Экономические науки/1. Банки и банковская система

К.е.н., доцент Бондаренко Л.А., Тарасенко М.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Дослідження поняття «стабільність банківської системи» та «стабільність банку»

Протягом останніх років питання забезпечення стабільності банківської системи України постає дедалі гостріше, адже проблема стабільності є фінансовим підґрунтям розвитку національної економіки.

Поняттям сутності стабільності банківської системи та банку детально розглянуто в роботах таких вчених, як: Затворська о., Панасенко Г., Барановський О., Вербенська В., Коваленко В., Н. Шелудько, Головко О. та багатьох інших. Але існування певних проблем, які саме виникають через ототожненість категорії «стабільність банківської системи» з іншими економічними дефініціями. Тому пропонуємо дослідити більш детально сутність поняття «стабільність банківської системи» (табл.1).

Таблиця 1

Підходи щодо визначення економічних категорій «стабільність банківської системи»

Зміст категорії «стабільність банківської системи» це	Науковці
Збалансованість її складових, наявність взаємопов’язаних і взаємоузгоджених пропорцій між ними як у галузевому, так і в регіональному аспектах, а також збереження рівноваги та ефективного взаємозв’язку з фінансовою та макроекономічною системами [1]	Затварська О.
Міра повноти та якості розв’язання завдання, поставленого перед банківською системою, виконання нею своєї місії, що забезпечує досягнення позитивного фінансового результату [2]	Панасенко Г.
Здатність протистояти зовнішнім та внутрішнім впливам, зберігаючи стійку рівновагу і надійність протягом часу [3]	Барановський О.
Комплексна характеристика стану банківської системи, при якому реалізується її сутність і призначення в економічній системі країни, адекватно та ефективно виконуються її функції, а також забезпечується спроможність підтримувати рівновагу та відновлювати стан після зовнішніх потрясінь чи посилення диспропорцій, будь-яких відхилень від безпечних параметрів, спричинених кризовими явищами [4]	НБУ

Не дивлячись на то, що сутність поняття «стабільність банківської системи» визначена НБУ, дане питання залишається актуальним серед науковців та кількість можливих підходів до його визначення з кожним роком збільшується. Майже всі визначення стабільності банківської системи концентрують власну увагу на стабільності функціонування. Але якщо розглядати дане поняття як складну систему, то виникають питання не тільки стабільності функціонування, але і важливими є стабільність розвитку та структури системи. Тобто, під стабільністю банківської системи можна розуміти здатність системи функціонувати, не змінюючи власної структури та постійно зберігаючи позитивну динаміку характеристик її функціонування.

Відповідно, автори статті, виділяють різні типи стабільності банківської системи, які є взаємопов’язаними між собою.

Види стабільності банківської системи [2,5]:

1. Стабільність функціонування - це здатність банківської системи виконувати взяті на себе зобов'язання перед своїми контрагентами.

2. Стабільність розвитку - це стабільність позитивної динаміки характеристик функціонування банківської системи .

3. Стабільність структури - це прихильність елементів банківської системи (банків) певної моделі функціонування і незмінність цієї прихильності протягом часу.

Слід розуміти, що поняття абсолютно стабільна банківська система це є чиста абстракція, на практиці системи поділяють за різним рівнем, а отже постає важливе питання вимірювання ступеня стабільності, зіставлення стабільності різних систем, вивчення динаміки стабільності системи в часі.

Слід зауважити, стабільна банківська система неможлива без надійних та стійких банківських установ. Якщо розглядати сутність поняття «стабільність» на рівні кожного банку., то в банківській літературі дане поняття ототожнюють з такими категоріями як «надійність» та «стійкість», розглядаючи їх одну через іншу.

Зокрема, сутність поняття надійності розглядають як стійкість банку до змін на фінансовому ринку і здатність без затримок виконувати зобов’язання (щодо безпеки коштів, надання позикових коштів за укладеними кредитними договорами, здійснення платежів за виданими гарантіями, авальованими векселями та ін.) [6, с. 13].

Однак, автори роботи вважають категорію «надійність» не лише як кількісну оцінку діяльності банку, а скоріше як суб’єктивна оцінка певної соціальної групи (клієнти, партнери тощо). Тобто, надійний банк це банк, який має відповідний рівень довіри до себе, міцна взаємини з партнерами та клієнтами. Якщо банк надійний, то значить є міцним, а саме стійкий, який має стабільний розвиток.

Рис. 1. Схематичне зображення взаємозв’язку економічних категорій «стабільність», «стійкість» та «надійність» комерційного банку

Зокрема, у науковій практиці Ю.С. Масленченков розглядає поняття стійкості банку через призму стабільного економічного середовища, як наголошено «стійкість кредитної організації визначається стабільністю економічного середовища, в якому вона діє. Як ринкова категорія, стійкість відображає стан кредитного закладу в ринковому середовищі, забезпечує цілеспрямованість його руху в поточній і прогнозованій перспективі» [8, с. 26]. Але, слід розуміти, що не завжди та не всі кредитні установи є стійкими в стабільному економічному середовищі, тобто при розумінні поняття «стійкий» необхідно враховувати як зовнішні так і внутрішні фактори впливу.

На відміну від стійкості банку, який передбачає здатність протистояти певним факторам, стабільність,слід розуміти, як незмінність певного стану або рівню протягом певного (довгого) часу.

Згідно вище наведеному рисунку, поняття «надійність» є ширшим поняттям і поєднує в собі такі категорії, як «стійкість» та «стабільність». Відповідно, «надійність» комерційного банку характеризує банк як фінансово-кредитний інститут у загалом, «стабільність» – здатність цілеспрямованого та динамічного розвитку та «стійкість» - його внутрішній стан.

Таким чином, питання сутності економічної категорії «стабільність банківської системи» є актуальним і на сьогоднішній день. Для повного розуміння сутності даної категорії виділяють певні типи стабільності, а саме стабільність функціонування, стабільність розвитку та стабільність структури, які є взаємопов’язаними. Якщо розглядати поняття стабільність з точки зору банківської установи, то слід розуміти, що стабільна банківська система ще не є показником стабільності кожної банківської установи та навпаки.

Список використаних джерел

1. Затварська О. О. Банківська система України та основні напрями її розвитку: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. к.е.н. : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / О. О. Затварська. – К.: Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, 2004. – 19 с.

2. Панасенко Г. Основні напрями забезпечення стабільності банківської системи України на шляху інтеграції у світовий фінансовий простір / Г. Панасенко. – Режим доступу: http://experts.in.ua.

3. Барановський О. І. Стійкість банківської системи України / О. І. Барановський // Фінанси України. – 2007. – № 9. – С. 75–87.

4. Офіційний сайт НБУ www.bank.gov.ua

5. Вербенська В.М. Стійкість банківської системи в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами (на прикладі країн Центральної та Східної Європи): Автореф. дис... канд. екон. наук //Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 20 с.

6. Коваленко В. В. Науково-методологічні основи фінансової стабільності банківської системи та індикатори її оцінки / В. В. Коваленко // Фінанси України. – 2008. – № 7. – С. 111–121.

7. Головко О. Г. Оцінка фінансової стабільності розвитку банків на основі непараметричних методів статистичного аналізу / Головко О. Г. // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей ХІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (12 – 13 листопада 2009 р.) / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми: ДНВЗ «УАБС НБУ», 2009. – С. 127–129.

8. Масленченков Ю. С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: технология финансового менеджмента клиента/ Ю. С. Масленченков. – М. : Перспектива, 1997. – 214 с.