західного регіону призведе до позитивних економічних зрушень, а саме:

- зниження рівня бідності та покращення добробуту та життєвого рівня сільського населення;

- впровадження соціальних стандартів і нормативів відповідно до європейських;

- забезпечення високого рівня прибутковості сільськогосподарських підприємств;

- забезпечення максимально можливої кількості населення джерелами доходів;

- поліпшення екологічної ситуації у сільській місцевості;

- подальший розвиток сільської місцевості та покращення благоустрою сільських населених пунктів;

- виникнення суміжних чи обслуговуючих суб’єктів бізнесу.

Фактично, будь-яка сільська територія має потенціал до певних видів діяльності, і, при правильному його використанні та додатковій підтримці (інвестиційній, фінансовій, інфраструктурній чи інформаційній), вона може розвинутися у самодостатній комплекс, де поява та розвиток одних видів бізнесу призведе до створення інших, тим самим створюючи передумови до постійної соціально-економічно еволюції місцевості.

З вищеописаного можна зробити висновок, що Західний регіон володіє значним потенціалом багатофункціонального розвитку сільських територій і при застосуванні ефективних методів та механізмів стимулювання їхнього розвитку зможе претендувати на суттєве покращення свого соціально-економічного стану.

Література:

1. Збарський В. К. Соціальна інфраструктура села як фактор відтворення робочої сили / В. К. Збарський / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 154. – Ч. 1. – С. 152 – 160.

2. Концепція загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 року : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://ligazakon.ua.

3. Проблеми та перспективи розвитку сільських територій України (на прикладі Карпатського регіону): науково-аналітична доповідь / [В. В. Борщевський, Х. М. Притула, В. Є. Крупін, І. М. Куліш]; НАН України. Інститут регіональних досліджень; [наук. ред. В. В. Борщевський]. – Львів, 2011. – 60 с.

4. Розвиток сільських територій (стан, проблеми, перспективи) / Є. І. Бойко, І. Р. Залуцький, Х. М. Притула та ін.; НАН України. Інститут регіональних досліджень; [наук. ред. Є. І. Бойко]. – Львів, 2011. – 61 с.

5. Славов В. П., Коваленко О. В. Економіко-енергетична система сталого розвитку сільських територій / В. П. Славов, О. В. Коваленко // Вісник аграрної науки. – 2007. – № 9. – С. 68 – 71.

6. Статистична та аналітична інформація Головного управління статистики у Львівській області : [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.stat.lviv.ua.