Інна Теслюк, Ганна Борисюк

В. М. Поліщук

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СУЧАСНІ МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ

У сучасних умовах розвитку людський потенціал виступає основним чинником економічного зростання та конкурентоспроможності країн. Як наслідок, національні економіки зацікавлені у використанні різних засобів його відтворення. Основною перешкодою формування людського потенціалу у розвинутих регіонах світу на сучасному етапі є старіння населення і пов’язане з ним скорочення кваліфікованих працівників на ринку праці.

Розвиток людства завжди супроводжувався процесами переміщення населення, в наш час даний процес має назву механічного рух населення або ж міграції. У пошуках кращих умов життя, громадяни змінюють місця проживання за різних причин основними з яких є безпека та зайнятість.

В умовах глобалізації, поглиблення економічної нерівності різних держав світу, локальних воєн, природних катаклізмів та інших негативних явищ міграція перетворилася на комплексну проблему глобального характеру. Тому на глобальному рівні міжнародна міграція сприймається як один з невід’ємних елементів процесу глобалізації.

Для України міграція є порівняно новим явищем, тому саме в умовах нашої дійсності міграційні процеси потребують ретельного вивчення та глибокого осмислення. Виникнення на політичній мапі світу нової держави Україна співпало з формуванням стійкої загальноєвропейської тенденції до суттєвого зменшення рівня народжуваності, навіть повної відсутності природного приросту населення, який, у свою чергу, спонукав до інтенсифікації міграційних процесів у світі. Завдяки зусиллям українських соціологів,таких як О. Хомра, О. Малиновська та українського представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) , а також окремих регіональних державних структур, які займаються питаннями міграції, наприкінці 1990-х ситуація у цій сфері дещо покращилася.

Міграція населення зумовлена економічними, політичними, етнічними та релігійними чинниками. Протягом усієї історії людства вона відігравала визначну роль у суспільному розвитку. З одного боку, масштаби та напрями міграційних процесів певною мірою свідчать про стан соціального та економічного розвитку країни. З іншого боку, процес міграції сам значною мірою впливає на розвиток країни. За різними оцінками експертів, поза межами України на сьогоднішній день знаходиться від 2,5 до 7 млн. осіб працездатного віку.

Негативними наслідками трудової міграції можна вважати: депопуляцію населення каїни; погіршення якості виховання дітей в родинах трудових мігрантів (соціальне сирітство або проблема ще одного втраченого покоління), розпад сімей; відтік кращого трудового потенціалу України; злочинність і корупція; політичний аспект; трудові мігранти переважно зайняті на роботах, що мало сприяють підвищенню їх кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності на батьківщині.

Масовий виїзд громадян України закордон, особливо жінок, супроводжується зниженням показників народжуваності, соціальним сирітством, підвищуванням захворюваності внаслідок виснажливої праці на чужині. За таких умов постає нагальна потреба у глибинному дослідженні основних напрямів зовнішньої трудової міграції, чинників, які спонукають громадян України до неї, а також наслідків трудової міграції [1].

Міграція населення є не лише визначальною рисою сучасного глобалізованого світу, але й одним із індикаторів кризового стану економіки. У випадку України це означає, що українці активно відшукують можливості покращити своє матеріальне становище, а в деяких регіонах України відсутність можливостей працевлаштуватися ставить трудових мігрантів у надзвичайно виграшне становище, порівняно з їхніми співвітчизниками, що залишаються працювати на батьківщині.

Зростання обсягів трудової міграції з України сприяє збільшенню кількості проблем, що пов’язані з виїздом працездатного населення. Відтік інтелектуальної та висококваліфікованої частини працездатного населення призводить до якісного погіршення складу населення України, оскільки в першу чергу виїжджають більш активні та освічені громадяни. Нерідко міграція та працевлаштування не за фахом призводять до втрати професійної кваліфікації, що, у свою чергу, робить людину менш конкурентоздатною вже в українських умовах, і, як наслідок, спонукає таких громадян знову мігрувати.

Найбільша кількість населення емігрує з таких областей України, як Тернопільська (41,9%), Рівненська (37,6%), Одеська (22,3%), Волинська (17,9%), Луганська (15,1%), Херсонська (14,5%). Найнижчий рівень емігрантів з Житомирської (1,8%), Запорізької (3,4%), Харківської (5,2%), Донецької (5,7%) та Вінницької (5,9%) областей. Найбільше звичайно емігрують до країн ЄС та до Росії [2].

Все вищезазначене вказує на необхідність адекватного реагування з боку держави й суспільства на виклики та загрози, пов’язані з розвитком міграційних процесів в Україні та Європейському Союзі, частиною міграційного простору якого виступає і наша держава. Існує нагальна потреба для створення сприятливих умов ведення малого та середнього бізнесу. Окрім того, держава зобов’язана забезпечити захист прав українських громадян, що працюють за кордоном, водночас не забуваючи про необхідність заохочення емігрантів повернутися до України [3].

Надзвичайної ваги набуває проблема регулювання внутрішньої міграції, розвиток якої дозволив би регулювати співвідношення соціально-економічного розвитку України та розвинути ринки праці всередині держави. Розвиток та контроль внутрішньої міграції зміг би задовольнити потреби ринку праці України та стати реальною альтернативою виїзду українських громадян за кордон. Необхідність активного втручання держави у перебіг трудоеміграційних процесів очевидна, а її політика сприяння трудовим міграціям громадян і посилення соціального захисту під час перебування за кордоном має стати ядром політики держави у міграційній сфері.

Кінцевою метою міграційної політики держави стосовно трудових міграцій має бути здійснення через соціально-економічні заходи подолання економічної кризи, забезпечення зростання виробництва, ліквідація соціальної напруги в країні шляхом досягнення балансу між попитом і пропозицією робочої сили на ринках праці, запобігання масовому безробіттю та забезпечення раціональної структури зайнятості населення.

Україна залучена до світових міграційних процесів. Із зон воєнних конфліктів і громадянських війн у нашу державу прибувають біженці й особи, що шукають притулку. Через територію України пролягають шляхи нелегальних мігрантів, які прямують до країн Західної Європи. Значна частина з них осідає в Україні, перебуваючи на нелегальному становищі. Некеровані міграційні процеси становлять значну небезпеку для національних інтересів України, а тому потребують ефективного регулювання з боку держави, зокрема правового.

Отже, на сучасному рівні розвитку нашої держави надзвичайно актуальним є питання щодо врегулювання міграційних процесів. Важливим є залучення іноземного інтелектуального капіталу, стимулювання повернення своїх співвітчизників i формування належної законодавчої бази для створення i розвитку інтелектуального капіталу на Україні, що сприятиме i загальному покращенню i прогресивному розвитку країни.

Список використаних джерел:

1. Вишневська О.А. Сучасна міжнародна трудова міграція та державна міграційна політика // Статистика України. – 2008. – №2. – с. 87-91.

2. Малютін І.А. Трудова міграція з України: тенденції розвитку // Зовнішня торгівля. – 2008. - №2. – с. 97-102.

3. www.ukrstat.gov.ua. – офіційний сайт Державного комітету статистики України.