Кабанова Ілона,

Харківський торгівельно-економічний інститут Київського національного торгівельно-економічного університету

Керівник:

Круглов В.В., к. держ. упр., доц.

УПРАВЛІННЯ МОТИВАЦІЄЮ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ СФЕРИ ТОРГІВЛІ

В умовах, що склалися в економічній сфері України на нинішньому етапі її розвитку, проблема мотивації персоналу набула важливого значення, оскільки вирішення завдань, які стоять перед суспільством, можливе лише за умови створення належної мотиваційної основи, здатної спонукати працівників підприємств до ефективної діяльності.

З розвитком торгівлі все більше значення має ефективна мотивація персоналу, яка буде сприяти збільшенню виробництва та реалізації продукції і таким чином збільшувати прибуток підприємства.

Звідси виникає об’єктивна необхідність створення науково-обгрун-тованого механізму мотивації праці персоналу підприємств, який би зміг за допомогою дієвих важелів і стимулів підвищити зацікавленість працівників продуктивно і якісно працювати.

Вивченням проблеми мотивації персоналу займалось багато закордонних і вітчизняних вчених. Ще у XVIII-XIX століттях питання мотивації розглядали Ф. Тейлор, Ф. Гілберт і Л. Гілберт, Г. Емерсон, М. Фоллет, О. Шелдон, А. Файоль, Е. Мейо. Відомими авторами сучасних теорій мотивації на Заході стали А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак-Грегор, Д. МакКлелланд, В. Врум, Л. Портер, Е. Лоулер та інші.

Мотивація розглядається як сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають працівника до активних дій та призводять до досягнення власних цілей та цілей організації [2, с. 103].

К. Мадсен та Ж. Годфруа трактують поняття мотивації, як сукупність чинників, що підтримують та направляють (мається на увазі визначальна поведінка та діяльність). 
У Вілюнаса В. К. термін «мотивація» використовується для позначення всієї сукупності психологічних утворень і процесів, що спонукають та направляють поведінку на життєво важливі умови і предмети, які визначають упередженість, вибірковість і кінцеву цілеспрямованість психічного віддзеркалення і регульованої ним активності. Таке широке трактування відповідає розумінню мотивації як того, що лежить в основі обумовленості поведінки. Тобто мотивація виступає як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання та діяльність [1, с. 48].
Мотив – це своєрідна реакція людей на інтереси, а отже, на усвідомлені потреби. Мотив перебуває «всередині» людини, має «персональний» характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що саме і як треба зробити. Людина здатна впливати на свої мотиви, посилювати або обмежувати їх дію, навіть усувати їх зі свого мотиваційного поля [3, с. 45].
Мотивація є складним та неоднозначним процесом, оскільки існують різні підходи до опису процесу виникнення і реалізації потреб у співробітників. 

Серед мотивів вирішальне значення приділяється мотивам, які пов'язані з матеріальною зацікавленістю, тому що як саме вони впливають на вибір професії, місця роботи, визначають ставлення до праці.

Матеріальна мотивація реалізується через систему оплати праці, преміювання, бонуси за збільшення кількості продажів. До додаткових стимулів відносяться оплата транспорту, оплата послуг зв’язку, оплата витрат на освіту, медичне страхування, поїздки туристичного характеру тощо.

Соціальна або моральна мотивація заснована на моральних цінностях людини, усвідомленні працівником своєї праці як певного обов'язку перед суспільством, цінуванні і корисності цієї праці. До даної категорії відносять також спонукальні мотиви, пов'язані з творчою насиченістю і змістовністю праці, відносно сприятливими її умовами, взаємовідносинами в трудовому колективі, відносинами між працівником і його керівником, можливістю професійно-кваліфікаційного зростання, самовдосконалення і самовираження.

Для забезпечення більш ефективної мотивації керівникам слід вміти виявляти потреби, здібності і цілі працівників, а також враховувати відмінності в перевагах виду заохочення.
Таким чином, можна відзначити, що мотивація слугує основою для стимулювання результатів торгівельної діяльності, тому, що саме у ній знаходиться механізм особистої активності, зацікавленості людини в діяльності, а для більш ефективної мотивації необхідний механізм, який буде забезпечувати процес управління мотиваційними процесами та спонукати працівників до якісного та продуктивного виконання своїх обов’язків. Цей механізм є індивідуальним для кожного керівника та підприємства і має дуже велике значення для підвищення продуктивності праці та збільшення прибутку.

Література:

1. Бурмістров А., Газенко Н. Які методи підвищення мотивації персоналу є найбільш дієвими?: Управління персоналом, 2002. — С. 48-49.

2. Виханский О. С. Менеджмент / Виханский О. С., Наумов А. І. – М.: Гардарика, 2001. – 528 с.

3. Осовська Г. В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник / Осовська Г.В. , Крушельницька О.В. – К: Кондор, 2003. – 224с.