Стоянова К

Стоянова К. О.

студентка групи ОА-1311,Український Державний Університет фінансів і міжнародної торгівлі

Науковий керівник: к.е.н. Гура О.Л

Роль іноземних інвестицій у фінансуванні інноваційного процесу в Україні

Анотація. У даній статті розглянуто іноземні інвестиції як один з найважливіших джерел фінансування інноваційного процесу в Україні. Проаналізовано сучасний стан інноваційного процесу в економіці України, а також напрями іноземних інвестицій та їх значення для економіки країни. Запропоновано напрями активізації притоку іноземних інвестицій в Україну. Ключові слова: інновації, інвестори, макроекономічний розвиток, інвестиційна привабливість, прямі іноземні інвестиції.

Постановка проблеми. Інвестиційна діяльність відіграє визначальну роль в соціально-економічному розвитку країни. Головним завданням держави є формування сприятливого інвестиційного клімату. Це викликано наявністю негативних факторів: макроекономічна нестабільність; криза у промисловості; нестабільність законодавства; низький рівень розвитку комунікацій; зростання зовнішнього боргу та наявність бюджетного дефіциту; низька виконавська дисципліна в органах влади та управлінні; низька платоспроможність більшості населення; нерозвиненість банків, страхового бізнесу, лізингу, фондового ринку, інвестиційних фондів; неврегульованість земельних правовідносин. Для зростання української економіки надзвичайно важливим є питання щодо залучення іноземного капіталу як джерела фінансування інноваційного процесу. Виходячи з цього можна сказати, що дана тема є досить актуальною в наш час [2, 28].

Метою даної статті є визначення ролі іноземних інвестицій в фінансуванні інноваційного процесу в економіці України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема залучення й ефективного використання іноземних інвестицій постійно привертає увагу науковців. Зокрема ці проблеми досліджували такі економісти як Найдьонов В.С., Бутенко О.А., Кульнєва Г.М., Чабан В.Г., Абрамович І.В., Товстиженко О.В. та інші.

Виклад основного матеріалу. Проблема інноваційного розвитку є однією з найбільш складних для України. Її розв’язання в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів неможливе без залучення іноземних інвестицій. У світовому потоці прямих іноземних інвестицій на економіку України припадає близько 1%. Незначний потік прямих іноземних інвестицій можна пояснити тим, що серед європейських постсоціалістичних країн Україна сприймається як країна з найбільшим ризиком. За оцінкою Європейського центру досліджень ризик інвестицій в Україну становив 80% [4,49]. Порівняльна оцінка обсягів прямих іноземних інвестицій в Україні станом на 1 квітня та 1 липня 2013 року за даними Держкомстату свідчить про значне зменшення комерційного інтересу до України з боку впливових країн. Наприклад, обсяг інвестицій з Польщі за 2-й квартал зменшився на 5,9 мільйона доларів, з США – на 54 мільйони доларів, Австрії – 196,4 мільйона доларів, Швеції – 197,4 мільйона доларів. [6] Навіть північний сусід – Росія , і той скоротив обсяг прямих інвестицій в українську економіку. Разом з цим першу сходинку вже багато років займає Кіпр. На сьогодні на одного українця припадає приблизно 1137 доларів прямих іноземних інвестицій і це, слід сказати, дуже слабкий показник. Наприклад, на одного громадянина Румунії припадає 4209 доларів, Болгарії – 6963 долари, Угорщини – 8222 долари, Словаччини – 9587 доларів. Невисокий рівень прямих інвестицій свідчить не тільки про значні проблеми у роботі окремих державних органів, а і про недовіру з боку іноземних інвесторів. Щоб знайти причину такого стану речей слід прогорнути статистику рейтингів України за системою показників Doing Business Report, яку з 2003 року готує Міжнародний банк реконструкції та розвитку. У фокусі досліджень фахівців МБРР знаходяться питання щодо ведення бізнесу у більше ніж 180 країн світу. Система з 10-ти індикаторів, у підсумку, дозволяє здійснити ранжування цих країн від найбільш простих умов ведення бізнесу до найбільш ускладнених. Окрім цього, Doing Business не тільки окреслює проблеми, що заважають здійсненню підприємницької діяльності, а й надасть рекомендації для підготовки та здійснення необхідних реформ. На жаль Україна ще ніколи не підіймалась у цьому важливому рейтингу. У 2009 році вона знаходилася на 145-му місці, 2010 – на 142-му, у 2011 – знову 145, 2012 – 152. Сьогодні сусідами України у цьому рейтингу є Сирія та Гамбія. Практично за всіма компонентами, з яких складається рейтинг «Doing Business», Україна знаходиться у другій сотні. Найбільш кричущі показники це: Реєстрація підприємств – 112 місце, Захист інвесторів – 111, Міжнародна торгівля – 140, Підключення до енергомереж – 169, Отримання дозволів на будівництво – 180 та Оподаткування – 181. Водночас Україна має низку чинників, які приваблюють іноземних інвесторів. Це, насамперед: наявність багатьох природних ресурсів, низька ціна робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, родючі землі, тощо. В Україні сировинні та паливно-енергетичні галузі промисловості концентрують майже половину обсягу інвестицій в основний капітал, інша половина припадає на обробні галузі. Внаслідок цього поглиблюються структурні деформації. Найбільш адекватна галузева форма відтворення інвестиційного потенціалу економіки – машинобудування. Необхідність його вибору як бази економічного зростання зумовлене потребою зношеності основного капіталу, необхідністю інноваційного розвитку, потребою перебудови індустріального комплексу України. Іноземні інвестиції для економіки країни мають велике значення, оскільки вони є джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців до передового господарського досвіду, сприяють поширенню інновацій, збільшення продуктивності праці та підвищенню добробуту населення. Для активізації притоку іноземних інвестицій в Україну важливим є здійснення таких заходів:

- створення стабільного законодавства;

- створення сприятливого інноваційного клімату;

- сприяння залучення прямого іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва;

- створення сприятливих умов для розвитку спільних підприємств;

- створення спільних підприємств, за так званою, китайською схемою, яка передбачає з самого початку володіння контрольним пакетом акцій підприємства українською стороною, згодом, через 5-7 років, українськими мають бути 75% акцій, і ще через 10-12 років спільне підприємство повністю стає українським;

- розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиків спільних підприємств [1, 26].

Висновки. На нашу думку , інвестиційну проблему в економіці України на нинішньому етапі розвитку можна розв’язати шляхом широкого залучення іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки, скоротити технічну та технологічну відсталість народного господарства, забезпечити конкурентоздатність вітчизняної продукції на світовому ринку.

Перехід на інноваційну модель розвитку означає насамперед пошук фінансових джерел для активізації інноваційної діяльності, наприклад іноземних інвестицій. Для цього необхідно прийняти відповідні нормативно-правові акти, встановити пільги і створити умови для залучення іноземного капіталу, розвитку венчурного підприємництва, створити інформаційно-аналітичний центр управління інвестиційними та комерційними ризиками.

Література:

1. Абрамович І.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Економіка та держава. – 2011. – №9. – С.25-27.

2. Бутенко О.А. Основні напрямки та пріоритети інноваційної діяльності в Україні // Держава та регіони. – 2006. – №3. – С. 28-32.

3. Кульнєва Г. М., Алейнікова О.В. Сучасний стан та необхідні напрямки розвитку ринку інновацій в Україні // Держава та регіони. – 2010. – №5. – С. 159-163.

4. Перешкоди для іноземних інвестицій в Україну. Погляд нерезидентів // Страхова справа. – 2012. – №3. – С. 48-53.

5. Закордонні інвестиції. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/