Пухальська А. П., к.е.н., Піцик Є. В.
Запорізький національний університет, Україна
ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ
Прагнення
України до інтеграції у світове господарство та перехід на ринковий шлях
розвитку породжують велику кількість соціально-економічних та політичних змін.
Перехідний процес супроводжується й глибокою демографічною кризою, причиною
якої є зовнішня міграція населення. Оцінка наслідків впливу міграційних процесів
на розвиток та становлення економічної системи є вкрай важливим аспектом
державної політики.
Трудова
міграція в Україні – це
пересування особи з метою тимчасового працевлаштування, що супроводжується
перетинанням державного
кордону (зовнішня трудова
міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня трудова міграція) [1].
За різними оцінками експертів[1], поза межами України на сьогодні
знаходиться від 2,5 до 7 млн. осіб працездатного віку. Що стосується офіційних,
статистичних даних по Україні, то з 1 січня 2010-го до 17 червня 2012
р. працювали або шукали роботу за кордоном 1,2 млн осіб, або 3,4% населення
відповідного віку. Серед населення працездатного віку
частка трудових мігрантів у цьому періоді становила 4,1%» .
Найбільше мігрують у пошуках роботи за кордон жителі західних регіонів України (10,8% населення). У південних цей показник становить 1,9%, у північних - 1,3%, у центральних і східних - 1 %. Загалом імміграція
населення України в основному має циклічний сезонний характер, що
обумовлено вибором кращих умов праці. Найпривабливішими країнами-призначення вітчизняної робочої сили є
Російська Федерація (43,2%), Польща (14,3%), Італія (13,2%) та Чеська
Республіка (12,9%). Серед інших країн, куди спрямовані потоки трудових
міграцій, необхідно виділити: Іспанію (4,5%), Німеччину (2,4%), Угорщину (1,9%), Португалію (1,8%). Новою державою для імміграції українців стає Білорусь, куди виїжджає 1,8% наших
громадян [1].
Серед трудових мігрантів з України переважають чоловіки та жителі сільської
місцевості. Освітній рівень їх у віці 15-70 років нижчий ніж серед зайнятого населення
відповідного віку. Водночас
64,9% з них мають повну загальну середню освіту, 15,4 – повну вищу, 15,1 – неповну вищу, і лише 4,6% - початкову загальну освіту. Найбільше
наших співвітчизників з дипломами вишів – у Німеччині (89,6%), далі йдуть
Угорщина й Іспанія – по 19% у кожній [1].
Найпоширенішими сферами економічної діяльності трудових мігрантів є
будівництво (45,7%), домашнє
господарство (18,3%), сільське господарство (11,3%) та торгівля (9,1%).
Українські мігранти не конкурують на ринку праці – здебільшого займають непристижні робочі
місця, які є менш привабливими для місцевого населення. Більш як третина
українських мігрантів зайняті у найпростіших професіях, чверть становлять
кваліфіковані робітники з інструментом, кожен шостий працює у сфері торгівлі та
послуг, а кожен десятий - як професіонал, фахівець або технічний службовець.
Решта влаштовуються як кваліфіковані робітники сільського господарства. Загалом
майже у третини трудових мігрантів (28,7%) робота відповідала його кваліфікації
й лише у 2,6% вона вимагала вищого рівня [1].
Щодо
середньомісячного заробітку одного трудового мігранта, то він становить 930 доларів, що майже втричі більше ніж у
середньому на одного штатного працівника, зайнятого в економіці України (330
доларів США). Найбільше заробити вдається у Німеччині – 1798 доларів, у Чеській Республіці – 1137
доларів та Італії – 969 доларів, а найменше – у Польщі та Білорусі –
560 доларів та 432 доларів відповідно [1].
Аналізуючи вищенаведені показники, можна стверджувати, що питання міграції
населення працездатного віку є актуальним для нашої держави і найближчим часом
воно ставатиме дедалі актуальнішим для усіх країн, так як у світі налічується 214 млн мігрантів. Близько 105 млн – мігрують з метою
працевлаштування, і разом зі своїми родинами становлять 90% усіх мігрантів [2].
Серед
основних причин трудової міграції населення України, можна виділити наступні [3]:
1. Високий
рівень безробіття
2. Низький рівень
заробітної плати
3. Непотрібність
фаху на батьківщині
4. Зникнення
деяких галузей виробництва або значне їх скорочення
5. Економічна
нерозвиненість окремих регіонів або не повна їх переорієнтація на ринкову
економіку.
Збільшення трудової міграції з України має
також два різні типи впливу на соціально-економічну ситуацію в державі. Позитивний
вплив виражається головним чином у загальному зростанні економічної безпеки та покращенні якості життя родин мігрантів. Негативний вплив міграції виражається у посиленні
демографічної кризи. Вона є однією з причин ще більшого скорочення населення
України. Крім того, оскільки доходи від зовнішньої трудової діяльності в
основному використовуються на особисті потреби, то національна економіка не
збагачується за рахунок інвестицій від такої великої кількості зовнішніх
трудових мігрантів. Крім того, через виконання
низькокваліфікованої роботи за кордоном мігранти втрачають свою кваліфікацію та
не можуть займати колишні позиції після
повернення в Україну. Варто додати психологічні труднощі та
соціальну незахищеність українських трудових мігрантів за кордоном [5].
Що стосується позитивних наслідків трудової
міграції, для країн, які приймають мігрантів, трудова міграція може вирішити, в
деякій мірі, проблему безробіття. Крім того, вона може забезпечити розвиток цих
країн через грошові перекази трудових мігрантів, передачу ними виробничого
досвіду, знань (ноу-хау), а також стимулювати підприємницьку діяльність. Для
приймаючих країн, які стикаються з браком робочої сили, імміграція може
зменшити дефіцит економічно-активного населення, сприяти професійній
мобільності. Щодо самих трудових мігрантів, то трудова
міграція сприяє ліквідації бідності, покращенню фінансових, матеріальних та
житлових умов, надає можливість забезпечити більш високий рівень освіти для
дітей та якісне медичне обслуговування, відпочинок і дозвілля для родини
трудових мігрантів. Тим не менш, міграція може також призвести до руйнування їх сімей,
до втрати звичного способу життя і перетворити трудового мігранта на «чужинця»
у новій країні [4].
Явище
трудової міграції,
як бачимо, призводить
здебільшого до негативних наслідків, а тому потребує активного втручання з боку держави,
а саме [6]:
1. Забезпечення умов для
поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди виїжджає
найбільша кількість громадян України.
2. Забезпечення прав та
соціального захисту працівників-мігрантів.
3. Здійснення постійного
аналізу масштабів нелегальної трудової міграції за межами
України та проведення всіх можливих, в рамках законодавства заходів
для попередження цього явища.
4. Цілеспрямоване створення робочих місць в таких галузях, як сільське
господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто там, де сьогодні
використовується праця мігрантів в Європі.
5.
Перегляд
механізму
оплати праці у середині країни.
Враховуючи демографічний спад, а також причини та
наслідки трудової міграції в Україні, уряд має забезпечити належні умови для
повноцінного відтворення трудового потенціалу і професійно-інтелектуального
розвитку, впровадити систему стимулів
до праці, забезпечити належні умови праці і життя, а також реалізувати
соціальні гарантії зайнятого і незайнятого населення. Ці кроки мають створити
передумови для поліпшення всіх параметрів формування трудового потенціалу.
ЛІТЕРАТУРА: