Экономические науки/ 16.Макроэкономика

Ксьонжик В.В.

Лаговська Т.В.

Національний університет державної податкової служби України

Аналіз демографічного стану в Україні

Специфіка демографічної ситуації в Україні періоду незалежності полягає у поєднанні масштабної депопуляції з погіршенням якісних характеристик населення, що дає підстави кваліфікувати її як затяжну демографічну кризу. Своєї максимальної чисельності населення України сягнуло у 1992-1993 рр. (52,2 млн.). Вже протягом чотирнадцяти останніх років чисельність населення України неухильно скорочується і на початок поточного року вона становила 46 млн. 646 тис. осіб. Перевищення числа померлих над кількістю народжених на сьогодні не є таким вже екстраординарним явищем — понад третину європейських країн нині охоплені депопуляцією. Однак Україну серед цих держав вирізняє масштабність депопуляції, прискорені темпи скорочення чисельності населення. На початку 2000-х років країна внаслідок депопуляції щорічно втрачала у середньому 350 тис. осіб, при цьому коефіцієнт природного убутку населення в Україні принаймні станом 2005 р. був дійсно найвищий серед ряду європейських держав.

Найбільш виразними прояви неблагополуччя є у медико-демографічній сфері: на високому рівні утримується захворюваність, поповнюються контингенти хронічних хворих та інвалідів, і, зокрема, підвищується дитяча інвалідність, є проблеми у царині репродуктивного здоров’я, зберігається складна епідемічна ситуація щодо туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, переважно несприятливою є динаміка передчасної смертності і, як результат ― триває скорочення тривалості життя населення. За роки незалежності тривалість життя чоловіків в Україні скоротилась більш ніж на 4 роки, жінок - на 1,5 року. Збільшився статевий розрив щодо тривалості життя (в Україні він становить близько 12 років проти 5-6 – у країнах Європейського Союзу). Нині ж ми маємо тривалість життя на рівні 68 років і за тривалістю життя жінок (у 2005 р.- 73,4 р.) ми відстаємо від провідних європейських країн на 8-9 років, за середньою ж тривалістю життя для чоловіків (61,5 р.) ― на 12-13 років.

У працездатного населення віком до 45 років на першому місці серед причин смерті – нещасні випадки, отруєння і травми, рівень передчасної смертності від яких в Україні вчетверо перевищує такий за країнами Європейського Союзу; а чільне місце серед них посідають самогубства, випадкові отруєння алкоголем, убивства, дорожньо-транспортні пригоди (загальне число смертей від зовнішніх дій у чоловіків більш ніж у 3,5 рази перевищує їх кількість щодо жінок).

Друге місце у структурі смертності посідають інфекційні й паразитарні хвороби. У цілому ж від такої виліковної недуги як туберкульоз в Україні щорічно помирає близько10,5 тисяч осіб. Далі у структурі смертності населення працездатного віку нині вийшли хвороби органів травлення, вагомий внесок яких пов’язаний як із нераціональною структурою харчування населення, так і незадовільною якістю продуктів харчування і впливом екологічної ситуації.

Окремо слід виділити фактор народжуваності дітей. За взірцем західноєвропейських країн в Україні зростає частка незареєстрованих, громадянських шлюбів. Разом з тим слід зазначити, що громадянські шлюби зазвичай є менш репродуктивно орієнтованими, в них народження дітей відкладається на довше або й віддається перевага бездітності, що також впливає на загальний рівень народжуваності. Серед проблемних моментів у шлюбно-сімейній сфері варто виділити доволі високу частку неповних сімей в Україні, що формується на тлі власне позашлюбної народжуваності, раннього овдовіння, але більшою мірою – розлучень.

Внаслідок зниження народжуваності та постаріння населення протягом трансформаційного періоду знизилась дітність української сім’ї: якщо за даними перепису населення 1989 р. домогосподарства з дітьми до 18 років становили 56,4% загальної кількості домогосподарств і у майже 48% з них було двоє і більше дітей, то за даними перепису населення 2001 р. неповнолітні діти проживали у 38,1% домогосподарств, причому у 64% з них ― лише одна дитина. На основі статистичних даних [2] побудована модель народжуваності y = -1,0188∙(t-1992)² + 26,479∙(t-1992) + 341,14 (R² = 0,9471), де у – кількість народжених, t – рік. На основі цієї моделі зроблено прогноз народжуваність на найближчі чотири роки (таб. 1).

Таблиця 1. Прогноз народжуваності

рік	2015	2016	2017	2018
кількість народжених (тис. ос.)	508,84	503,7	496,52	487,3

Практично за будь-яких (принаймні передбачуваних) умов народжуваності й смертності Україна в досяжній перспективі житиме в умовах звуженого відтворення поколінь. Згідно з найбільш імовірним середнім варіантом демографічного прогнозу, розробленого фахівцями ІДСД НАНУ [1], загальна чисельність населення у нашій країні до 2020 року зменшиться до 42,8 млн. осіб, до 2030 ― становитиме 40,7 млн. осіб, а у 2050-му ― близько 36,3 млн. осіб, тобто скоротиться, порівняно з нинішньою його чисельністю, майже на десять з половиною мільйонів або на 22%. На найближчі чотири роки нами зроблено прогноз кількість населення в Україні (таб. 2) на основі побудованої моделі y = 8,4727∙(t-2000)² - 538,94∙(t-2000) + 52766 (R² = 0,9965), де у – кількість населення, t – рік.

Таблиця 2. Прогноз кількості населення

рік	2015	2016	2017	2018
кількість населення (тис. ос.)	44852,44	44711,72	44587,94	44481,11

Литература:

1. Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. (колектив авторів)/ за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. – К.: Український центр соціальних реформ, 2006. – 138 с.

2. http://www.ukrstat.gov.ua/