БЕЗРОБІТТЯ ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ
УКРАЇНИ
Актуальність теми.
Для економіки всіх типів характерним явищем є безробіття. Це є одна з корінних соціально-економічних проблем
сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки та важливою характеристикою
конкурентоспроможності ринку праці. Надмірне безробіття негативно
відображається на всій економіці країни, негативно впливає на трансформаційні
процеси, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є актуальним.
Дослідження. Вирішенням проблеми безробіття займалися такі
вчені, як Л. Гальків, І. Моцін, М. Папієв, О. Піжук, Я. Міклош, В.Фелоренко.
Питання взаємозв’язку інфляції і безробіття досліджував А. Філліпс, в
подальшому П. Самуельсон та Р. Солоу розробили «криву Філліпсона». Артур Оукен
прийшов до висновку, що рівень безробіття знаходиться у визначеній числовій
залежності від динаміки внутрішнього валового продукту. Проте ряд питань, пов’язаних
з безробіттям в Україні, особливо у методологічному плані, залишаються
недостатньо дослідженими. Це стосується, насамперед, проблеми
соціально-економічних наслідків та втрат від безробіття, а також його впливу на
безпечний національний розвиток. [3]
Метою статті є дослідження основних причин, наслідків безробіття, а також
розробка пропозицій щодо зниження даного явища в Україні.
Виклад основного матеріалу. Під безробіттям розуміється таке
соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення не може
знайти застосування своїй робочій силі.
Головними причинами високого рівня безробіття є такі: спад економіки і
відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; структурні зрушення
(міжгалузеві, внутрішньогалузеві, регіональні); рух робочої сили (професійний,
соціальний, регіональний). [4]
Найбільшого скорочення зайнятості на початку кризи зазнали такі сектори, як
промисловість та будівництво. Рівень зареєстрованих безробітних за 2012 рік
сягає – 1657,2 тис. осіб і це
на 128,4 тис. чоловік більше, ніж кількість безробітних станом на 2010 рік
(Рис.1). Отже, спостерігається тенденція до зниження рівня безробіття, за
рахунок того, що збільшується міграція безробітної частини населення за кордон
у пошуках робочих місць, різноробочість населення.
Рис.1.Безробіття населення України(за методологією МОП)
(у
віці 15–70 років тис. чол..)
Найнижчою кількістю безробітних за 2012 рік виділились Чернівецька та
Волинська області де величина даного показника складала менше 40 тис. осіб.
Найвищою кількістю безробітних характеризувались Донецька та Дніпропетровська
області – більше 100 тис. осіб в кожній. (Таблиця 1).
Таблиця 1
Безробіття населення (за
методологією МОП) за регіонами у 2012 році
(у віці 15–70 років)
|
Регіон |
Тис. чол |
Регіон |
Тис. чол |
|
Україна |
1657,2 |
Львівська |
89,1 |
|
Автономна Республіка
Крим |
56,1 |
Миколаївська |
45,6 |
|
Вінницька |
67,3 |
Одеська |
65,6 |
|
Волинська |
39,0 |
Полтавська |
61,2 |
|
Дніпропетровська |
108,5 |
Рівненська |
53,3 |
|
Донецька |
171,8 |
Сумська |
49,0 |
|
Житомирська |
58,9 |
Тернопільська |
48,0 |
|
Закарпатська |
50,6 |
Харківська |
93,0 |
|
Запорізька |
61,4 |
Херсонська |
45,7 |
|
Івано-Франківська |
46,9 |
Хмельницька |
53,7 |
|
Київська |
50,8 |
Черкаська |
55,8 |
|
Кіровоградська |
40,0 |
Чернівецька |
33,5 |
|
Луганська |
68,5 |
Чернігівська |
51,6 |
У таких умовах політика держави на ринку праці має бути спрямована на
скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї
трудової активності всім громадянам [1].
Наслідки негативного впливу безробіття на стан у країні:
−
скорочення обсягів виробництва
валового національного продукту;
−
зниження податкових надходжень до
державного бюджету;
−
зростання витрат на соціальну
допомогу безробітним;
−
зниження трудової активності та ін.
Саме тому, це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого
наукового аналізу та створення на цій основі практичних рекомендацій, які
можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної
соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної
зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до
мінімального соціально-допустимого рівня.
Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня
безробіття в Україні:
–
зниження податків для
підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на
прийом нових працівників);
–
проведення спеціальних ярмарків
праці для навчальних закладів з метою працевлаштування випускників [5].
Отже, впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення
рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як
наслідок, загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні.
Список використаних джерел:
1.Зайнятість: випробування кризою / Урядовий кур’єр. – 2010. – №4 (26
січня). – с. 6.
2.Гальків, Л.І. Втрати людського капіталу України: чинник безробіття /
Економіка і регіони / Л.І. Гальків. – 2009. – №2. – с. 110-113.
3.Піжук, О.І. Прогнозування росту жіночого безробіття в умовах
фінансово-економічної кризи на основі економетричних моделей / Економіка та
держава / О.І. Піжук. – 2009. – №9. – с. 35-36.
4.Федоренко, В.Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах
світової економічної кризи / Економіка та держава / В.Г. Федоренко. – 2009. –
№1. –с. 4-5.