Филологические науки / 3. Теоретические и методологические проблемы исследование языка

Катрук Л. В., Король С. В.

Хмельницький національний університет, Україна

Поняття об’єктивності та суб’єктивності модальних дієслів

німецької мови

Однією з істотних ознак речення в будь-якій мові є категорія модальності. Категорія модальності є однією з мовних універсалій, вона може знаходити своє вираження на різних мовних рівнях (лексичному, морфологічному, синтаксичному, інтонаційному). Багато вчених-лінгвістів, таких як В. Г. Адмоні, В. Н. Мещеряков, В. В.Виноградов, Г. А. Золотова, Н. Д. Арутюнова, О. В. Бондарко, О. І. Москальська та Ф. Р. Пальмер вивчали, розглядали, структурували засоби вираження модальності в різних мовах. Залежно від контекстуальних умов й інтонації модальність може виступати в різних модифікованих значеннях і відтінках.

За В. В. Виноградовим, модальність – це функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації повідомлення [1, с. 147].

Модальність у німецькій мові виражається за допомогою лексичних, граматичних та фонетичних засобів. Головними засобами вираження модальності в німецькій мові можна вважати модальні дієслова. Модальні дієслова – це система службових дієслів, що означають модальність вже своїм лексичним значенням. До модальних дієслів належать: mögen, müssen, sollen, wollen, können, dürfen, які у морфологічно-синтаксичному та семантичному значенні утворюють відносно закриту групу дієслів. Вони демонструють ставлення особи, яка виконує дію, до самої дії, вираженої повнозначним дієсловом, або ставлення особи, яка говорить, до змісту повідомлення.

Аналіз модальних дієслів свідчить, що всі вони багатозначні і кожне з них має у своєму розпорядженні систему різноманітних значень, які охоплюють різні сторони і відтінки модальності. З іншого боку, різні види модальності: можливість, необхідність, побажання, сумнів, намір та інші виражаються не одним, а цілою низкою модальних дієслів у різній формі. Кожне з модальних дієслів має свої особливі відтінки, які не властиві іншим дієсловам. Основна їхня функція – вираження відношення суб'єкта дії до дії, що реалізується в трьох основних значеннях – можливості, необхідності, бажаності. Це – модальне відношення, об'єктивне за своїм характером.

Основними значеннями модальних дієслів є: для müssen – необхідність внаслідок умов, що створилися:

Aber Sie müssen doch irgendwohin [4, с. 23]. Але ж вам треба десь переночувати [3, с. 10].

– необхідність у силу внутрішнього переконання та усвідомленого обов’язку:

Ich muß noch einmal zur Klinik [4, c. 41]. Я повинен ще раз заглянути до клініки [3, с.109].

– фізичну необхідність:

Wie lange muß ich noch hierbleiben, Doktor [4, c. 78]? Скільки мені ще лежати, докторе? [3, с. 70]

Модальне дієслово sollen в об’єктивному значенні вживається для вираження:

– повинності, обов’язку, що виражається іншою особою:

Das sollen Sie auch weiter [4, с. 88]. І надалі повинні приносити [3, с. 79].

Модальне дієслово können об’єктивно виражає:

– фізичну можливість, вміння:

Ich kann Kiki telefonieren. Я можу подзвонити Кікі [3, с. 21].

– можливість, обумовлену зовнішніми обставинами:

Wir können auch andere Details besprechen [4, с. 45]. Ми можемо обговорити також й інші деталі [3, с. 47].

– дозвіл:

Sie können hier bleiben, sagte er [4, c. 208]. Ви можете залишитись тут, — сказав він [3, с. 213].

Модальне дієслово dürfen в об’єктивному значенні виражає:

– дозвіл, що залежить від волі або бажання іншої людини: 

Ich habe gehen dürfen [4, c. 237]. Мені дозволили піти [3, с. 245].

Об'єктивно модальне дієслово mögen виражає:

– прихильність:

Sie mag Apfelsaft [4, с. 138]. Вона любить сік [3, с. 147].

– бажання, намір у формі möchte:

Und jetzt möchte ich den Toten sehen [4, с. 21]. А тепер я хочу оглянути мерця [3, с. 28].

Модальне дієслово wollen в об’єктивному значенні вживається для вираження:

– бажання, наміру, волі:

Er wollte nur noch ein paar Stunden schlafen [4, с. 3]. Він хотів хоч кілька годин поспати [3, с. 6].

Модальні дієслова з суб’єктивною модальністю з точки зору семантики поділяються на дві групи: модальні дієслова, що виражають припущення та модальні дієслова, що виражають чуже твердження, яке неможливо спростувати або довести правильність за відсутністю точнішої інформації. До першої групи, тобто до дієслів, що виражають припущення, належать: dürfen, müssen, mögen, können. До другої групи належать sollen, wollen. Значення цих дієслів із суб’єктивним використанням відрізняється тим, що вони виражають різний ступінь припущення.

Модальне дієслово müssen виражає найвищий ступінь припущення, впевненості, підтверджується тим, що за припущенням слідує роз'яснення, тому говорить чому так думає:

Sie müssen verflucht müde sein [4, с. 15]. Ви, певне, страшенно стомлені [3, с. 18]. (це очевидно через нездоровий вигляд)

Меншу ступінь вірогідності виражає модальне дієслово dürfen та відрізняється від припущення з дієсловом müssen більш скромним, вічливим, але впевненим характером.

Припущення виражене модальним дієсловом können характеризується тим, що мовець цілком допускає можливість, однак, це припущення може в однаковій мірі відповідати або не відповідати дійсності.

Man weiß nie, ob man sie nicht noch einmal gebrauchen kann [4, с. 79]. Хтозна, може, вони ще знадобляться [3, с. 82].

Припущення або нерішуче висловлювання можуть також виражатися за допомогою модального дієслова mögen з інфінітивом іншого дієслова. Але конструкція з дієсловом mögen позначає найчастіше поступку, згоду з чиєюсь думкою:

Ja, du magst schon Recht haben [4, с. 60]. Да – мабуть, ти прав [3, с. 69].

У системі значень дієслова sollen велике місце займає припущення з відтінком сумніву і здивування. У цьому значенні дієслово sollen виступає в питальних реченнях із запереченням.

Soll ich Sie nicht doch rasch absetzen [4, с. 12]? Може, я все таки вас підкину [3, с. 18]?

Найменшу ступінь припущення виражає модальне дієслово wollen:

Er will es nicht getan haben [4, с. 131]. Він стверджує, що він цього не робив [3, с. 138].

Отже, кожне модальне дієслово має своє коло значень. При цьому переплітаються обидва види модальності (суб’єктивна й об’єктивна модальність), тому що виражається не тільки відношення суб’єкта до процесу, але і відношення мовця до висловлення.

Література

1. Виноградов В. В. Про категорію модальності і модальних словах у німецькій мові / В. В. Виноградов. – М. : Просвещение, 2001. – 216 с.

2. Бєляєва Є. І. Функціонально-семантичне поле модальності в німецькій і російській мовах / Є. І. Бєляєва. – Воронеж: Наука, 2000. – 180 с.

3. Ремарк Е. М. Тріумфальна арка. Чорний обеліск : Романи. Переклад Є. О. Попович / Е. М. Ремарк. – К. : Дніпро, 1986. – 768 с.

4. Remarque E. M. Arc de Triomphe / E. M. Remarque. – München : Langenscheidt, 1946. – 416 S.