Оробчук Д.Б.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Структурно-семантичні типи субстантивних композитів, їх стилістичний потенціал, функції та мотивація утворення

Словотвірна мотивація – семантична і формальна зумовленість значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом.

Велике значення має вивчення функцій даних складних іменників, оскільки функціональний підхід дозволяє зосередити увагу на конструкції складних слів у німецькій мові. Оскільки складне слово – це один зі способів творення нових найменувань, то й основною функцією складних іменників треба вважати номінативну функцію. Номінативна функція повинна розглядатися серед головних функцій мови і мовної діяльності.

Найважливішою функцією складних іменників з детермінантом-іменником є синтаксична функція. М. Степанова вважає, що синтаксична функція залежна від словотвірної. В. Павлов висуває синтаксичну функцію на передній план. В. Фляйшер виділяє функцію синтаксичного паралелізму, вважаючи складне слово „синтаксичною паралельною конструкцією”. Е. Бенвеніст пише, що „іменне словоскладання – це мікросинтаксис”. Паралельно Е. Доналіс вважає, що найважливішою функцією композитів є творення понять [2, с. 7].

Використання чи утворення у мовленні складних детермінативних іменників мотивується мовцем у кожному випадку. Під мотивом у даному випадку розуміється причина, яка спонукає мовця використати в процесі мовлення для позначення того чи іншого предмету чи явища саме складне слово, а не іншу конструкцію, наприклад, словосполучення. Найбільш повний список мотивів запропонував П. Поленц. Серед мотивів він називає номінацію, універсалізацію багаточленних конструкцій, мовну економію, посилення виразу, заміну застарілих форм новими, утворення по аналогії (скоріш техніка) [5, с. 23]. Іншим мотивом В. Фляйшер називає потребу в акцентуванні смислу.

Розробка питань моделювання і вживання складних слів безпосередньо пов’язана з виявленням обмежень у цій галузі. Взагалі основна немовна причина утворення нових слів має референціальний, денотативний характер.

Головною причиною обмежень є психологічна, оскільки характеристика найменувань залежить від характеру уявлень про нього. Складні іменники великого обсягу несуть у собі велике стилістичне навантаження. Вони розраховані на те, щоб привернути увагу читача, дати подумати і правильно встановити зв’язки між компонентами: Alexanderplatzhochhausspatzenfamiliennestkinder. У нейтральних текстах вони не вживаються. Таким чином, процес поновлення складу складних слів розвивається у всіх напрямках. У процесі мовлення виникають оказіональні складні слова, які взаємодіють зі словосполученнями, не витісняючи їх.

Семантика зв’язків між обома компонентами номінативного композита також дуже різноманітна. Залежність семантики цього зв’язку складних іменників з детермінантом-іменником може бути поділена на більше число груп. Детермінант може виражати відношення приналежності в більш-менш широкому значенні цього слова (Menschenkraft, Haustür); розкривати, пояснювати значення основного слова (Familienkreis, Hochzeitstag); позначати: якість (Zuchtpferd, Unschuldsaugen), носія ознаки (Mannesmut, Frauenschönheit), суб’єкт дії або стану (Muttetliebe, Führerschein), об’єкт дії (Kindererziehung), матеріал або речовину (Weizenbrot), час (Frühlingstag), місце (Meerfisch, Waldblume), ціль (Anggriffswaffe, Haushaltungsgeld), постачання чимось (Zahnrad), знаряддя (Hammerschlag), предмет порівняння (Silberquelle), поняття, відносно якого поняття основного слова є родовим (Bauers-, Ritters-, Jagersmann) [1, c. 108]. Складні іменники з іменником-детермінантом, з точки зору їх оформлення, можуть бути як повноскладними, так і неповноскладними єдностями, що ніяк не пов’язано з їх семантикою.

В зв’язку з цим постає питання про ступінь семантичної близькості між складним словом і відповідним словосполученням, яке побудоване із тих же слів. Це питання дуже складне і не може бути вирішеним однаково для всіх складних слів даного типу. Ступінь семантичного розходженням між складним словом і словосполученням різна і залежить від міри переосмислення компонентів складного слова. У деяких випадках розходження взагалі немає або воно незначне: Wohnungsaustausch - Austausch von Wohnungen. Смислова структура і значення в такому випадку співпадають. З іншої сторони, у багатьох словах або перший, або другий компонент (а іноді й обидва) переосмислений, тоді семантичне розходження більш-менш значне: Erdapfel, Samtaugen, Löwenzahn.

Відрив ознаки від субстанції буває у випадках, коли детермінант служить для образного порівняння: Goldfisch, Silberschnee, Staubregen. У кожній моделі складного слова є своє синтаксичне джерело, за виключенням тих композитів, виникнення яких можна віднести до дії аналогії.

Складне слово відрізняється від словосполучення також і розподілом семантичного навантаження. У складному іменнику основне семантичне навантаження може падати як на перший, так і на другий компонент. Наприклад, у словах Apfel-, Tannen-, Birnbaum перший компонент виступає виразником основної індивідуальної ознаки, тоді як другий компонент має узагальнене і семантично бліде значення. Навпаки, у складних іменниках Golduhr, -kette, -schmuck носієм головного семантичного навантаження слугує другий компонент, а перший узагальнює. Коли за відсутності переосмислених компонентів носієм семантичного навантаження є другий компонент, значення складного слова і відповідного словосполучення можуть співпадати.

Спеціально слід відмітити такі випадки, коли складний іменник, що позначає повністю конкретне поняття, навіть умовно не може бути замінений словосполученням через неясність його смислової структури, напр.: Staatsexamen, Frühlingskleid, Fluchtverdacht.

Г. Пауль поділяє семантичний тип композитів на дві великі групи: ті, які можуть бути замінені словосполученням із генітивом; і такі, для еквівалентної заміни яких потрібна конструкція з прийменником чи якась інша конструкція. У своїй класифікації Г. Пауль спирається на співвідношення семантики компонентів, приділяючи особливу увагу значенню першого компонента [4, c. 33]. Перші компоненти таких композитів можуть означати:

а) матеріал чи частину матеріалу, з якого створено другий компонент: Apfelkuchen;

б) простір, в якому знаходиться чи для якого призначено другий компонент: Handschuh;

в) час, на який припадає чи для якого призначено другий компонент: Jahresabschluss;

г) предмет, для якого призначений другий компонент: Bierflasche;

ґ) предмет, проти якого використовується другий компонент: Regenschirm;

д) предмет, з яким порівнюється другий компонент: Zwergobst;

е) предмет, засобом якого створюється другий компонент: Maschinenarbeit;

є) предмет, який виконується чи виготовляється другим компонентом: Hutmacher;

ж) матеріал, із яким займається другий компонент: Zuckerbäcker.

Із даної класифікації видно, що підгрупа „д” відповідає стилістичній фігурі „порівняння”. Інші моделі дозволяють імплікувати епітети: основне слово детермінується за допомогою першого компонента, який, подібно до епітета, називає основні його ознаки. Залежно від семантики компонентів можлива і метафоризація.

При утворенні складного слова з двох іменників значення всього композита багатше, ніж значення його компонентів, оскільки через перший компонент дається така ознака другого компонента, яка не вичерпує видових властивостей. Другий компонент може бути вжитий не в прямому, а в переносному значенні. В. Фляйшер називає узагальнене семантичне співвідношення між безпосередніми складовими композита „словотворчим значенням” [3, c. 12].

Лінгвіст розглядає семантичні відношення між компонентами, залежно від позиції компонента у складному слові. Фактично йдеться про структурно-семантичне моделювання. Аналізуючи семантику композитів, утворених за моделлю „іменник + іменник” та враховуючи як структурні, так і семантичні критерії, вчений виділяє метафоричні, аугментативні та означальні композити.

В. Фляйшер дає співвідношення структури та семантики в метафоричних композитах, виділяючи серед них п’ять різних видів: 1) композити, повністю метафорично переосмислені (Augenblick). Складна структура цих одиниць робить можливою в певних контекстах ремотивацію; 2) композити, в яких джерелом метафоризації виступає другий компонент, а перший може бути використаний замість усього компонента за умови втрати образності (Informationsflut); 3) композити, в яких перший компонент є джерелом метафоричного образу, а другий може бути використаний замість усього слова (Kopfbahnhof); 4) композити, в яких семантика обох компонентів важлива для створення образності (Ö1lpest). У таких композитах дуже високий ступінь компресії; 5) експресивні назви осіб із використанням назв тварин чи предметів (Geldsack). Ані перший, ані другий компонент таких композитів не може замінити слово в цілому. У першому компоненті міститься часткова мотивація всього композита.

Безпосередніми складовими композита можуть виступати одиниці, співвідносні не лише з метафорою, але й іншим стилістичним фігурами заміщення (метонімією, гіперболою).

До аугментативних (Augmentativa) композитів належать гіперболічні композити. В одному з компонентів таких композитів реалізується значення перебільшення (Riesengeist) чи зменшення (Zwergenkaufkraft). До того ж, перший компонент таких композитів може бути метафорично переосмислений (Jahrhundertbauwerk) і мати явно гіперболічне значення.

До означальних композитів В. Фляйшер відносить композити з позитивною чи негативною оцінкою і залежно від семантики першого компонента поділяє цей вид композитів на три групи: 1) одиниці з позитивною емоційною оцінкою; 2) одиниці з негативною емоційною оцінкою; 3) одиниці, які мають розмовний відтінок [3, с. 124].

Словотворчим законам властиві узагальнення, абстрагування від окремого і конкретного. Узагальнюючий характер виражається в тому, що ряд слів з’єднується за принципом загальної словотворчої формули. При цьому, незважаючи на відмінне лексичне значення, їх об’єднує спільна семантична ознака. Так, наприклад, складні іменники означального типу завжди будуються за однією моделлю: визначник (детермінант) + означуване, напр.: Tageslicht, Vaterland, Schwarzbrot. Загальною семантичною ознакою, яка об’єднує ці різноманітні за значенням слова, є те, що зміст цілого відповідає, зазвичай, більш вузькому поняттю в порівнянні зі значенням останньої частини, напр.: Tisch – Schreibtisch; Baum – Apfelbaum. Тобто ціле являє собою підвид або різновид загального поняття. Сама словотвірна модель абстрагована від окремого і конкретного (від окремих лексичних значень даних слів).

Чіткіше словотвірна абстракція проявляється при афіксації. Так, наприклад, префікс un-, приєднаний до іменної основи, в більшості випадків, надає слову протилежного характеру: Unglück, Unsinn. Словотвірна абстракція завжди пов’язана з лексичним значенням слова. Застосування відповідних способів і засобів завжди обмежене лексичним значенням слів і основ: не будь-які два іменники можуть утворити одне складне слово, не до кожної основи можна приєднати той чи інший афікс.

Однак, слід зауважити, що новоутворена лексична одиниця не одразу займає місце безпосереднього члена лексичної системи. За В. Фляйшером, який виділяє чотири рівні у відношенні словотвірних конструкцій до словникового запасу мови, розрізняють:

1) згідно з певними моделями „вільно створювані”, але ще не утворені слова, потенційні лексичні наповнення продуктивних моделей;

2) уже „утворені” (або за аналого-голістичним, або за композиційно-регулярним принципом) слова, що зустрічаються в тексті, але ще не є „соціально апробованими”, вони залишаються прив’язаними до тексту, оказіональними;

3) „соціально апробовані” слова, які записані й вживаються мовцями, але які ще не пройшли процесу лексикалізації у значенні хоча б часткової де мотивації, і таким чином є не лексемами, а комбінаціями лексем (морфем);

4) лексеми як безпосередні одиниці словникового запасу (записані, і з семантичної точки зору неподільні, тобто демотивовані).

Словоскладання, в якому перший і другий компонент іменник, являє собою найчастотніший структурний зразок у німецькій мові. Між компонентами складного іменника можуть виникати найрізноманітніші семантичні зв’язки. Семантика композитів, залежно від семантичних властивостей задіяних компонентів, презентує собою широку палітру значень.

Література

1. Donalies E. Basiswissen. Deutsche Wortbildung / E. Donalies. – Tübingen ; Basel : Narr Francke Attempto Verlag, 2007. – 137 S.

2. Donalies E. Kombinatorische Begriffsbildung. Teil I: Substantivkomposition / E. Donalies. – Mannheim : Institut für deutsche Philologie, 2004. – 85 S.

3. Fleischer W. Das Zusammenwirken von Wortbildung und Phraseologisierung in der Entwicklung des Wortschatzes / W. Fleischer / Wortbildung und Phraseologie: Reiner Wimmer / Franz Joseph Berens (Hrsg.) / Studien der deutschen Sprache. Bd. 9 – Tübingen: Narr, 1997. – S. 9-24.

4. Oguy O.D. Lexikologie der gegenwärtien deutschen Sprache / O.D. Оguy. – Winnyts’a : Nowa knyha, 2003. – 403 S.

5. Peschel C. Zum Zusammenhang von Wortneubildung und Textkonstruktion / C. Peschel. – Tübingen : Max Niemeyer Verlag, 2002. – 315 S.

6. Левицкий В.В. Семасиология / В.В. Левицкий. – Винница : Нова кныга, 2006. – 508 с.